У Запоріжжі учасники акції «Не мовчи — полон вбиває» збиралися на площі Митців в Міжнародний жіночий день
Акції на підтримку військовополонених та безвісти зниклих військовослужбовців військова волонтерка Стелла Орел проводить у Запоріжжі щотижня, починаючи з травня минулого року.
Переважно на них приходять рідні захисників Маріуполя, які потрапили у полон із заводу імені Ілліча або вийшли у «почесний полон» з «Азовсталі» у квітні-травні 2022 року.
Приходять дружини, мами, тата, брати, сестри, друзі чи побратими бійців “Азову”, військовослужбовців частин 3029 і 3033 Нацгвардії, 55 артбригади і 36 бригади морської піхоти ЗСУ, зонального відділу ВСП та частини “Сармат”, частин Державної прикордонної служби...
Вони виходять на акції, не зважаючи на погодні умови — у спеку, дощ, сніг, мороз. У руках тримають банери з назвами частин та портретами своїх близьких, плакати з написами «Полон вбиває», «Моє серце в полоні другий рік», «Де Азов?”, «Поверніть сина з полону», «Не забувайте оборонців «Азовсталі», «Не мовчи – полон вбиває», «Free Azovstal Defenders» тощо.
Учасники акції шикуються поруч з центральним проспектом і скандують: “Перші на захист, останні на обмін”, “Поверніть героїв додому”, “Ми кричимо, але нас не чують”, “Не мовчи — полон вбиває”, “Гине цвіт нації”, “росія кат, весь світ мовчить!”.
Водії на підтримку вимог учасників акції щосили тиснуть на клаксони.
Переважна більшість захисників знаходиться у російському полоні майже три роки. Але є й такі, що потрапили до рук ворога кілька місяців тому, на Курському напрямку.
“Вони всі — наші герої, будемо боротися за кожного, - підкреслює Стелла Орел. - Ми вийшли на акцію 8 березня, бо для родин військовополонених немає свят, поки їхні рідні не вдома. Для них найкращий подарунок — воля їхніх близьких: синів, батьків, чоловіків. Ми продовжуємо нагадувати суспільству, що наші герої — у полоні.
У першу чергу хочемо привернути увагу до того, що на обмін майже не потрапляють важкопоранені військові, зокрема, які отримали тяжкі поранення під час теракту в Оленівці і досі знаходяться у критичному стані. Також б’ємо на сполох через катування українських військовополонених, адже бачимо, в якому стані вони повертаються в Україну. Хлопці й дівчата розповідають про перенесені знущання, це ж просто жах!
Ми кричимо на весь світ про військові злочини росіян! Ми хочемо сказати, що наші полонені не забуті, і що ми разом всі боремося за їхню волю, і чекаємо їх додому!
Сьогодні підходили студенти з університету і запитували, як долучитися, вони також хочуть підтримати родини полонених. Ми дуже дякуємо нашій молоді за підтримку і небайдужість. А ще була колосальна підтримка від водіїв, ми також дуже вдячні їм за небайдужість. Наша боротьба триватиме, поки всі не повернуться додому!"
У рамках акції рідні військовополонених організували фотовиставку, на якій розмістили світлини з зображенням своїх чоловіків, синів, батьків.
Родини військовополонених за цей майже рік стали однією великою сім’єю. Так, вони раділи за постійну учасницю акцій Ольгу Садовську, яка приходила разом з маленьким синочком — під час одного з великих обмінів восени минулого року повернувся її Сергій.
А днями розділяли горе з Людмилою Базун, яка отримала звістку про загибель сина Дениса, про долю якого не було відомо з жовтня 2022 року.
“У нашій групі “Не мовчи — полон вбиває” - велика втрата. Людмила Базун 2,5 роки брала участь у акціях, які проходили у Києві, Львові, Запоріжжі. Вона вірила, що її син живий і чекала Дениса. На жаль, вона отримала звістку, що він загинув поблизу н.п. Терни Краматорського району Донецької області, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини. 6 березня у Кушугумі було прощання з нашим Героєм, який віддав за Україну саме цінне - своє життя.
У 2015-2021 роках Денис ніс службу в зоні АТО, був добровольцем . Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф, 24 лютого 2022 знову пішов захищати рідну землю! З 23 жовтня 2022 не було з ним звʼязку, і він вважався зниклим безвісти.
Його мама Людмила Базун вірила до останнього, що Денис може знаходитися у полоні! На жаль, живим Дениса вона не дочекалася. Світла памʼять нашому Герою…
Людмила сказала, що буде і надалі долучатися до наших акцій, підтримуватиме родини військовополонених, боротиметься їа повернення наших захисників в Україну. Родини військовополонених — це приклад незламності та нескореності!", - зазначила Стелла Орел.
Фото авторки і з фейсбук-сторінки Стелли Орел