Перший виступ команди юних музикантів, які вправно грають на тулумбасах, відбувся 1 жовтня.
Дитячий ансамбль під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України, викладача-методиста Сергія Хмірова в цей день виступав двічі — вдень супроводжував презентацію поштового випуску “Козацький код Запоріжжя” у Незламному хабі “Титан”, а ввечері новостворений інструментальний гурт був учасником вражаючого дійства “Коло пам’яті” у Парку Честі на Хортиці.
Запорізькі тулумбаси — це традиційні великі казаноподібні козацькі барабани з металевим або дерев'яним корпусом та натуральною мембраною.
В червні цього року «Запорозькі тулумбаси — традиція виготовлення, навчання та гри на великих казаноподібних козацьких барабанах» внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Відповідний наказ видало Міністерство культури України.
«У колективі, яким керує Сергій Хміров, виступають учні мистецьких шкіл Запоріжжя, де ми впроваджуємо традиції нематеріальної культурної спадщини, - розповіла директорка департаменту культури і туризму Запорізької міської ради Катерина Прокоф'єва. - Фахівці виготовили, вважаю, просто шикарні інструменти, діти навчилися на них грати і от сьогодні у них була презентація колективу”.
Всього в ансамблі 9 виконавців. Серед юних тулумбасистів (на Запорозькій Січі на цьому інструменті грали довбиші (або довбуші) — це козацький військовий чин, людина, яка завідувала військовими литаврами) - брат і сестра Авраменки, Богдан і Ізольда, які мають почесне звання “артист міської дитячої філармонії”.
Богдан грає на скрипці і кларнеті, Ізольда — на скрипці і саксофоні. Вони виступають і соло, і в дуеті, а ще беруть участь у дитячому симфонічному оркестрі СимфоKIDS міської дитячої філармонії. І от тепер їх можна побачити в новому колективі.
«Коли Сергій Іванович Хміров запропонував спробувати тулумбас, я спочатку здивувалася — це ж зовсім не витончена скрипка!
Але коли я вперше вдарила в нього й відчула, як цей потужний звук відгукується по всьому тілу, це захопило з першої секунди, - ділиться Ізольда. - У скрипці важлива ніжність і кожна найменша деталь, а в тулумбасі — шалена енергія, драйв і драйвовий ритм. Мені дуже подобається, що цей інструмент має свою глибоку історію, і грати на ньому — це ніби торкатися нашої козацької сили».
«Після духових інструментів опанувати тулумбас було неймовірно цікавим викликом, - зазначає Богдан Авраменко. - За два тижні треба було повністю відчути ритм і навчитися видавати той самий раскатистий, гучний гул, від якого перехоплює подих.
Тулумбас заворожує своєю монументальністю й характером — він звучить так заклично й урочисто, що ти одразу відчуваєш дух Запорозької Січі. Це не просто drum-сесія, це справжній козацький код, який розкривається через ритм!».
Колектив вже отримав перші схвальні відгуки про виступи та гру юних музикантів. Запорізькі тулумбаси були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України завдяки наполегливості їхнього невтомного пропагандиста і виконавця, запорізького музиканта Дениса Васильєва.
«Тулумбаси — барабани з казана й шкіри худоби. На них грали козаки під час проведення рад та боїв. Козаки робили так, що коли ряди йдуть, щоб вони відчували цей пульс. Тун-тун-тун. І не дай боже довбуш замовкне, ви потилицею почуєте, що щось не так. Якщо змінювався темп, то це означало, що міг бути інший бойовий маневр", - розповідав Денис Суспільному Запоріжжя.
Перші згадки про тулумбаси з'явилися у XIII-XIV столітті на козацьких гербах, втім використовували ці барабани не лише для музики:
"В нашому тулумбасі, попри те, що він бойовий інструмент, можна приготувати справжню козацьку юшку, або що завгодно. Коли пересуваєтеся, там можна зберігати їжу, а після того, як ви поїли-вимили все, що там всередині, натягнули шкіру і ось вам готовий барабан, який подає звукові сигнали", — ділився Денис Васильєв.
Використовують тулумбаси і зараз, під час офіційних громадських заходів
: "В сучасному вимірі тулумбаси виконують звичаєву функцію. Граємо гімн України, граємо хвилину мовчання, супроводжуємо гуркотінням, коли відбувається якась дія, нарада. Вважаю, що кожен запорожець має вміти грати на тулумбасі, щоб бути ідентифікатором у кожному куточку світу", — розповів музикант.
Тулумбасами Денис захопився 15 років тому — саме він ініціював, аби барабани визнали спадщиною регіону:
"Ми подавали в 2016, в 2017 і 2018 роках пропозиції, проєкти, програми розвитку тулумбасів на території нашого регіону, їх просто не розглядали, їх відхиляли без пояснень. Власне зараз ми це зареєстрували і я вважаю, що ми повинні швидше і швидше впроваджувати це в школах, музичних школах, оркестрах".
І така настирливість спрацювала на результат: 10 жовтня 2025 року обласна експертна комісія визнала традицію виготовлення та гри на тулумбасах нематеріальною культурною спадщиною Запорізької області. А вже 23 червня 2026 року Міністерство культури видало наказ №700 про внесення запорізьких тулумбасів до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України
Трошки цікавих фактів
- Тулумбаси — це великі казаноподібні козацькі барабани з металевим або дерев’яним корпусом і натуральною мембраною. Їх виготовлення охоплює добір матеріалів, роботу з деревом і металом, створення мембран і калатал, оздоблення, ремонт та догляд за інструментом.
- Гра передбачає використання ритмічних формул, різних технік звуковидобування, ансамблеве музикування та публічне виконання.
- Тулумбаси виконували сигнальні, військово-організаційні та церемоніальні функції: скликали громаду, супроводжували козацькі ради, урочистості, військові й святкові події.
- Їхнє звучання символізує силу, єдність, гідність і зв’язок із козацькою спадщиною.
- Традиція активно практикується у Запоріжжі через школу гри на тулумбасах, майстер-класи, публічні виступи, освітні та музейні ініціативи, зокрема навколо Музею історії музичних інструментів «Барабанза». Передача знань відбувається через безпосереднє навчання, слухове наслідування та спільну практику.
