Родини військовополонених та зниклих безвісти, а також небайдужі запоріжці виходили у центр міста на традиційну акцію, яку з травня 2024 року вони щотижня організовують разом з військовою волонтеркою Стеллою Орел.

“Ми виходили, щоб нагадати нашій владі, суспільству та всьому світові за наших військовополонених Маріупольського гарнізону, усіх полонених та безвісти зниклих.

Нагадати, що вже пʼяту весну наші захисники та захисниці України знаходяться у російському полоні!

Нагадати про почесний полон, який вже триває чотири роки. 

Знову тиша... весна літо осінь зима  рік, два, три, чотири... роки йдуть, а їх не обмінюють, вони там, де пекло, тортури, знущання, катування, голод, холод, біль та страждання! 

Ми молимося за них, боремося, віримо, надіємося та чекаємо їх вдома!  Вони не забуті, всі міста України борються за них, за їх свободу!

Ми всі стали їхніми голосами”, - написала Стелла Орел на фейсбук-сторінці.

За словами Стелли, вони будуть боротися до повернення додому усіх героїв.

Історії незламних

Пережила пекло

Ірина Стогній, бойова парамедикиня.

"Вона пережила полон, який інакше як пеклом не назвеш. Її допитували, тиснули, намагалися зламати.

Як старшу парамедикиню, її звинувачували у вигаданих знущаннях над російськими полоненими, приписуючи те, чого вона ніколи не робила.

Медиків воно особливо не любили. Коли вона перебувала в Оленівці, протягом кількох днів до неї приводили поранених бойовиків так званої «днр».

Саме тоді і з’явилися абсурдні обвинувачення, що нібито вона їх допитувала. І з цього моменту для неї почалося справжнє випробування, які здатні пережити тільки одиниці.

Ірина Стогній — бойова медикиня, яка рятувала життя в Маріуполі й потрапила в полон із заводу імені Ілліча.

Вона згадує: жінок у полоні принижували не менше, ніж чоловіків. Їх змушували роздягатuся догола перед охороною, яка дозволяла собі образливі й нелюдські коментарі.

Двічі на день під час перевірок жінок прuмушувалu стоятu в непрuроднuх, вuснажливих позах — із рукамu за спuною та опущеною до колін головою. Декого тягнулu за волосся, бuлu головою об стінu, кuдалu на підлогу і добuвалu ногамu.

Медичної допомоги фактично не існувало. Якщо хтось наважувався просити — отримував якусь одну пігулку, після чого приходили знову й каралu ще жорсткіше, щоб відбuтu будь-яке бажання звертатися.

Важкопоранених не лікували — їх мучuлu так, щоб вони скоріше вмерлu. Ранu роздuралu, а каліцтва ставалu приводом для ще більших знущань.

Жінки також проходили через катування — з ними робили таке, що навіть важко передати.

За словами Ірини, там не залишалося нічого людського — лише жорстокість, яка не знала меж.

Після звільнення першим її кроком була зустріч із онкохворою мамою. Потім — повернення до служби. Бо вона не з тих, хто здається. Вона продовжує боротися і чекає на повернення з полону свого чоловіка.

У найтемніші моменти їх рятувала віра. Віра в дім. У те, що їх чекають. Вони тихо співали українських пісень, навіть знаючи, що за це можуть покарати. Але співали. Бо це нагадувало їм, хто вони є.

Вони повторювали одне одному: «Ми — українці. Ми повернемося додому».

І вони повертаються. Зламані тілом — але не духом. Виснажені — але нескорені.

Їх намагалися стерти, змусити забути себе, змусити мовчати… але вони вистояли.

Ірина Стогній — це не просто ім’я. Це символ сили, витримки і незламності. І поки є такі люди — жива надія. Жива країна. Жива правда. І як би темно не було — світло завжди повертається разом із тими, хто не зрадив себе.

І, мабуть, найважливіше — це нагадування для всіх нас: поки є ті, хто витримав і не зламався, у нас немає права опускати руки", зазначається на фейсбук-сторінці "Це моя країна".

До цього допису залишила коментар переселенка з Василівського району, мама загиблого героя, активна учасниця акцій на підтримку військовополонених та безвісти зниклих Світлана Дорохова: "Перший обмін жінок був у селі Кам'янське Запорізької області. Коли жінки перетнули річку Янчекрак і опинившись на нашій стороні, вони заспівали ГІМН УКРАЇНИ. Ми відчували їх силу. Ми пишаємося вами".

Не дайте себе ошукати

Під приводом “включення до списків на обмін” активізувалися шахраї — вони намагаються ошукати родини військовополонених.

Як повідомляє Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, фіксується зростання шахрайської активності стосовно родин захисників.

“Зокрема, невідомі особи телефонують родичам полонених за зниклих безвісти Оборонців, представляються нібито посадовцями або працівниками установ, пов’язаних із місцями утримання на території російської федерації, та пропонують за грошову винагороду “посприяти” включенню до списків на обмін.

У деяких випадках шахраї мають персональні дані родин – прізвища та адреси проживання, що підвищує рівень довіри до них.

За наявною інформацією, подібні дзвінки надходять як родинам полонених Захисників, так і тим, чиї близькі вже були звільнені.

Координаційний штаб наголошує: усі процеси щодо розшуку, встановлення місця перебування та визволення військовополонених здійснюються винятково уповноваженими державними органами.

Жодні “посередники” не можуть впливати на переговорний процес.

Закликаємо родини бути пильними:

  • не довіряти невідомим особам, які телефонують із подібними пропозиціями;
  • не передавати кошти чи персональні дані;
  •  у разі отримання таких дзвінків – негайно звертатися до Координаційного штабу та правоохоронних органів.

Нагадуємо, що будь-які пропозиції “допомоги” за гроші у питаннях звільнення військовополонених є шахрайством”, - зазначили в Коордштабі.

Детальніше про найпоширеніші шахрайські схеми та способи протидії їм читайте за посиланням

Фото: фейсбук-сторінка Стелли Орел