6 червня 2025 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя виніс виправдувальний вирок у кримінальній справі про вбивство, яке сталося в Оріхові Запорізької області у квітні 2022 року. Підозрюваного, працівника місцевого підприємства, звинувачували в умисному вбивстві — стаття 115 Кримінального кодексу України. Суд дійшов висновку, що його дії були вимушеною обороною, і не встановив умислу на вбивство.
Обставини справи
Подія сталася 2 квітня 2022 року, в умовах воєнного стану. За матеріалами слідства, місцевий мешканець (потерпілий), підозрюючи свого давнього знайомого у співпраці з ворогом, намагався силоміць доставити його до військових Збройних сил України. Під час цього він заштовхав чоловіка до свого автомобіля та почав бити і душити. У відповідь обвинувачений завдав йому кілька ударів ножем, зокрема смертельні — у ділянку живота і грудей.
Смерть настала на місці — внаслідок проникаючих поранень, які спричинили значну внутрішню кровотечу та ушкодження життєво важливих органів.
Позиція сторін
Прокуратура наполягала на кваліфікації дій як умисного вбивства, посилаючись на результати експертиз та характер нанесених поранень. Утім, суд зауважив, що кількість ударів не є автоматичним доказом умислу, а надані докази не дають безсумнівного висновку про свідомий намір вбити.
Обвинувачений свою провину у вбивстві заперечував, наполягаючи на тому, що захищався. Він заявив, що потерпілий накинувся на нього з погрозами, побив, душив і не давав вийти з автомобіля. Під час бійки він побачив ніж у салоні машини, схопив його і вдарив, не маючи прицільного наміру, а лише намагаючись вирватися. Після цього, за його словами, втратив свідомість.
Захисник підсудного наголошував на перевищенні меж обвинувачення та суперечностях у доказах, зокрема — у висновках судово-медичних експертиз, які не підтвердили цілеспрямованих, послідовних дій із наміром убити.
Висновок суду
Суд вивчив усі докази сторін, провів допити свідків та експертів, дослідив результати численних судово-медичних та психіатричних експертиз. Було встановлено, що дії обвинуваченого відповідали ознакам необхідної оборони. Крім того, не було виявлено переконливих доказів наявності попереднього наміру позбавити життя потерпілого.
Суд також врахував значну фізичну перевагу потерпілого, наявність погроз з його боку, обмежений простір у салоні автомобіля та тиск на шию, який, за свідченнями, позбавляв можливості покликати на допомогу.
З огляду на це, суд виніс виправдувальний вирок, визнавши, що обвинувачений діяв в умовах реальної загрози для життя і здоров’я, не маючи наміру вбивати, а лише намагаючись захиститися.