Сьогодні через тривалу повітряну тривогу та постійні атаки шахедів у Запоріжжі не відбулася акція на підтримку військовополонених Маріупольского гарнізону, всіх полонених та безвісти зниклих.

Останні кілька місяців проводити щотижневі акції, які з травня 2024 року разом з родинами військовополонених щотижня організовує військова волонтерка Стелла Орел, стає все важче і важче.

Справа в тому, що при оголошенні повітряної тривоги у нашому прифронтовому місті проводити масові заходи з метою безпеки заборонено. 

Рідні військовополонених та зниклих безвісти в очікуванні відбою годину знаходяться у місці проведення акції, але вони не мають  можливості проводити її у звичному форматі - вишикуватися  з плакатами, банерами з портретами  своїх близьких та прапорами на проспекті і цим самим нагадувати суспільству про свій пекучий біль.

Але якщо звучить  відбій, то вони намагаються хоч на кілька хвилин вийти на  центральний проспект.

На жаль,  і сьогодні ворог не дав  запоріжцям провести повноцінну акцію.

"Родини  все ж таки вийшли на проспект на 5-10 хвилин, щоб нагадати владі, суспільству та всьому світу за тишу обміну, яка нас вбиває, -  повідомила Стелла Орел. -  Тиша...Тиша... Тиша... Нас просили у 2022 році про тишу, але не про забуття!

Почесний полон, який триває четвертий рік замість 3-4 місяців!  Наші серця у полоні. Це не тільки полон, це пекло, це катівня, там біль, тортури, голод, холод, знущання, катування!

Коли захисники Азовсталі повернуться додому?  Почуйте  родини

Ми не маємо права забувати про полонених та безвісти зниклих які боролися за нас, за Україну  Ми стали їхнім голосом,  ми боремося і чекаємо на них.  Світ, не мовчи -  кричи! 

Історії нескорених

Євгеній Кравчук. 976 днів у полоні.

"Його дружина, бойовий медик, загинула за три місяці до звільнення свого чоловіка. У складі 210-го спецбатальйону воював під Києвом, на Харківщині й Сумщині. У полон потрапив в Луганській області.

"Спочатку нас сильно били. Потім поклали в БТР і почали возити вже по цих етапах. Ти постійно в мішку на голові.

Бачив підвал. Описати його? Килими на підлозі, ходить офіцер, полковник, у високих берцях, ну, гестапо, реально.

Тоді перевезли в краснодон, 36-та колонія. Там наших полонених було 700 чоловік. Камера, 10 на 5 метрів, я навіть перебільшую. Просто 6 приварених ліжок, приварений до цих же ліжок ланцюгом стіл, туалет і «годівничка», де дають їсти. Все.

У тебе більше нічого нема. І там ти можеш спілкуватися тільки з шістьма людьми.

Там не було ні сонця, тому що все «блек-аутною» такою тканинею закрито.

Ні повітря. Це будка. Це будка і ти там постійно стоїш, тому що камера... Ти в туалет ходиш по команді. Противна така команда, противно звучить, що почати відвідування туалету. Хочеш, не хочеш, ти маєш зараз сходити.

російське телебачення, відповідно, крутилося. Одна Скабєєва. Я її не переношу на дух.

На рахунок харчування, перші три місяці, це саме... Ти не звик до цього, ти худнеш щодоби. Ти худнеш на очах.

Били, кожен день допити, шиті справи. Це все фізичне втручання. Палки, струм. Палки особливо, коли ти на другий день ідеш, тебе сьогодні допитували, а завтра, в наступний день, в тебе вже, вибачте, дупа синя, чорна на другий день. Якщо тебе по цьому самому місці знову нашурують, це вже не та біль, абсолютно не та. Ти там шість витримував і падав на коліна, то тут від однієї ти просто сходиш з розуму вже.

Вони ще ж як хитрують. Вони везуть на обмін, і потім взяли 150 осіб, 50 вертають і просто з фразою, що, друже, Україна тебе не хоче. Давай залишайся тут, не гони. Вони тебе не хочуть бачити. Типу в Україні. Тебе просто не міняють.

А це блеф. Це неправда. І тому ти постійно фільтруєш оце все. Ти постійно повинен завжди залишатися оптимістом.

Спочатку вони мені сказали, що моя дружина пішла воювати в Азов. І тоді стали бити ще жорстокіше. Приїхали опера з самої москви. Ну і вони от мене качали.

Потім сказали, що вона загинула. Та я їм не повірив. Коли вже мене обміняли дізнався, що у моєї Насті зупинилося серце, коли вона витягувала поранених під Покровськом..." (історія опублікована на фейсбук-сторінці Людмили Оніщенко).

Фото В'ячеслава Твердохліба і з фб-сторінки Стелли Орел