3 квітня у Центрі культурних послуг “Орбіта” відкриється виставка до Великодня “Український Всесвіт: Несе Галя воду”.

В експозиції будуть представлені  писанки, на яких майстрині ГО “Запорозькі берегині” вишили слова знакових українських пісень, вишиті рушники Надії Ткаченко, мотанки Людмили Гармаш і Оксани Кіргєєвої, авторські брошки Любові Хорошилової.

Виставка проходитиме за підтримки департамента культури і туризму Запорізької міської ради, з яким громадська організація на чолі з Оленою Шевчук плідно співпрацює.

Пісні, які знайшли відображення на писанках, прозвучать у виконанні народної артистки України Інни Гапон і хорового колективу української пісні "Терниця".

Майстрині, які об’єдналися в ГО “Запорозькі берегині” щоразу вражають своєю майстерністю, ідеями і творчою фантазією. Так, у минулому році вони вишили на писанках висловлювання відомих українців. Тоді ж у беззмінної керівниці творчих проєктів берегинь Людмили Гармаш, за її словами, народилася ідея вишити на писанках знакові українські пісні — народні, естрадні, вшанувавши не тільки авторів, а й виконавців.

Напередодні відкриття виставки голова ГО “Запорозькі берегині” Олена Шевчук і майстрині Людмила Гармаш, Лариса Середа, Анна Мартенс, Віра Лобач, Марина Широкова, Надія Ткаченко, Тетяна Дем’янова презентували нову колекцію у Центрі журналістської солідарності.

Не були присутні, але також брали участь у створенні чарівної колекції “співучих писанок” Вікторія Бієнко (Київ), Інна Сердюк (Олександрія), Ірина Даннік і Олена Серединська (вчителі-вихователі з Центру дитячої творчості Шевченківського району), мама Людмили Гармаш Ольга Ганжа і донька Віри Лобач Юлія.

В презентації також взяли участь народна артистка України Інна Гапон, яка постійно співає в акціях “Запорозьких берегинь”, авторка колекції фетрових брошок “Мальви” Любов Хорошилова, яка вперше братиме участь у виставці, і заступник директора — начальник управління культури департаменту культури і туризму Запорізької міської ради Євген Тонкошкурик.

... Від неймовірно гарних писанок неможливо було відвести погляд — такі вони всі гарні!

«У нашому новому проєкті ми намагались створити антологію улюблених українських пісень, - розповідає  керівниця всіх творчих проєктів “Запорозьких берегинь” Людмила Гармаш. - Тих пісень, які співало не одне покоління українців, їх 54!

Це перш за все найвідоміші і найгарніші 20 народних пісень, які знає кожен українець ("Щедрик", "Несе Галя воду", "Ой, у полі та й женці жнуть", "Ой, там на горі", "Ой, у вишневому саду" та багато інших).

Вшанували пам"ять наших поетів кінця 19-го століття, на слова яких написані пісні (Старицького, Думитрашка, Забіли, Одарки Романової), великого нашого композитора М.Лисенка, який написав музику до їх віршів і зробив пісні улюбленими (наприклад, "Ніч яка місячна", "Нічка цікавая, нічка лукавая", тощо).

Вишили і знакові для нашого народу пісні, народжені у другій половині ХХ століття - "Червона рута", "Червона калина", "Черемшина", "Гуцулка Ксеня", "Коханий", "Сіла птаха білокрила на тополю", "Два кольори", "Чорнобривці", "Стожари" та інші...

Вшанували своєю вишивкою багатьох улюблених українських авторів-піснярів: Володимира Івасюка ("Я піду в далекі гори", "Червона рута"), Ігоря Поклада ("Кохана"), Тараса Петриненка (“Україна”), Степана Гіги (“Цей сон, цей сон”), улюблених виконавців: Ніну Матвієнко, тріо Мареничів, Кузьму Скрябіна, Святослава Вакарчука.

Не обійшли увагою і наших запорізьких авторів - відомих пісенників Анатолія Сердюка і Віру Коваль (Людмила Гармаш вишила їх колискову "Донечка").

Вишивали і сучасні пісні, написані в 2014-2025: "Козацькому роду нема переводу" Джері Хейл, "Оберіг" Святослава Вакарчука, "Хай буде весна» Макса Барських тощо».

За словами пані Людмили, пісня "Місце моєї сили" Лесі Горової була завершальною в колекції, яку вона цьогоріч вишила.

“Пісня відгукнулась в серці кожним словом: "Де предків моїх могили, там місце моєї сили. Де кручі Дніпрові, схили - там місце моєї сили. Земля, що мене зростила - це місце моєї сили. Лиш там виростають крила, де місце моєї сили"...

Хочеться, щоб крила виростали у кожного, хто побачить нашу виставку і зрозуміє, що Запоріжжя - місце сили нашого народу. Ми тут були, є і будемо завжди!»,  - впевнена  керівниця проєкту.

Голова ГО “Запорозькі берегині” Олена Шевчук нагадала, що кілька років поспіль берегині до Великодня готували нові колекції вишитих кульок.

“В цьому році думала — не будемо вишивати писанки, бо вони вже, напевно, всім набридли. Придумала якийсь модуль з великими рушниками\ А потім сказала собі: “Стоп!”. Вишиті писанки — це ж фішка “Запорозьких берегинь”, в жодному місті не створюють колекції з вишитими писанками, - розповідає Олена Шевчук. - Але ж треба було придумати якусь нову цікаву ідею колекції. Вирішили — будемо співати!

У минулому році на відкритті однієї з виставок ми всі разом заспівали відому народну пісню “Била мене мати березовим прутом, щоби я не стояла з молодим рекрутом”. І ще тоді я зрозуміла: треба робити щось музичне, співоче”.

Основою колекції, за словами пані Олени, стала картина зі словами пісні “Несе Галя воду”, яку вишила Віра Лобач.

“Це не просто картина і не просто пісня. Бо якщо розібратися: Галя йшла, за нею ув’язався Іванко, у них виникло кохання, яке привело до весілля. Народилися діти, потім пішли онуки. Іванко пішов воювати на Січ, діти почали співати, розвиватися... Це ж історія створення нашого Українського Всесвіту, ця картина — найголовніша в колекції, яка побудована на піснях, які співали різні покоління українців”, - зазначила пані Олена.

Деякі писанки в колекції “Український Всесвіт: Несе Галя воду” - досить величенькі за розміром. Олена Шевчук розповіла, що заготовки вона купувала на одному з херсонських підприємств. У минулому році вранці херсонці  відправили заготовки для писанок у Запоріжжя, а ввечері у них стався “приліт”.

Цього року підприємство не працювало через сильні морози. Олена зв’язалася з керівництвом і запропонувала викупити в них заготовки, які ще зоставалися. Забрала все, що було, у тому числі 15-сантиметрові. І почали робити колекцію.

Присутні на презентації майстрині натхненно розповіли про свої роботи, кожна з яких - унікальна, адже зустрічається лише в одному екземплярі.

Так, Лариса Середа вишила «Ой, у лузі червона калина похилилася». Це пісня січових стрільців, легендарна пісня УПА, яка стала неофіційним гімном України під час широкомасштабної війни з рф.

“Моя писанка — про об’єднання, - розповіла пані Лариса. - Багато років радянські, а потім російські наративи роз’єднували нас на Західну та Східну Україну, намагалися нас на цьому посварити. Але ж ми мислячі люди.

Я використала два прапори: червоно-чорний УПА, на цьому боці зобразила стилізований тризуб у вигляді сокола, який несе в дзьобі перемогу, на протилежній стороні - жовто-блакитний, на якому вишила Гімн України, калину.

Я вірю, що ми тую червону калину підіймемо і нашу Україну розвеселимо. Об’єднуємося! Тримаймося! І будьмо українцями!”

Надія Ткаченко — відома вишивальниця рушників, серйозно занялась  вишиванням років 12 назад. Рушники вишиває з дотриманням традицій, започатковує в певний день.

До “Запорозьких берегинь” майстриня доєдналася не так давно, але щоразу з задоволенням бере участь у творчих проєктах.

Коли Олена Шевчук і Людмила Гармаш обговорювали, кому з майстринь яку пісню для роботи давати, то пані Надії, звичайно, підійшла пісня “Два кольори”

“У своїх сорочках, рушниках використовую орнаменти, мережку, кольори наші, українські — червоний і чорний, - поділилася пані Надія. - Ще одна писанка - зі словами з пісні “Журавлі летять, за ними лебеді. Роки летять, де вони, де вони”.

Тетяна Дем’янова — викладачка української мови та літератури, класна керівниця, зізнається, що має небагато часу для вишивання, але з величезним задоволенням займається творчістю, коли випадає вільна хвилинка.

Пані Тетяна створила писанки на слова з легендарних хітів “Червона рута” і “Гуцулка Ксеня”. Майстриня родом з Івано-Франківщини, тому їй керівниця проєкту і довірила увіковічнити у вишивці ці пісні.

“Гуцулка Ксеня” і “Червона рута” - це про кохання, про любов. Оформила їх віночком, який підкреслює дівочу красу. У гуцулки віночок кокетливий, набакир, вона ж дівчинка з перчинкою, як всі гуцулки.

Працювалося легко. “Червону руту”, на якій виросла, вишила за тиждень. Це швидко, враховуючи, що я працюю і стараюся вишивати в світлий час доби, бо особливо по темному дуже важко вишивати. З гуцулкою довелося поморочитися, там більше перехідних кольорів. Але встигла!”, - поділилася Тетяна Дем’янова.

Марина Широкова свої писанки прикрашає завжди вибійкою. Проводить майстер-класи на заходах “Запорозьких берегинь” або в міських бібліотеках, на яких навчає бажаючих цій цікавій техніці.

Для цьогорічної колекції вишивала слова народної пісні у виконанні Іванки Червінської «Якби я мала крила орлині», «Баранці, колискова», її виконує Ольга Бородкіна, і з пісні “Квітка-душа”, яку виконувала її улюблена співачка Ніна Матвієнко.

“Я її обожнюю, особливо коли вона співала без музики, звучав тільки її неповторний голос”, - поділилася пані Марина.

Постійна учасниця усіх творчих проєктів “Запорозьких берегинь” Анна Мартенс перенесла на полотно «Ой, калина, калинонька» (Оксана Пічугіна), «Дві подруги» (пісня народна), «Ой, летіли дикі гуси», яку неймовірно виконувала народна артистка України Ніна Матвієнко, і “Люди, як кораблі”, яка стала популярною у виконанні Кузьми Скрябіна.

“Червона калина є символом і України, і дівочої краси, - говорить Анна. - Є ж такий відомий вислів: без калини та й немає України. Дівчата уквітчані калиною, щоб показати які вони гарні. Додала слова пісні у виконанні Оксани Пічугіної.

А на писанці “Дві подруги” дівчата тримають дерево життя, яке дає силу нашій Україні.

Легендарною вже давно стала пісня “Дикі гуси”, яку Ніна Матвієнко співала, коли ще тільки починала свою діяльність на сцені. Дуже прониклива пісня! У мене гуси, які летять “понад вечір через гай” получилися як акварель.

Коли  слухала пісню ”Люди як кораблі” Кузьми “Скрябіна”, у мене сльози наверталися на очі, бо слова там пророчі... Вишивала, коли давали світло, ловила ці моменти, брала голку навіть за пів години до виходу на роботу”.

Віра Лобач, за її словами, цього року вишила небагато: картину і три писанки. Та в одну картину скільки вкладено праці!

Казала, що думала в цьому році не брати участь у проєкті, але не втрималася, відгукнулася на пропозицію Людмили Гармаш і Олени Шевчук.

“Воно так затягує! Коли Люся кинула мені схему до пісні “Азовське море”, яку написав бард з Маріуполя Олександр Партсіор, в мене прямо душа заболіла, - поділилася пані Віра. - Я народилася біля Азовського моря, все дитинство і юність пройшли біля нього, багато спогадів з ним зв’язано.

І я сподіваюся, що ми повернемося до нашого Азовського моря. Дуже хочу дло нього, навіть морські ракушки приклеїла на писанку.

Вишила також слова з пісень “Одна калина за вікном” і “Маки червоні”, яку виконувало тріо Маренич”. Вишивала тільки вдень, але нічого, встигла до виставки”.

А Любов Хорошилова представить на виставці в “Орбіті” авторську колекцію брошей “Мальви”. Майстриня розповіла, що у листопаді зробила брошку і причепила прикрасу на пальто. Так її часто питали, де вона взяла таку красу.

Пані Любов подумала-подумала і зробила 10 прикрас. На Новий рік подарувала знайомим, подругам. Є такі подарунки у Олени Шевчук і Людмили Гармаш.

От Олена і запропонувала майстрині зробити колекцію жіночих прикрас з фетру для виставки. Любов Хорошилова з радістю зайнялась творчістю і в ЦКП “Орбіта” ці броші займуть достойне місце серед писанок, рушників і мотанок.

“Дуже тішуся, що департамент тісно співпрацює з “Запорозькими берегинями”, що в наших закладах культури відбуваються ці виставки, - зазначив заступник директора департамента культури і туризму - начальник управління культури ЗМР Євген Тонкошкурик. - Запрошую усіх на виставку в ЦКП “Орбіта”, яка відкривається 3 квітня о 17.30.

Приходьте! Буде автентично, дуже душевно і дуже співочо! В рамках цієї виставки, яка проходитиме по 12 квітня включно, буде кілька активностей, на які ми запросимо запоріжців”.

Фото авторки і Людмили Гармаш