У Запоріжжі відбулася традиційна акція "Не мовчи - полон вбиває" на підтримку військовополонених захисників Маріуполя та безвісти зниклих військових.
Вона проходила на відносно новій локації - у районі площі Поляка і вулиці Величара. Рішенням міської ради від 20 травня 2024 вулиця Сергія Тюленіна перейменована на честь запоріжця Дмитра Бабіча з позивним Величар Запорожець, який захищав Україну у складі полку "Азов".
Дмитро Бабіч загинув у місті Маріуполі на Азовсталі 15 квітня 2022 року. Прощання і похорон відбулися у Запоріжжі 1 вересня. На акціях родичів військовополонених можна часто побачити маму загиблого героя - Наталію.
"Боротьба триває. Наш обов'язок - боротися за їх звільнення з полону", - зазначила організаторка акції, військова волонтерка Стелла Орел.
Рідні військовополонених на акцію прийшли, як завжди, з прапорами, банерами, плакатами і портретами своїх чоловіків, синів, братів, побратимів.
Вони вишикувалися обабіч центрального проспекту, скандували: "Не мовчи - полон вбиває!", "Поверніть наших рідних", "Стань голосом військовополонених". Частина водіїв свою підтримку вимог учасників акції підтримувала звуковими сигналами авто.
У полоні знаходиться багато військовослужбовців запорізьких частин 3029 та 3033 Нацгвардії України, які на початок повномасштабної війни несли службу у Маріуполі. На акції також приходять рідні військових з бригад ЗСУ - "Азов", 57-ї, 55-ї, 36-ї бригади морської піхоти, Запорізького зонального відділу ВСП, підрозділів Держприкордонслужби.
Будемо сподіватися, що значне поповнення обмінного фонду внаслідок прориву російського кордону та просування у курській області рф, де у полон потрапили не лише строковики, а й кадирівці з елітного "Ахмату" сприятиме поверненню оборонців України.
І зокрема бійців "Азову", яких російська сторона відмовляється повертати, натомість влаштовуючи судилища над "азовцями" та катуючи їх навіть до смерті, як водія "Азова" Олександра Іщенка.
Про одну таку історію про судилище над військовослужбовцем частини 3033 НГУ, який потрапив у полон в Маріуполі, розповідається на сайті Запорізької ОДА.
"24 роки ув'язнення. Такий вирок винесли в так званій днр жителю Запоріжжя Максиму. Хлопець - оборонець Маріуполя. Родина бореться за його звільнення.
Добрий, справедливий, чуйний - так описує свого сина Максима запоріжанка Наталя. Хлопець навчався на енергетичному факультеті Запорізької інженерної академії. Потім пішов в армію і залишився служити в Нацгвардії, у військовій частині 3033.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, 26-річний Максим перебував в Маріуполі. Разом з побратимами з різних підрозділів прийняв на себе масований удар ворога. Був поранений, допомагав рятувати інших поранених бійців. А 12 квітня 2022 року потрапив у полон.
"Остання смс від нього прийшла з чужого номера телефону: "Мама, я живий-здоровий. Все в порядку. Максим". Потім ми дізналися, що син перебував в СІЗО в Тверській області, в Кашині. Пізніше його перевели в колонію в Мордовії. За словами хлопців, яких звільнили з полону, це жорстока катівня, – розповідає Наталя.
З Мордовії Максима доправили в Донецьк. Там над ним влаштували судилище.
За словами згорьованої матері, вирок за надуманим звинуваченням - 24 роки ув'язнення. Зараз Максиму 28 років.
"Вже два свої дня народження він провів у неволі. Ще в серпні 2022 року ми отримали від нього лист. Його передав Міжнародний Червоний Хрест. Всі фрази ніби написані під копірку. А в якому він стані зараз, ми взагалі не знаємо. Військові з маріупольського гарнізону вкрай рідко потрапляють на обміни. І поки жодного із хлопців, яких засудили в днр, ще не звільнили. Всюди, куди ми звертаємося, нам говорять: чекайте", - зі сльозами на очах розповідає мати.
І вона чекає і бореться. А разом з нею - брат і вітчим Максима, який виховав хлопця і став йому справжнім батьком. Вся сім'я бере участь в акціях, щоб нагадати світу про українських військовополонених", - зазначають в ЗОДА.
Фото: сайт ЗОДА і фейсбук-сторінка Стелли Орел