Волонтерському центру "Солдатський привал" виповнилося 9 років.

6 листопада 2015 року в будівлі колишнього лінійного відділу міліції на станції Запоріжжя-1 урочисто відкрився Волонтерський центр "Солдатський привал".

Його відкриттю посприяло тодішні керівники ОДА та обласної ради - Костянтин Бриль і Григорій Самардак, керівник апарату ОДА Зінаїда Бойко, керівник Придніпровської залізниці Микола Кужавський, голова волонтерського комітту при ЗОДА Михайло Сушко та інші.

На першому поверсі зробили косметичний ремонт і облаштували кілька кімнат, кухню та санвузол.

Хостел відкрили для відпочинку військових, які їхали з зони АТО додому або навпаки — поверталися з дому на службу. Пізніше житлову зону розширили - після ремонту відкрилися кімнати на другому поверсі.

В очікуванні потяга військові могли пробути тут кілька годин або переночувати, помитися, поїсти, відпочити. Готують тут дуже смачно, по-домашньому — про це дбають волонтерки, які згідно графіка чергують на кухні. А господині вони ой які вправні!

У хостелі військові також живуть поки проходять ВЛК. А ще тут завжди раді бачити волонтерів, які возили та продовжують возити на передову допомогу нашим захисникам.

З початком повномасштабної війни відвідувачів у формі у єдиному такому на всю Україну, а не тільки у прифронтових областях хостелі, звісно, побільшало.

"Дев'ять років в цілодобовому режимі, в три зміни ми працюємо, допомагаємо, підтримуємо, забезпечуємо! Майже 16 тисяч бійців прийняли в себе", - не без гордості каже керівниця Волонтерського центру "Солдатський привал", депутатка Запорізької міської ради Галина Гончаренко.

У "Солдатському привалі" також з дня відкриття збирають допомогу військовим, яку "екіпаж Білого Слона" - Галина Гончаренко, психолог Людмила Волтер і водій Олег Бобрицький - регулярно доставляє на лінію фронту, яка з початком повномасштабного вторгнення рф значно розширилася.

- Галино Анатоліївно, нагадайте, яка ліком була ваша крайня поїздка. Рік тому на цю дату їх було 236.

- 272-а... Перша ж була дуже давно, пів життя, здається, пролетіло — у травні 2015 року, ще "Солдатський привал" не був ще створений. Кожна поїздка не схожа на іншу. Ми собі пригоди обов'язково знайдемо! Це лінія фронту. Ти плануєш одне, а виходить інше, з приємними чи не дуже несподіванками.

Запорізькі волонтери вже звикли в режимі "алярм" робити неможливі речі. Так виглядає надійний тил Української Армії! Все дійсно тримається на українцях! І я вдячна долі за всіх цих неймовірних людей! Пишаюся кожним! Такі є тільки в нас!

І сьогодні нас вітають наші друзі! Хто зміг... Ми не можемо зараз відзначати великі свята з помпою та спецефектами. Це все - потім! Обов'язково! Та ми дійсно заробили вдячність та повагу всіх підрозділів, що звертаються по нашу допомогу!

Дякую щиро всім, завдяки кому був створений та облаштований "Солдатський привал"; - Григорію Самардаку, Костянтину Брилю, Зінаїді Бойко, Придніпровському відділенню Укрзалізниці, Миколі Кужавському, Михайлу Сушку та багатьом іншим, хто допомагав нам робити хостел комфортним для перебування військових.

А життєздатним, самодостатнім, потрібним, відомим, спроможним зробили його волонтери, запорожці, друзі з усієї України та багатьох інших країн, що допомогають нам допомогати нашим захисникам!

- Потреби ЗСУ дуже змінилися в порівнянні з вашими першими поїздками, коли бойові дії обмежувалися лише Донецькою та Луганською областями?

- Базові речі, потреби залишилися — будівельні матеріали, інструменти, ліки, смаколики. Але ми бачимо, як міняється стратегія і тактика війни. Ми креативно йдемо за потребами бійців.

І в цьому сенсі тепер більш велику роль відіграють автівки, дрони різних модифікацій. Оптика, вона, як і раніше, на фронті затребувана.

- Знаю, що ви допомагаєте не тільки військовим...

- Так. Наша допомога не лімітована тільки допомогою ЗСУ. Є можливість зробити щось для цивільних мешканців, переселенців, медичних установ - допомагаємо. Ми ж усі українці! Для нас неможливого, мабуть, нічого немає!

- Вам надсилають допомогу для ЗСУ, для медичних установ не тільки з інших регіонів України, а й з-за кордону. Що можете сказати?

- То вже рідні люди, так допомагати! Я не знаю, як усім дякувати, в мене вже словарного запасу не вистачає. Шалена допомога і підтримка з різних країн! США, Норвегія, Швейцарія, Ізраїль, Естонія, Литва, Латвія, Канада, Австралія. І це ті, які швидко згадала. Насправді список країн великий. Простіше, напевно, перерахувати країни, з яких поки що не надходила допомога.

Це дає сили, так надихає! Така підтримка каже про те, що ми вірно все робимо.

- Яке досягнення Волонтерського центру "Солдатський привал" вважаєте найголовнішим?

- Найбільше наше досягнення — це, безперечно, люди. Волонтери, які у нас працюють, люди, які приходять до нас і стають нашими волонтерами або пропонують допомогу. За ці роки ми стали близькими, друзями, родиною.

Досягнення - що "Солдатський привал" знають не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Досягнення - що ми 9 років допомагаємо українській армії. Військові нам вдячні і ставляться до нас з повагою.

- "Солдатський привал", судячи з усього, став частиною вашого життя...

- Я б сказала більшою частиною нашого життя. Бо додому ми приходимо тільки спати.

- Що б ви хотіли побажати собі і усій вашій команді?

- Сил. Нам ще багато доведеться працювати. Ми всі розуміємо, що війна не скінчиться, як нам обіцяли "кавою в листопаді в Криму", що війна - це надовго. І тому нам усім - сил! Завзяття, віри, вміння, здатності допомагати і віддавати нам вистачає.

Але ми всі люди, нам потрібні сили і здоров'я. Я розумію, що на мене дивляться багато людей, то треба "тримати спину". Ми підтримуємо один одного і так тримаємось.

...На свій день народження команда "Солдатського привалу" нікого не запрошувала, гучних святкувань не влаштовувала, бо - війна і небезпека. З вітаннями приходили друзі, які пам'ятають, що волонтерський центр відкрився 6 листопада.

*** 

Фінансово допомогти “Солдатському привалу” можна, надіславши кошти на р/р UA23133990000026002000206612 в Приватбанку.

Фото з фейсбук-сторінки Галини Гончаренко