У Незламному хабі “Титан” звучали степові розспіви Запорізького краю
Запорізький обласний центр культури і мистецтва провів інформаційно-презентаційний захід з охорони та збереження елементу нематеріальної культурної спадщини «Степовий розспів Запорізького краю», під час якого перед присутніми виступили відомий ансамбль народної пісні і побутового танцю «Оксамит» і колектив Творчої лабораторії степового розспіву «Євшан-Зілля».
Він розпочався з виконання Державного Гімну України і хвилини мовчання за загиблими героями.
“Ми зібралися аби доторкнутися до невидимого, але глибоко відчутного, до того, що зветься душею степу. Степовий розспів Запорізького краю це не просто спів, це пісенна молитва наших предків, що розлітається над безкраїм обрієм, торкаючись найтонших струн серця. У кожній ноті подих вітру над ковилою, в кожному слові мудрість прабабусі, що передавала пісню онукам. Його збереження — наша спільна справа, його звучання — наш живий зв'язок із корінням”, - зазначила ведуча Юлія Вовк.
До повномасштабного вторгнення рф в обласному реєстрі елементів НКС зафіксовано 5 елементів нематеріальної культурної спадщини (1 з них - в національному). На жаль, більшість носіїв залишилося в окупації
Один з елементів нематеріальної культурної спадщини - «Степовий розспів Запорізького краю», якому і був присвячений цей чудовий захід.
Найстарші носії - народний фольклорний ансамбль «Веснянка» (с.Данилоіванівка Новенської сільської ради Мелітопольського району), народний фольклорний колектив «Надвечір’я» Кам'янсько-Дніпровського міського будинку культури Василівського району (керівник Ганна Трошина), народний фольклорний ансамбль «Токмачаночка» с. Мала Токмачка Пологівського району (керівник Ганна Левченко).
“Цьому елементу пощастило більше за інших: керівники колективів змогли виїхати до Запоріжжя, тим самим не загубивши у молосі війни пісенну спадщину. Величезну роль у збереженні і зборі елементу НКС «Степовий розспів Запорізького краю» відіграють два надзвичайно талановиті колективи, які вже давно є візитівкою Запоріжжя - ансамбль народної пісні та побутового танцю «Оксамит», керівник Лариса Купчинська, та Творча лабораторія степового розспіву «Євшан-Зілля», керівник В'ячеслав Вінчура. Саме вони стали цитаделлю пісенного спадку, яка тільки зміцнюється безцінними надбаннями, які передали Ганна Трошина та Ганна Левченко”, - підкреслила Юлія Вовк.
Першим на сцену вийшов ансамбль народної пісні та побутового танцю «Оксамит» - справжня мистецька перлина Запоріжжя.
“Ми типові представники нашого міста Запорожжя, - розповіла перед концертом керівниця ансамблю Лариса Купчинська. - Виконуємо побутові танці без змін, хоровий і вокальний спів — в оранжуванні. Поки так форматуємось. Ми несемо те, що було, що є і що, сподіваюсь, не вмре. А завдяки Творчій лабораторії “Євшан-Зілля”, яка створена на базі нашого ансамблю, бачимо, що не вмирає те, споконвічне — пісня, яку співали на Запоріжжі у давнину. Степовий розспів зайшов у покоління, яке молодше від “Оксамиту”, і вже молодь понесе його далі".
Виступ “Оксамиту” - це завжди свято: вдягнені у неймовірно гарні костюми учасники ансамблю не лише співають, а й красиво танцюють побутові танці — це, зокрема, краков’як, “баламут”, “нареченька”, “млинці”.
За “Оксамитом” на сцену вийшли, як їх представила ведуча, “справжні пошуковці пісенної пам’яті, дослідники живої традиції, які не лише співають, а й зберігають, фіксують, відроджують голоси предків”. Це - творча лабораторія степового розспіву «Євшан-Зілля», якою керує В'ячеслав Вінчура.
Митець не так давно долучився до лав ЗСУ, він діючий військовослужбовець. Служить у Запоріжжі і намагається поєднувати захист рідного міста з творчістю.
“В'ячеслав завжди був готовий долучитися до Збройних Сил. У 2022 році ми з ним були тимчасово за кордоном і в день початку повномасштабного вторгнення він знайшов машину, яку вже треба було гнати в Україну і поїхав у Запоріжжя. Сказав: “Я маю їхати, бо не буде куди повертатися”.
Повернувшись в Україну, він відразу став волонтером. Встиг зробити багато добрих справ, поки не став студентом Київського національного університету культури і мистецтва, факультет музичне мистецтво.
Кожний його день був наповнений тим, як допомогти, де дістати, як зібрати і відправити. Нам було не дивно, що він став військовим, почав носити стрій, прийняв Військову присягу. Але він знаходить хвилинки, щоб поспівати”, - розповіла Лариса Купчинська.
Творча лабораторія степового розспіву «Євшан-Зілля» створена на базі “Оксамиту” у 2021 році. У тому ж році її учасники відправилися у першу експедицію, під час якої записували пісні від жіночок поважного віку.
Всього в колективі 18 учасників, але зараз багато роз’їхалися і в заході брала участь лише невеличка частина. В'ячеслав Вінчура сподівається, що всі зберуться і “Євшан-Зілля” дасть великий концерт у Запоріжжі.
“Не така легка справа мандрувати селами, слухати, записувати, розшифровувати і виконувати. Завдяки їм до нас доходять ті пісні, які могли б зникнути назавжди… Наприклад, пісні Малої Токмачки, або Водяного чи Васильківського. Але ж ні, пісенна спадщина жива”, - зазначила, запрошуючи колектив на сцену, ведуча Юлія Вовк.
“Ми створені на базі “Оксамиту”, ми є невід’ємною частиною цього колективу, - розповів В'ячеслав Вінчура. - Коли нам говорили, що у Запоріжжі ніхто не співає так, як співали у давнину, ми не вірили, що це так.
Почали дуже плідно шукати, знайомилися із значущими для української культури колективами - “Токмачаночка” з Малої Токмачки, “Надвечір’я” - з Кам“янсько-Дніпровського будинку культури.
Великим відкриттям стала поїздка у 2023 році в село Васильківське, де вітали зі 100-річчям Марію Степанівну Сулій. Побачили ювілярку та її подругу і вирішили, що, може, щось дізнаємось, поспілкуємось, зафіксуємо, можливо, розмови.
На наш подив, їх зібралося четверо. За один сеанс, який тривав 8 годин, ми записали приблизно 50 пісень.. Через рік повернулися у це село і знову записали 50 пісень! Але у них є ще багато пісень — зокрема, весільні. Це те, за чим ми дуже “полюємо”, що хочемо зафіксувати. Бо це є носії нашої культури, вони є майже останніми свідками пісенних традицій, з якими росли.
Ми ж є реконструкторами, намагаємося зафіксувати якнайбільше інформації від них. Для них це інколи дуже втомливо, бо наша експедиція триває 8,9, а то й 10 годин. Але нам цікаво все! Коли люди кажуть, що в них нічого нема, ніхто не співає — неправда, треба, як то кажуть, глибше копати”, - впевнений керівник “Євшан-Зілля”.
В’ячеслав представив трьох носіїв елементу нематеріальної культурної спадщини — степового розспіву. Це керівниця народного фольклорного колективу «Надвечір’я» Кам'янсько-Дніпровського міського будинку культури Ганна Трошина, керівниця народного фольклорного ансамблю «Токмачаночка» с. Мала Токмачка Ганна Левченко і Тетяна Нолтон, яка у 17 років виїхала з села на Запоріжжі вчитися в Київ і після закінчення інституту іноземних мов до пенсії прожила в Криму, але через все життя пронесла пісні свого дитинства.
Ганна Трошина, до речі, не зважаючи на поважний вік нещодавно їздила з Творчою лабораторією “Євшан - Зілля” у Львів, де колектив брав участь у грандіозному дійстві - виставі “Розмова птахів" проєкту "Сад божественних пісень" за працею Г. Сковороди. І була на концерті, як зазначає В’ячеслав, “перлинкою”.
“Це дуже цінно, дуже потрібно для усвідомлення того, хто ми є, чиї ми діти, що носимо в собі. Пісні, які ми сьогодні продемонстрували — десята доля того, що у нас є в запасі, що ми вивчили. Але вони показують нас. Ми маємо сьогодні зробити так, щоб ці пісні не вмерли, не пішли з людьми, які їх ще пам’ятають.
Тому я закликаю всіх людей розпитувати мам, бабусь про давні пісні, фіксувати їх — аби вони лишилися в пам’яті для наступних поколінь. Бо ми дуже швидкими темпами втрачаємо наше національне надбання. Наша пісня — унікальна, в кожному селі вона співається по-своєму, кожна людина доносить по-своєму, вкладає свій сенс і надає якесь своє життя”, - зазначив В’ячеслав Вінчура
. “Сьогодні ми провели, вважаю, унікальний захід по збереженню елементів нематеріальної культурної спадщини, які, слава Богу, ще живуть, - підсумувала тво директора КУ “Запорізький обласний методичний центр культури і мистецтва” ЗОР Олена Златова. - Послухали колектив “Євшан-Зілля”, єдиний, який збирає наші витоки, зберігає нашу нематеріальну культурну спадщину.
Зустрілися з “Оксамитом” - це візитівка Запорізького краю, ансамбль завжди бере участь у заходах по популяризації української культури.
Сьогоднішній захід — це дуже велика подія, бо під час повномасштабної війни ми все ж таки працюємо над збереженням нематеріальної культурної спадщини. Слава Богу, що носії елементу НКС — степового розспіву виїхали з тимчасово окупованої території, вони допомагають у його збереженні і головне — популяризації".
За збереження та популяризацію НКС Запорізького краю, вагомий внесок у відродження традицій культури Подяками КУ “Запорізький обласний методичний центр культури і мистецтва” ЗОР нагороджені Лариса Купчинська, В’ячеслав Вінчура і голова ГО «Спілка караїмів України», кандидат географічних наук, доцент, заслужений працівник освіти України, проректор Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького Олена Арабаджи, яка розповіла про поточний стан елементу НКС «Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя», який внесений не тільки до обласного реєстру, а й національного.
Закінчився захід двома майстеркласами - пов'язування хусток і наміток, а також побутового танцю, які провели учасники ансамблю “Оксамит”. Присутні з задоволенням взяли в них участь.
Які ще елементи НКС занесені в обласний реєстр і що відомо про їх носіїв
«Мистецтво ткацтва села Гусарка Більмацького району Запорізької області» с. Гусарка Кам'янської селищної ради Пологівського району. Елемент зазнав окупації майже з перших тижнів повномасштабного вторгнення, доля єдиного носія невідома — бабусі на 2022 рік було 92 роки, родичів у селі в неї не було. Також невідомий стан самих виробів і знарядь виготовлення килимів, які зберігалися в місцевому музеї.
«Пісенна спадщина села Мала Білозерка Василівського району Запорізької області». Творчий осередок елементу — народний фольклорний колектив «Хуторяночка», керівник Ольга Червоненко. У творчій скарбниці колективу було понад 60 народних пісень записаних від найстарших жителів села та району. За наявною інформацією, носії і збирачі знаходяться на окупованій території, їхні телефони мовчать.
Козацький бойовий звичай «Спас» Запорізької області». Ареал поширення елементу розповсюджується аж на шість областей, носії елементу ведуть активну робота з формальної і неформальної освіти, елемент є активним і в стабільному моніторингу.
«Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя». Цей останній на сьогодні елемент, який знаходиться в обласному реєстрі, є важливим не тільки для Запоріжжя, а й для України, адже знаходиться в національному реєстрі під охоронним номером 013. Караїми або караї, один з найменших за чисельністю населення етносів у світі, вони пронесли крізь століття і зберегли вірність своїй національній кухні з її давніми традиціями, що сягають ще хазарського періоду.
Зверніть увагу!
Збір для захисників неба Запоріжжя
В'ячеслав Вінчура, військовослужбовець ЗСУ, керівник Творчої лабораторії степового розспіву "Євшан-Зілля":
