"Рідний, ми повернемось": у трьох містах України одночасно відзначили День Бердянська

День народження міста, яке з 28 лютого 2022 року перебуває в окупації, вперше в історії України відзначили одночасно у Києві, Львові та Запоріжжі.

У столиці центром святкування став коктейль-бар "Характерники", у Львові - кав'ярня Dzendzik.Coffee, а у Запоріжжі - Незламний хаб у ЦКП "Орбіта" і територія біля нього.

На площадці встановили копію встановленої на Приморській площі інсталяції про любов до Бердянська, а також мініверсії найвідоміших пам'ятників - Бичку-годувальнику, "сантехнік дядя Вася", Крісло бажань, Хлопчик-рибачок, "Жаба, яка душить".

А ще зробили фотозону біля банера з зображенням ротонди на Приморській площі і Бердянським портом.

Бердянці з задоволенням фотографувалися біля символів рідного міста, яке покинули понад два роки тому. І можна лише здогадуватися, які емоції їх у цю хвилину переповнювали. До сліз...

На локаціях біля хабу бажаючі вишивали 2-метрове панно "Серце Азова", як символ того, що Бердянськ - неймовірно важливе місто для кожного переселенця, і його повернення кожен прагне всім серцем.

А ще - писали побажання самим собі або переселенцям з цього прекрасного приморського міста і розвішували їх на рибальській сітці.Усі побажання з трьох міст помістять у капсулу часу, яку відкриють після деокупації Бердянська.

А ще - збирали з дерев'яних деталей макет Нижнього Бердянського маяка і розфарбовували його. До речі, ви знали, що маяки світять лише трьома кольорами? Червоний означає небезпеку, білий - зазвичай прив'язаний до якоїсь географічної точки, а зелений - що тут безпечно і можна плисти.

Учасники заходу підписували поштові листівки зі спеціально випущеною Укрпоштою до свята тематичною маркою з зображенням Бердянського маяка, які поштовики безкоштовно доправлять до адресата (авторка цих рядків написала сама собі).

Найбільш щемливою, як на мене, була локація "Мій дім на мапі" - бердянці знаходили на мапі міста свою вулицю і помічали місце, де розташовані квартира чи будинок, яскравою булавкою. До кінця заходу булавок було дуже багато!

А у хабі в цей час проходила офіційна частина святкування. Усіх присутніх привітала начальниця Бердянської МВА Вікторія Галіцина. Вона також вручила нагороди військовослужбовцям і представникам силових відомств.

"Сьогодні особливий день для кожного бердянця - наше рідне місто відзначає День народження - 197 років!

За багатовікову історію Бердянськ виріс із невеликого козацького, рибальського поселення до величного і затишного міста. Бердянськ - це завжди тепле море, привітні люди, смажені креветки, побачення на Ротонді, рибалки та бички.

Бердянськ - це десятки кілометрів пляжів, морські ворота Запорізької області, лікувальні грязі та мінеральні води, місто фестивалів та натхнення.

Бердянськ - це завжди вдома. Сьогодні наше місто є символом стійкості та надії. Через російську агресію частина бердянців знайшла прихисток у різних куточках України та світу, а частина - бореться та переживає жахливі виклики окупації. Утім, всіх нас обʼєднує непохитна віра у жовто-блакитне майбутнє для рідного Бердянська.

Непохитною вона також є завдяки нашим захисникам. Ми вклоняємось кожному і кожній - за відданість та хоробрість. Завдяки бердянці можуть мирно зібратися сьогодні на свято у трьох містах - Запоріжжі, Києві та Львові, обійнятися і нагадати всім, що Бердянськ - це Україна!

Разом ми обовʼязково пройдемо цей тернистий шлях і відновимо справедливість, повернемося у наш Бердянськ і розбудуємо його для наступних поколінь українців. Ми в змозі подолати всі труднощі, коли ми єдині! З Днем міста, дорогі бердянці! Віримо в Перемогу! Слава Україні!", - привітала Вікторія Галіцина.

Як розповів заступник начальника Бердянської МВА Руслан Пидорич (на цій посаді запоріжець працює з травня), з Бердянська, за приблизними підрахунками, виїхало близько 50 000 мешканців. Найбільше знайшли прихисток у Києві, Запоріжжі - 4600-4700 осіб і у Львові - близько 3000. Кілька тисяч виїхали за кордон.

"Ми зробили телеміст і кожен бердянець,у якого є інтернет і підключений ютуб,може долучитися до цього свята. Так, він фізично не поруч із нами, але ми його відчуваємо, його емоції. Я впевнений, що кожен бердянець відчує краплинку рідного міста, яке, на жаль, прийшлося залишити. До нас приєднаються зі Львова, Києва, а потім з-за кордону, там теж є люди, які хочуть сказати теплі слова нашій громаді", - зазначив Руслан Пидорич.

Ідея відзначити День міста в такому незвичному форматі належить громадській організації "Міць Азова". За словами керівниці ГО Ольги Попенко, така думка народилася ще рік тому, власне, і як і сама громадська організація.

"Багато було розмов, як люди сумують за своїм містом. І виникла ідея - а чому б нам не нагадати собі й всім іншим, що Бердянськ - це Україна. Ми хотіли зробити щось, аби нагадати, що ми пам'ятаємо про міста і села, які нині в окупації.

Багато говорили про це, зробили проєкт заходу, і нас підтримали міжнародні організації. Це не просто день міста. Це день єднання бердянців, які перебувають у різних куточках країни, за кордоном, в окупації. Ми хочемо показати, що всі люди, які вимушено покинули домівки, повернуться додому", -говорить Ольга.

 Під час заходу велася трансляція привітань представників різних громад. Із щирими словами привітань  звернулися керівники та мешканці Маріупольської, Новоодеської, Камінь-Каширської, Холмівської, Комиш-Зорянської, Генічеської, Попаснянської, Фастівської, Енергодарської, Новокаховської, Дніпрорудненської, Сєвєродонецької, Олешківської, Великосеверинівської громад.

Привітали також Всеукраїнська асоціація обʼєднаних територіальних громад, Фонд "Партнерство" з чеського міста Брно та багато популярних і відомих артистів.

Після "перерви на каву" розпочалася панельна дискусія про життя бердянців за межами рідного міста, їх інтеграцію в громади, на території яких вони знайшли прихисток. Своїми думками поділилися началниця Бердянської МВА Вікторія Галіцина, ректор БДПУ Ігор Богданов, начальниця відділу освіти виконкому Бердянської міської ради Тетяна Фурманова та голова ГО "Міць Азова" Ольга Попенко.  Модератором була відома запорізька журналістка Ольга Вакало.

Під час заходу відбувся телеміст з Києвом та Львовом, до якого доєднувалися організатори та учасники аналогічних заходів.

А як у Києві та Львові?

У київському барі "Характерники" прикрасили заклад десятками соняшників і житом, які росли в Бердянську в цю пору року. Для бердянців та гостей підготували різні майстеркласи, вікторини.

Вони збирали Бердянський маяк, вишивали двометрове панно "Серце Азова", малювали Азовське море. А пригощали учасників заходу фірмовими бердянськими креветками та бичками.

"Сьогодні проходить захід єднання. Ми зібралися у Києві, у Запоріжжі й у Львові. Захід має нагадати людям, що ми їх підтримуємо, що ми можемо гуртуватися, що ми пам'ятаємо про свій рідний Бердянськ. Ці заходи перш за все про єдність. Щоб ми відчули себе бердянцями у своїй малій бульбашці", - поділився організатор події, бердянець Іван Карауланов.

До Львова приїхали мініверсії найвідоміших скульптур Бердянська - Крісло бажань, Жаба, Хлопчик-рибалка і, звісно ж, Бичок-годувальник.

Центром проведення святкування стала кав'ярня Dzendzik.Coffee, де створена атмосфера Приазовʼя. У центрі Львова вишивали логотип Бердянська - серце жовтого, блакитного та синього кольорів. На вулиці Братів Рогатинців відтворили символічний маяк - у Бердянську їх два.

Також кожен охочий міг написати побажання місту й повісити листівку на імпровізовану рибальську сітку.

"Зібралися, щоб нагадати всім, що Бердянськ - це Україна. Зібралися, щоб сказати, що бердянці, які є в окупації, ми про них пам'ятаємо, ми думаємо про них. Ми дуже хочемо повернення додому: повернення Бердянська в Україну і повернення нас до Бердянська" - розповіла журналістам співорганізаторка заходу Ксенія Клейнос.

Бердянськ - це Україна!