Станіслав Царегородцев разом із дружиною та маленькою донькою мешкали в Оріхові, де їхня поліцейська родина несла службу. Втім після повномасштабного вторгнення дружина та донька правоохоронця виїхали до Запоріжжя, бо жити в місті через щоденні російські удари неможливо. А от чоловік залишився в прифронтовому Оріхові нести службу. Зізнається, роботи побільшало – доводилося документувати воєнні злочини, патрулювати вулиці, протидіяти мародерству.

«Війна внесла жорстокі корективи в життя кожного. Ми зіткнулися з тими проблемами, яких раніше навіть не могли уявити. Змінились обставини, а разом із ними - погляди на життя. Зараз, під час роботи в Оріхові, дивлюсь на зруйновані вщент вулиці, будинки, а в пам’яті спливає місто з фонтанами, магазинами, музикою та гомоном людей», - ділиться поліцейський.

У позаробочий час правоохоронець шукає розради в мистецтві. Простим олівцем він малює увесь спектр завдань поліцейської служби. У чорно-сіро-білих кольорах на папері оживають картини евакуації та порятунку людей, розмінування та розбору завалів зруйнованих росіянами будинків.

«Своїми роботами я хочу показати, що поліція не стоїть осторонь болючих проблем. Ми працюємо, допомагаємо, ризикуючи життям, евакуюємо людей з прифронтових територій. Багато моїх колег добровільно пішли воювати. Хочу, аби люди знали, що поліцейські не тільки захищають тил, а й зі зброєю в руках тримають фронт», - говорить Станіслав.

На один портрет або зображення майор поліції може витратити від двох годин до декількох діб. Чоловік пам’ятає свою першу роботу – евакуація людей з вокзалу «Запоріжжя–1». Каже, що коли її малював, то іноді зупинявся, просто сидів і думав. Він навіть уявити не міг, що колись доведеться на папері відображати війну, сльози та людське горе.

Джерелом енергії та натхнення для правоохоронця стала родина та друзі, а також відвідування музеїв та фотовиставок. Особливо слідчого відволікає від реалій сьогодення 7-річна донечка Софія. Дівчинка також створює свої малюнки. Донька часто спостерігає, яка малює її батько, проте нічого не запитує, бо, на жаль, розуміє, що таке війна та яке горе вона приносить людям.

Творчі здібності стали у нагоді майору поліції й під час виконання службових обов’язків. Нерідко до нього за допомогою звертаються колеги і за прикметами він малює портрет особи, яка може бути причетна до злочину.

«Нерідко ми влучали просто в ціль, і створений мною образ дійсно співпадав із зовнішністю зловмисника. Так, це - не ідеал, однак жодна машина не відтворить того, що може зобразити людина», - розповідає правоохоронець.

Він зізнається, що найбільший його страх – ніколи не побачити батьків, які двічі намагалися виїхати з окупованої території, проте рашисти повертали їх разом з усією колоною. Тож, для нього найсвітліше сподівання – зустрітися з рідними і, як раніше, бути однією дружною родиною.

Станіслав Царегородцев каже, що перша картина, яку він намалює після повномасштабної, стовідсотково буде відображати мир та спокій. І буде виконана в кольорах, зазначають у пресслужбі Національної поліції Запорізької області.