Мирну акцію на підтримку Маріупольского гарнізону, всіх полонених та безвісти зниклих почали з хвилини мовчання по загиблим захисникам України.
Серед учасників традиційної щотижневої акції на підтримку військовополонених був і військовослужбовець Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку у ЗСУ Андрій Карнаух, який повернувся додому у рамках великого обміну «1000х1000”.
Його повернення дуже чекали дружина Ірина та мама Тамара, які постійно долучалися до акцій, учасники яких вимагала звільнення усіх заручників кремля.
Ось що розповідала Новинам Оріхова Тамара Карнаух, яка виїхала з тимчасово окупованої території Запорізької області, перед початком акції «Біжу за полонених» у вересні минулого року.
"Ми з невісточкою Іриною чекаємо з полону мого сина, а її чоловіка. Він виходив з Азовсталі 18 травня 2022 року у т.зв, "почесний полон". Було сказано Гарантом, нашим Президентом, що 2-3 місяці і хлопці будуть вдома. Але бачимо, що "почесний полон" розтягнувся вже на понад 2 роки.
Вони виходили під егідою ООН, Червоного Хреста, який взагалі бездіяльний. Ми вважаємо, що це дає право оборонцям Маріуполя на першочерговий обмін. Але саме захисників, які виходили з Азовсталі чомусь дуже мало обмінюють.
Дуже чекаємо на нашого героя! Нам дуже тяжко, інформації про нього майже немає. Знаємо, що живий”, - ділилася Тамара.
Водій-стрілець групи О та ППО Запорізького зонального відділу ВСП Андрій Карнаух знаходився у Маріуполі на ротації з 12 січня 2022 року, був прикомандирований до частини Нацгвардії 3057. Там були також військовослужбовці Запорізької військової частини ВСП "Сармат". Були всі разом, в полон потрапили 11 військових.
За словами мами військового, коли хтось з військовополонених потрапляв в списки на обмін, Андрій давав телефон дружини, так Ірина з Тамарою дізнавалися інформацію про нього.
"Передає короткі вітаннячка: "Живий, здоровий, люблю усіх, чекаю на повернення", - розповідала Тамара. - Останній раз з ним спілкувалися 7 червня (станом на вересень 2024-го. - Авт.), вже коли був у полоні. Він знаходився в Оленівці. Дзвонив два рази, з чужого номера.
Від побратимів, які повернулись, мама і дружина знали, де Андрій перебував, що стан його здоров“я був задовільним.
«Пишаюся своїм сином, вони всі герої. Завдяки хлопцям, які були в Маріуполі, на Азовсталі, котрі 86 днів тримали "сталеві ворота", не пускали ворога далі на нашу територію, підрозділи Сил оборони змогли укріпитися. Завдяки стійкості, мужності і героїзму Маріупольського гарнізону - хлопці були без їжі, води, зброї - ворог там затримався. Невідомо, куди б він просунувся, якби не оборонці Маріуполя. На жаль, їх не поспішають обмінювати. Хоча й повертають помаленьку. У тому числі вже засуджених чи оголошених росіянами "200-ми", - зазначала Тамара Карнаух.
І ось у травні мама й дружина нарещті дочекалися радісної звістки: Андрій повернувся в Україну. А 5 липня прийшли на традиційну щотижневу акцію, яку разом з родинами військовополонених з травня минулого року організовує волонтерка Стелла Орел.
Як розповіло електронне ЗМІ “Справжнє”, після полону побачив архівні кадри з акцій.
"Почав переглядати новини, передивлявся фотографії в хмарах, відеозаписи. Взагалі було дуже приємно, що ми не байдужі, що люди звертаються до світової спільноти, щоб привернути увагу всіх, хто має можливість, будь-яку компетенцію вплинути на обміни, до того, що військові досі перебувають у полоні", — говорить колишній бранець (на фото - у білій футболці).
Військовий провів у полоні три роки після виходу з Азовсталі. Сидів в Оленівці, потім – на окупованій Луганщині неподалік кордону з РФ. У перші пів року полону втратив 40 кілограмів ваги.
За його словами, на момент травневого обміну в цій колонії перебували 212 бранців, на обмін разом із ним забрали 104 полонених. Деяких із тих, хто залишився, поміняли 12 червня.
Мама колишнього заручника Тамара так розповідала про перші хвилини сина в Україні: “Він у захваті. По-перше, був у захваті, коли вони заїхали на територію України і був довжелезний коридор з прапорами, квітами, людьми на колінах, з руками, прикладеними до серця. Їм же в полоні говорили: вас там ніхто не чекає, ваше Запоріжжя вже розбите, ваші рідні повиїжджали. А потім, коли він вже приїхав, він побачив кадри цих акцій, то каже: дівчата, які ж ви молодці! Він дуже пишається нами. Він завжди каже, дівчата, ви в мене найкращі".
"Переживала його полон дуже важко. Дякувати мамі, що була поруч. Вона була для мене дуже великою підтримкою, тому що дуже тяжко. У сенсі, що ти не знаєш, де він, що з ним і що з ним взагалі роблять. Як хлопці повертаються, розповідають, що дуже тяжко. І побої, і катування, і голодовка, і все. А проте, дякуючи Богу, ми молилися, ми боролися за нього, ми вибороли його", – розповідала “Справжньому” дружина звільненого Ірина.
На жаль, у полоні залишається ще дуже оборонців країни. Як каже організаторка акцій у Запоріжжі, військова волонтерка Стелла Орел, особливе занепокоєння викликає доля важкопоранених українських бійців, які залишаються в російських катівнях.
"Важкопоранені після теракту в Оленівці "азовці" досі перебувають у ворожому полоні, росіяни навіть не включають їх у списки на обмін важкопораненими. Їх – понад 50 людей. І ми не можемо, не маємо права мовчати. І ми нагадуємо про наших важкопоранених, що вони в першу чергу мають бути включені в списки на обмін.
Сьогодні до нас долучився Андрій Карнаух, який був в обміні 1000 на 1000! Він на фото у білій футболці з прапором і біля ного мама Тома з рупором в руках. Його мама Тамара і жінка Іра постійно були на акціях - і в дощ, і в сніг,і в спеку, боролися за нього, і нарешті вони дочекалися свого Андрія!
Наша група привітала його щирими оплесками і він до кінця акції був з нами, був голосом полонених. Вся родина і далі буде боротися за кожного полоненого і без вісти зниклих.
Долучилася до акції мама загиблого Героя Дениса Базуна Людмила Базун, яка три роки боролася за нього в надії, що він у полоні. На жаль, в березні родина отримала страшну звістку - підтвердження загибелі Дениса.
Для нашої групи це було горе. Сьогодні мама Людмила вийшла з прапором, де написано: «Мій син загинув,а я стала голосом його зниклих безвісти побратимів). Це ще один доказ, які сильні духом наші мами, які продовжують боротися за кожного полоненого та безвісти зниклих.
Ще раз хочу разом з групою привітати родини, які дочекалися своїх рідних з російського полону. Це таке щастя! Ми плакали всі разом від щастя, що наші герої повернулися додому. На жаль, не всім вдалося повернутися з полону і тому наша боротьба триває далі - до тих пір, поки всі не повернуться додому. Тільки разом ми сила!», - написала Стелла Орел на власній фейсбук-сторінці.
Запоріжці, долучайтесь до боротьби за повернення наших героїв!
В тему
Внутрішній аналіз ООН: вбивство в Оленівці — це ретельно спланований злочин РФ
Дмитро Лубінець, Уповноважений ВР з прав людини:
"У ніч з 28 на 29 липня 2022 року у Волноваській виправній колонії №120 біля Оленівки Росія вчинила ганебний терористичний акт. Тоді загинуло понад 50 українських військовополонених, ще близько 130 отримали поранення.
Одразу після вибуху Росія звинуватила у цьому Україну, заявивши про нібито удар ракетою HIMARS.
Нагадаю, що МКЧХ та ООН висловили готовність розслідувати теракт. Однак уже через 5 місяців Місія ООН зі встановлення фактів по Оленівці була розпущена через відсутність гарантій безпеки.
Зі своєї сторони, я неодноразово намагався зустрітися з учасниками Місії ООН, щоб передати матеріали, які є в Україні. Місія жодного разу не погодилася з ними ознайомитися.
Також я пропонував російській уповноваженій з прав людини спільно відвідати місце трагедії, на що теж отримав відмову.
І лише через рік ООН спростувало брехню РФ, заявивши, що теракт в Оленівці “не був спричинений ракетою HIMARS”! Разом з тим ООН ніколи публічно не звинувачувала Росію в теракті, навіть попри наявні докази.
Однак нещодавно група експертів ООН окремо опублікувала змістовний матеріал з доказами — (https://www.chr-ac.org/investigations/) внутрішній аналіз ООН показав, що саме РФ спланувала і здійснила атаку.
Нарешті речі названо своїми іменами! У доповіді встановлено зброю та боєприпаси, які Збройні сили РФ використали для вбивства українських військовополонених, а також докладно розглянуто планування, організацію та здійснення вбивства.
Аналізується перебіг розслідувань з боку Росії, України та самої ООН, а також подані подальші рекомендації для України
Це важливий документ, який має стати потужним поштовхом для продовження розслідування. Біль українців за Оленівку країни нікуди не дівся. Ми наполягаємо на розслідуванні та справедливому покаранні винних!"
Фото з акції: сайт "Справжнє", з фейсбук-сторінок Ірини Карнаух, Стелли Орел та В'ячеслава Твердохліба