За кілька годин до приходу Нового року родини військовополонених провели традиційну акцію.
На площі Митців вони встановили ялинку з унікальними іграшками і стенд з фотографіями чоловіків, синів або батьків, яких щохвилини і щосекунди чекають додому.
Провели і перформанс - поруч з ялинкою, обплутаною колючим дротом, поставили стіл і порожні стільці, на спинки яких поклали вишиванку і однострій. А ще — папірці «вона в полоні», «він зник безвісти».
На акцію рідні військовополонених, як завжди, прийшли з банерами, портретами своїх близьких, прапорами, плакатами відповідного змісту. Вже не перший раз у ній бере участь Ольга Красик, яка чекає з полону чоловіка Віталія, бійці 92 бригади ЗСУ.
Його дуже чекають і троє діток. Наймолодшого, 2-річного Мирона жінка брала з собою на акції, але зараз малюк трощки прихворів, то залишився вдома.
Оля з дітьми — переселенці, вони виїхали з окупованого міста Пологи, нікого з рідних у Запоріжжі немає. Її чоловік пішов захищати країну у квітні, кілька місяців пробув в навчальному центрі, а у серпні разом з побратимами потрапив на Курщину. На банері, який тримає Ольга —9 портретів військових.
“Вони усі з однієї бригади, однієї роти. Про те, що потрапили в полон, ми дізналися з телеграм-каналу. Але офіційно підверджено перебування в полоні лише двох.
З серпня чекаємо на підтвердження, чекаємо обміну, хоч якоїсь звісточки про них. Не знаємо, чому не підтверджують їх перебування у російському полоні. Ми сподівалися, шо коли є фото та відеоматеріали, то це буде зроблено швидко. На жаль, ні...
Уже стільки листів написано! Відповідь одна: “Ймовірно, в полоні, чекайте підтвердження”. Розумію, що люди і по три роки у полоні знаходяться, це дуже великий термін.
Хоча ми всі дуже боїмося — деяких військових почали засуджувати, їх прирівняли до терористів — мовляв, перейшли кордон, озброєні, приписують, що наші розстрілювали мирних мешканців. Кого вони могли розстрілювати, якщо виїхали 12 серпня, а в 4 години росіяни їх розбили, є відео? Вони тільки їхали по дорозі.
Мій чоловік водій, солдат. Хоча дехто каже, що обмінюють лише сержантів, я вірю в його повернення! Вірю в те, що діти побачать батька! - поділилася Ольга.
Військова волонтерка Стелла Орел щотижневі акції на підтримку військовополонених та безвісти зниклих організовує у Запоріжжі з кінця травня. Жодного разу не пропустили, рідних військовополонених, їх друзів та побратимів не спиняли ні спека, ні дощ, ні мороз.
31 грудня акція, так би мовити, позапланова, адже кілька днів тому родичі приходили сюди на площу, прикрашали ялинку, вішали світлини своїх рідних, які знаходяться у СІЗО або тюрмах на ТОТ чи на території росії, на спеціальну конструкцію.
“Відбувся черговий великий обмін військовополоненими, за офіційними даними 22 оборонця служили в запорізьких частинах. Наскільки мені відомо, серед них немає рідних учасників нашої акції.
Сьогодні ми вчергове хочемо нагадати суспільству, що наші хлопці і дівчата знаходяться у полоні, що у них там немає свят і вихідних. І що частинка нашої душі — з ними. Вони не забуті!
Родинам не потрібні ялинка, подарунки, свято, для них найкращий подарунок - щоб чоловіки, сини, батьки, брати повернулися і були вдома. Накриваючи стіл на площі біля ялинки, ми показуємо, що ми їх чекаємо, що ми, хоча і на відстані, але все ж разом з ними, хоча подумки”, - зазначила Стелла Орел.
