76 картин представлені на виставці "Майбутнє починається сьогодні", яка відкрилася в Запорізькому обласному художньому музеї у День Конституції України.
Вернісаж є підсумком 5-го мистецького пленеру Запорізький пейзаж, який об'єднав 23 запорізьких художника. Серед її учасників - і викладач Запорізької художньої школи Олександр Звєрєв, який творчий шлях розпочинав в Оріхові.
"Художні пленери "Запорізький пейзаж" були започатковані музеєм у 2016 році як всеукраїнські. В 2023-у за обставин війни в країні та прифронтового розташування Запоріжжя ми змінили формат їх проведення - запрошуємо митців, які перебувають зараз в рідному місті, в стані, який ми всі наразі переживаємо. Яке воно художнє життя поруч з лінією фронту, коли болі компенсуються осмисленням дійсності, можна бачити на виставці "Майбутнє починається сьогодні".
У 2023 році підсумкову виставку ми назвали "Незламна кульбаба". І ця назва відображала крихкість навколишнього світу, тривогу і одночасно незламність українців. Нам треба було згуртуватися і заявити про себе.
Сьогоднішня виставка зовсім не така, як у минулому році. Настрої у наших митців більш оптимістичні. Ми ні в чому їх не обмежували, був вільний вибір жанру, стилю, кольорів. Назва пленеру та виставки спрямовує нас у майбутнє. Вона засяяла у музейному просторі", розповіла кураторка проєкту, старша наукова співробітниця обласного художнього музею Ольга Дворна і додала: - Виставка мені дуже подобається. Її відкриття - це велика подія для музею і міста. Впевнена, вона буде дуже вдалою.
В експозиції представлені живопис, графіка в різних техніках, стилях і жанрах. У своїх роботах, як зазначає Ольга Василівна, художники прагнуть створити простір для рефлексії переосмислення, де кожен глядач може знайти щось своє, відчути силу єднання з мистецтвом на новому рівні.
Твори насичені енергією, сила мистецтва може подарувати відвідувачам відчуття впевненості, віри та надії. На більшості робіт можна побачити мальовничі куточки нашого прифронтового міста, його незламних мешканців, які живуть під виття сирен, сповіщающих про повітряну тривогу та відбій, та ракетними атаками ворога.
Кожна робота випромінює оптимізм, який зараз, під час війни, так необхідний нам усім. Життя сьогодні має свої особливі фарби. І хочеться відчувати час на дотик, як і колись. "Виставка світла, обнадійлива. Роботи на воєнну тематику є, але їх небагато", - зазначила Ольга Дворна.
Відвідувачів вражає розмаїття технік, стилів та жанрів. Це й не дивно, адже на колективній виставці представлені твори дуже різних за стилем митців.
"Яскраві різноманітні пейзажі рідного краю створили художники Олександр Звєрєв, Тетяна Височина, Микола Боровик, Микола Шиверський, Вадім Мітков, Ольга Харьякова, Інна Алещенко-Березняк, Світлана Бойко, Анжела та Євген Прокоф'єви.
Психологічно напружені твори Ольги Дараган, пошкоджена ворогом навесні 2024-го року гребля Дніпрогесу в акварелі Лариси Єрмак-Долгової. Мужність, незламність, волелюбність та жіночність в портретах Олександра Жолудя, Анатолія Івченка.
Історичне минуле та майбутнє в творах Лариси Єрмак-Долгової, Тетяни Височиної підтверджує вислів - ми закорінили цю землю! Світло і біль на полотні Анатолія Тарабанова "Палаючий час" (2024).
Знайомі багатьом куточки Криму на пленерних пейзажах Владислава Баранніка. Бачимо Хортицю і Дніпро в складній графічній техніці акватипії Наталії Луценко, її ж урбаністичні пейзажі в цифровій обробці.
Ніжні кольори фарб вітражного розпису Олени Сауріної роблять наше місто по особливому привабливим.
Квіткових композицій на виставці багато не буває. В експозиції квіти різноманітні: весняні біля дому в особистій творчій манері майстрів акварелі Ольги і Оксани Кіргеєвих, тривожні квіти 796-го дня війни Наталії Коробової, живописні натюрморти Світлани Бойко, Олександра Звєрєва, Віталія Марченка.
Польові квіти Антона Шеретова, Ольги Харьякової є реалізацією теперішнього часу на полотні, папері, як ніжність в скропленій кров'ю реальності, - провела екскурсію по експозиції кураторка виставки Ольга Дворна.
Відома акварелістка Лариса Єрмак-Долгова представила на виставці дві великі акварелі (49х68 см), які відображають сучасність. А ще одна робота 2006 року, - хатки на Хортиці, які були побудовані для зйомок фільму "Тарас Бульба", нині забороненого в Україні. Акварель "Незламне Запоріжжя" - про зранений окупантами Дніпрогес.
"У кінці квітня я була на Хортиці. На Дніпрогесі відкривали камери, спускали воду і все узбережжя, каміння були у піні. Були такі яскраві промінчики сонця на похмурому небі! І тут з'явилася райдужка - як знак. А взагалі важко було малювати греблю. Не хотілося показувати руйнування після останніх прильотів. Вони є, але вони просто вгадується, - розповіла Лариса.
Зі слів художниці, це був експеримент з двома кольорами:"Замість води замішувала сік шовковиці і розводила акварель. Так експериментувала і при написанні акварелі "Незламні запорожці". Цю роботу також можна побачити на виставці. До речі, натурник, який символізує сучасного козака, був присутній на відкритті.
А Інна Алєщенко-Березняк зображала, зокрема, улюблене місце відпочинку запоріжців. "Вийшла на "Райдугу" - вона квітуча, рожева, голубе небо. Знайшла гарну локацію. Малювала години чотири, картина була написана спонтанно. Принесла додому, думала щось доробити, а потім вирішила: ні, не буду.
Хотіла спочатку щось домалювати і на роботі з зображенням башти у тумані, зробити її красивішою. Подивилася на картину через місяць. Залишила як намалювала, вона класна вийшла. Проміння крізь хмари падало плямами, так його і намалювала", - розповіла Інна.
На виставці можна також побачити картину Інни, яку вона малювала на Заході України. Настрій у художниці був похмурим, накрапав дощ, туман, мряка і тут вона побачила дуже яскравий човен.
"Я намагалася усе передати - смутні далі і яскравий човен. Начеб-то непогано вийшло", - каже художниця. Ще одну картину Інна намалювала, як вона розповіла, буквально за пів години: "У мене на ній навіть грудки фарби не обдерті". Знайома прийшла до неї і сказала: "Хочу відчути спокій. Ти як його уявляєш?". І художниця взяла в руки пензлик. Ялинки, голубе небо, останні промінчики сонця...
Художник з Оріхова Олександр Звєрєв, який кілька останніх років працює у Запорізькій художній школі викладачем з фаху "рисунок, живопис, композиція", у цьому художньому пленері брав участь вперше. Хоча у його творчій біографії митця вже було багато пленерів міжнародного та всеукраїнського рівня. Зокрема, у Запоріжжі Олександр двічі, у 2018 та 2020 роках, брав участь у пленері "Хортиця крізь віки".
"Зараз через повномасштабну війну "Хортиця крізь віки" не проводиться, я вирішив взяти участь у пленері "Запорізький пейзаж". Люблю працювати на свіжому повітрі, і робити максимально за один сеанс. У картинах намагаюся передати той стан природи і душі, який з'являється, коли дивишся на той чи інший пейзаж, - ділиться митець. - Турбує, щоправда, те, що потім хочеться доопрацювати картину, зробити її кращою. Немає ідеальної роботи, яка б мене влаштовувала. Але може так бути, що коли при написанні схопив настрій, то при доопрацюванні можеш все зіпсувати.
Тут важливий баланс! Адже хочеться, щоб пленерна робота була закінченою. Як у природі є гармонія, хочеться, щоб така гармонія була і на роботі.
На виставці в музеї можна побачити чотири картини Олександра Звєрєва.
"У минулому році на обласному пленері серед викладачів малював Хортицю. Ми виїжджали восени, уже була підірвана гребля Каховської ГЕС. На картині, я малював з боку вулиці Скельна, можна побачити сильно обмілілий Дніпро, пороги, Хортицю, комплекс "Запорізька Січ", - розповів художник.
Поруч пейзаж, який художник малював недалеко від Вільнянська, поблизу донецької траси мешкає його сестра. "Там був такий вечірній краєвид, щось мене захопило, хотілося передати настрій, який відчував", - розповів митець.
Цікава історія і написання роботи "Напередодні зими", повз яку просто неможливо пройти - така вона яскрава.
"Малював її в останній чи передостанній день осені, - згадує Олександр. - У нас біля школи росли гарні квіти. Щоб продовжувати ними милуватися, їх зрізали. Я вирішив, що таку красу необхідно залишити не лише в спогадах і фото, а й на полотні.
Роботу, що цікаво, писав в учительській. Поставив мольберт і попросив колег пару годин потерпіти. Процес затягнувся, зайняв більше часу, але є і результат! Експресивна робота!
Олександр Звєрєв розповів, що раніше, до повномасштабної війни, намагався працювати щотижня. Зараз виходить раз в місяць-два-три.
"Освіта трішки заганяє в кордони, в рамки, а хочеться за них виходити, - ділиться художник. - Так, я навчаю дітей, передаю свій досвід, ремесло, чого досяг під час навчання, на пленерах. А хочеться пошукати себе як митця. Роблю невеличкі кроки, але сподіваюсь, що вони будуть більші.
Ознайомитися з експозицією у музеї можна до 4 серпня 2024 року.
