Нещодавно  до України повернені тіла 502 полеглих оборонців.

За повідомленням Координаційного штабу з питань поводження з полоненими, 397 загинули на Донецькому напрямку, 24 - на Луганському, 64 - на Запорізькому, з моргів на території рф повернено 17 військових.

Під час одного з таких обмінів росіяни повернули тіло 40-річного мешканця Гуляйпільської громади Миколи Куща, який боронив країну на Покровському напрямку. 17 листопада 2023 року чоловік перестав виходити на зв’язок.

Весь цей час рідні Миколи вірили, що він повернеться додому живим. Але, на жаль, захисник загинув у районі Степового Донецької області. Церемонія прощання з Миколою Кущем відбулася 2 грудня на кладовищі Святого Миколая.

...І усі учасники акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти, яка проходить у Запоріжжі щотижня з травня, вірять і сподіваються, що їх рідні, друзі чи побратими, про яких давно немає звісток, живі і повернуться додому.

На повернення додому 53-річного тата Костянтина Лозовицького дуже сподівається 20-річна Софія, яка 30 листопада брала участь в акції на площі Поляка.

“Батько зник 8 з половиною місяців тому, він служив в 47-й окремій механізованій бригаді «Маґура». Він пройшов АТО, після повернення до мирного життя працював механіком. На фронт пішов сам, у перші дні повномасштабного вторгнення.

Воював на Покровському напрямку. Останній раз ми з ним розмовляли 15 березня. Коли він перестав виходити на зв’язок, я сама почала телефонувати в частину. Сказали, що зник при штурмових діях”, - розповіла Софія.

А Катерина чекає повернення нареченого — офіцера військової частини 3029 Нацгвардії України. Вони обоє з Харківської області. Три роки тому переїхали разом до Запоріжжя, хлопець пішов служити у Нацгвардії.

“4 грудня поїхав у відрядження у Маріуполь, там його і застало повномасштабне вторгнення, вони не встигли повернутися у Запоріжжя. Виходив з Азовсталі в “почесний полон”, який мав тривати 3-4 місяці, а триває до сих пір.

Два з половиною роки — жодної звістки. Де перебуває, який стан здоров’я — нічого не відомо. Він офіцер, хлопців потихеньку віддають, а офіцерський склад - ні. Щоправда, у других підрозділах і офіцери повертаються, а у нашій частині обміняли лише одного офіцера з десяти.

Я їздила в Київ, була і на зустрічах з командуванням частини. І Скрізь чую одне: Росія не хоче віддавати офіцерський склад”, - розповіла Катерина.

Мати військовослужбовця Світлана Дорохова на акцію приїхала аж зі Степногірська. Раніше мешкала в Кам’янському, яке ворог чи не щодня рівняє з землею.

“24 серпня біля населеного пункту Гродівка Покровського району зник мій син. Отримала акт розслідування, де вказано, що Олександр Дорохов був смертельно поранений і що можливості вивезти тіло не було. Але я не вірю в це. Як і інші матері, які повиходили на акцію, чекаю на повернення сина. Ми не віримо у смерть наших рідних, ми надіємось, ми чекаємо. Тому що ми їх народжували для життя!”, - резюмувала Світлана Дмитрівна.

Жінка також розповіла, що допомогає людям, які залишаються у Кам’янському. Передає гуманітарну допомогу: хліб, воду, по можливості — ліки.

“Люди чекають на підтримку. У село проїхати дуже важко — дрони, скиди. Два тижні підряд обстрілювали машини з хлібом, люди залишилися без хліба. Воду, хліб вони везуть додому на велосипедах, на тачках. Усього в селі залишилося 19 мешканців”, - каже Світлана Дорохова.

Учасники акції вишикувалися вздовж центрального проспекта з прапорами, плакатами, банерами з портретами своїх рідних, які находяться в полоні або зникли безвісти.

Вони скандували: “Ми не чекаємо свят, ми чекаємо їх додому”, “Перші на захист, останні на обмін”, “Поверніть героїв додому”, “Ми кричимо, але нас не чують”, “Не мовчи — полон вбиває”, “Гине цвіт нації”, “Ганьба Червоному Хресту”, “Росія кат, весь світ мовчить!” та інші. Водії на знак солідарності з вимогами учасників акції натискали на клаксони автівок.

Незмінна організаторка щотижневих акцій — Стелла Орел розповіла, що буде проводити їх навіть якщо приходитиме кілька осіб.

“Нас не зупинять ні спека, ні дощ, ні мороз. Щотижневу акцію проводимо на підтримку героїв, які знаходяться у ворожому полоні. Серед учасників багато рідних оборонців Маріуполя, які перебувають у полоні вже третій рік. Ми нагадуємо суспільству про наших захисників і будемо виходити на акції аж поки не повернуть додому останнього полоненого.

Ми нагадуємо суспільству про тортури та жахіття, які проходять у ворожому полоні українські воїни. Всі бачать, які наші хлопці повертаються з полону — наче у концтаборі перебували. Це просто жах! А у російських військовополонених ще вистачає нахабства заявляти, що вони потребують домашньої їжі!

Один з оборонців Маріуполя, який пройшов Оленівку та жахи полону, минулого разу, до речі, приходив на акцію підтримати родини військовополонених.

На жаль, обміни проходять нечасто. І, відповідно, додому повертається небагато захисників країни, за колючим дротом їх знаходиться у сотні разів більше.

Так, наприклад, під час останнього великого обміну повернулося лише 9 мешканців Запорізької області. Тому ми повинні робити все, що в наших силах, щоб якнайскоріше повернути героїв додому”, - зазначила Стелла Орел.

Пряма мова

Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради з прав людини:

"Вкотре дізнаюся про опубліковані російською уповноваженою з прав людини списки українських військовополонених, яких нібито не погоджуються забирати додому.

Вкотре спростовую цю інформацію і підтверджую готовність України забрати усіх своїх громадян із полону та незаконного утримання!

Російські методи залишаються незмінними і як завжди цинічними стосовно тих людей, які чекають повернення додому своїх Захисників!

Україна не затягує і не затягувала із здійсненням обмінів, а навпаки заявила про готовність до репатріації тяжкопоранених та тяжкохворих полонених, створивши змішану медичну комісію.

А сторона, яка дійсно не зацікавлена у поверненні та реалізації обмінів, досі ігнорує створення такої комісії!"