Подружжя пенсіонерів до останнього не хотіло залишати рідну домівку, в якій прожили більшу частину свого життя. Втім коли кількість обстрілів значно зросла, вони вирішили евакуюватися до рідних в Запоріжжя.

Будинок подружжя розташований на околиці Малої Токмачки, яка межує з лінією фронту. Тут майже не лишилося вцілілих хат, адже російська армія буквально знищує селище. Попри це тут продовжують жити люди.

65-річна Світлана Іванівна та її чоловік Валерій Володимирович тривалий час не наважувалися покинути рідну домівку, хоч і розуміли - залишатись небезпечно. Впродовж дня пенсіонери могли нарахувати понад 20 вибухів, а з минулого тижня село почали обстрілювати ще частіше.

«Це пекло. Дуже страшно. Більше не змогли терпіти. Чоловік каже – дзвони поліцейським, вони сусідам допомогли, можливо й нас врятують. Так і зробила», – згадує жінка.

Всюди літають ворожі дрони, поблизу лягають рашистські снаряди, зв’язку нема, але треба рятуватись. На свій страх і ризик жінка вийшла на город, щоб «зловити» мобільну мережу та зателефонувала до екстрених служб.

Не гаючи часу на допомогу подружжю примчали поліцейські, швидко завантажили багаж у бронебус та поїхали до Запоріжжя, де евакуйованих зустріли рідні.