Виставу “Зрада за згодою” відомий режисер Віталій Денисенко поставив за п’єсою класика української літератури Володимира Винниченка “Закон”, жанр якої — психологічна драма.
У нової роботи заслуженого діяча мистецтв України є всі шанси повторити успіх його прем’єри попереднього сезону — вистави “Зілля” по повісті Ольги Кобилянської “У неділю равно зілля копала”, яка збирала у театрі імені Магара аншлаги.
Магарівці просто вражають: це вже третя прем’єра у 98 театральному сезоні! 25 вересня сезон відкрився прем’єрою культової для магарівців вистави - “Сватання на Гончарівці” (режисер-постановник Сергій Павлюк), 9 жовтня на Малій сцені глядачі побачили хвилюючу моновиставу “Птах на горнищі” з Софією Якименко у головній ролі (режисер-постановник Олеся Плохоткіна).
А 16 жовтня театр знову запросив глядачів на прем’єру — виставу “Зрада за згодою”.
В анонсі на сайті театру глядачів інтригують:
“Чи може зрада бути актом прояву любові? Коли доля раптом ставить умови, до яких неможливо бути готовим.
Те, що ще вчора здавалося неприпустимим, стає єдиним шансом. Але чи здатне кохання пережити рішення, ухвалене за взаємною згодою?
І ось, коли дружина приводить в дім молоду дівчину, починається справжній Театр – яскравий, фантазійний, провокативний, де є заздалегідь вигаданий сценарій, є режисер і є актори, які навіть не здогадуються, що задіяні у захоплюючому, небезпечному фарсі з перевдяганнями, пристрастями, гумором (куди ж без нього?) та музично-пластичними етюдами, як у німому кіно початку минулого століття!…
«Зрада за згодою» – це тонка психологічна історія про кохання, пристрасть, жертовність і вибір, у якому немає простих відповідей. Тут фарс межує з драмою, сміх – із болем, а кожен наступний крок лише сильніше загострює людські почуття.
Режисер Віталій Денисенко, постановник вистави «Зілля», що підкорила серця наших глядачів, пропонує сміливе сценічне прочитання класичної драматургії.
Виразна театральна мова, неочікувані режисерські рішення та напружена психологічна гра акторів створюють виставу, яка тримає в емоційній напрузі до останньої сцени. Це історія, після якої кожен поставить собі одне запитання: чи існує межа, яку не можна переступати навіть заради кохання?”.
Авторка цих рядків була на здачі вистави, тому сюжет змалюю більш зрозуміло.
В центрі історії — бездітне подружжя (професор Мусташенко та його дружина Інна). Через те, що вони не можуть мати дітей, жінка пропонує чоловікові незвичний і ризикований крок — щоб він зачав дитину з іншою жінкою (секретаркою / знайомою), а потім забрати малюка в їхню родину.
Проте спроба піти проти природи та моралі призводить до неочікуваної та драматичної розв'язки.
Це коротко і без емоцій, як подає сюжет штучний інтелект..
З моїми емоціями від перегляду вистави сюжет виглядає приблизно так. Головна героїня Інна Василівна (Анна Симонова) після операції не може мати власних дітей, але вважає, що сім’я неможлива без дитини.
У неї з’явилася нав’язлива ідея-фікс: щоб чоловік-професор (Костянтин Шадрін) зрадив їй з іншою жінкою, та завагітніла і після пологів віддала їм дитину, батьком якої є Панас.
Панас намагався втішати дружину, казав, що дуже її любить і що не хоче їй зраджувати з іншою. Він, мовляв, згоден з тим, щоб у них з Інною не було дітей — “живуть же інші родини без дітей”.
Але Інна була невблаганна, на грані з божевіллям: зроби дитину “на стороні” і все!
Панас і вмовляв дружину, і сварився з нею — нічого не допомогло... Для реалізації свого задуму Інна навіть сама привела в дім дівчину Люду, яка мала друкувати на машинці (театр, до речі, розшукав цей раритетний реквізит за допомогою соцмережі) документи для Пилипа.
Вона з’являється в образі японки з парасолькою (згодом Пилип також приміряє на себе образ японця, звісно, без парасольки ). І “зрада за згодою” сталася — Люда завагітніла.
Інна була на сьомому небі від щастя, уявляючи, що скоро у них вдома задзвенить дитячий голосок і вона стане “мамою” немовляти.
Ситуацію “псувала” лише тітка Інни Марія Андріївна, яка одного разу застала Пилипа і Люду в обіймах і з того моменту дуже негативно ставилася до перебування дівчини в будинку, де мешкає її племінниця з чоловіком.
А коли вагітність Люди стала вже помітною, Марія Андріївна (народна артистка України Ніна Шинкарук), не здогадуючись про плани своєї племінниці на майбутню дитину Люди, запропонувала тій покинути будинок, пообіцявши допомогти грошима.
Коли Інна дізналася про дії тітки, то результатом їхньої розмови став... від’їзд ображеної Марії Андріївни.
Про фінал вистави розповідати не буду — краще раз побачити, ніж 100 разів прочитати.
Актори грали чудово (окрім згаданих артистів, на сцені глядачі побачили Марка Первухіна в ролі Юрія Круглика, друга професора), вистава вийшла дуже емоційна і чуттєва, бо ж піднімаються надзвичайно чутливі питання — кохання, сімейних взаємовідносин, бездітності, і зрештою, подружньої зради, хоча в данному випадку і за згодою.
Окремо треба відмітити тапера Ігоря Тодику, який став справжньою родзинкою вистави, нагадуючи глядачам про епоху німого кіно, під час розквіту якого Володимир Винниченко написав свою п’єсу “Закон”.
Цікаво, що цю виставу режисер Віталій Денисенко хотів поставити ще у другій половині 2000-х років, коли працював у цьому театрі художнім керівником. Навіть були проведені перші репетиції з акторами. Але тоді не склалося...
Посаду Віталія Денисенка скоротили і один з найвідоміших театральних режисерів Запоріжжя опинився на вулиці. Але оскільки в театральному колі він був досить відомим, то без роботи не залишився — ставив прем’єру за прем’єрою в театрах Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Ніжина, Луцька, Рівного, Чернівців, Івано-Франківська та інших міст.
У 2014 році доля закинула Віталія Івановича в Дніпро, де він працював викладачем, а згодом художнім керівником акторського курсу Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. З 2017 року Віталій Денисенко — директор-художній керівник Дніпропетровського академічного обласного українського молодіжного театру.
З приходом на посаду керівниці театру імені Магара Наталії Власової сталося повернення Віталія Денисенко, як то кажуть, в колись рідні пенати. Причому, повернення вийшло тріумфальним!
Мистецькою подією минулого року стала поставлена ним музична вистава “Зілля”, в якій на сцену виходив майже весь творчий склад театру — актори драми і вокалу, артисти балету і музиканти оркестру. Вистава прогнозовано стала переможцем театрального фестивалю-конкурсу “Січеславна-2026”.
Впевнена, що не менш затребуваною у глядачів буде і його нова робота - “Зрада за згодою”, прем’єрні покази якої пройшли 16 і 17 жовтня. Що її також чекає щаслива театральна доля!
“Так, цей матеріал я вже хотів поставити в театрі імені Магара, - розповідає Віталій Денисенко. - Вже розпочалися репетиції, але роботу над виставою завершити не вдалося, я пішов з театру.
Можна сказати, що зараз моя мрія здійснилася, Наталя Федорівна дала мені таку можливість. І вистава повернулася в свою “альма-матер”, де була задумана”
З того складу, який починав репетирувати і втілювати задум режисера, глядачі побачать на сцені двох відомих актрис: тітку головної героїні Марію Андріївну у різних складах гратимуть народна артистка України Ніна Шинкарук і заслужена артистка України Світлана Ромашко.
Тапер, який є окрасою і окремою дійовою особою вистави, планувався і в першій постановці, але тоді то був запрошений музикант, зі сторони, а тепер - свій, магарівський, Ігор Тодика.
“Тема бездітності, на жаль, завжди актуальна. Матеріал, який запропонував Володимир Винниченко, дає можливість розкриватися людським сутностям. Це на грані божевілля! Це на рівні давньогрецьких трагедій, коли жінка могла вбити своїх дітей, щоб викликати емоції у чоловіка.
Головна героїня одержима ідеєю стати матір’ю не народженої нею дитини і готова для досягнення своєї мети через все переступити, все пережити, тільки б отримати бажане.
Але коли робиш не тим шляхом, який треба, то це веде до крахуІ в цьому сенс моєї інтерпретації.
В принципі, все погано закінчується для всіх. Але хтось повинен нести глядачам позитивні емоції. І в нашій виставі це новонароджена дитина”.
Своїми враженнями від прем’єри поділилася директорка-художня керівниця Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені В.Г. Магара Наталія Власова.
“Скажу, що мене захопило з перших хвилин! Оригінальна постановка, сценографія, майстерна гра та пластика акторів, музика, режисерське бачення, непрості людські стосунки й питання, на які кожен шукатиме власну відповідь…
Це вистава про складний вибір, людські почуття, моральні принципи та межі, які людина готова переступити заради власного щастя, -зазначила Наталія Федорівна. - Про зіткнення особистих бажань із суспільними нормами, про відповідальність за рішення та їхні наслідки.
Особливого звучання ці питання набувають для нашого прифронтового Запоріжжя, де кожен день люди постають перед непростим вибором, переосмислюють цінності, вчаться жити в умовах невизначеності й знаходити сили рухатися далі.
Війна загострює відчуття життя, змушує глибше замислюватися над тим, що для нас справді важливо, де проходить межа між особистим і загальним, між бажанням і відповідальністю.
Чудові враження залишила оригінальна постановка режисера, заслуженого діяча мистецтв України Віталія Денисенка, у якій відчувається глибоке осмислення драматургічного матеріалу. Квадрат, що стає сценою на сцені, перетворюється на простір, де актори розігрують окремі сюжети мовою німого кіно.
Цей прийом додає виставі особливої виразності, динаміки й емоційної глибини. Окрема подяка акторам!
Їхня гра захоплює, змушує хвилюватися за героїв, щиро посміхатися, а в окремі моменти - стримувати сльози.
Саме в цьому й полягає сила театру - торкатися людських почуттів і залишати після себе думки, емоції та бажання ще раз повернутися до побаченого.
Дуже хочеться відзначити роботу тапера, який протягом усієї вистави супроводжував сцени живою музикою.
Його гра стала не просто музичним тлом, а особливим голосом вистави, що підкреслював емоції героїв, посилював драматизм і додавав сценічним епізодам виразності.
І, звичайно, щира подяка всім, хто долучився до створення цієї вистави! Всій художньо-постановчій групі, театральним цехам та адміністративному складу театру, які забезпечують організацію й координацію цього непростого творчого процесу, кожному, хто своєю працею, талантом і відданістю зробив свій внесок у народження прем’єри.
Прем’єра відбулася - і тепер вистава вирушає назустріч своєму глядачеві. Запрошуємо до театру Магара! Адже театр - це не лише історії на сцені, а й розмова з кожним із нас про те, що хвилює, болить і залишається в серці.
Чи можна виправдати зраду? Чи має людина право переступити через моральні принципи заради власного щастя? І хто визначає межу між свободою та вседозволеністю?
А якщо зрада - це теж закон? Володимир Винниченко вміє ставити запитання, на які не існує універсальних відповідей. А театр дає можливість не просто спостерігати, а й приміряти ці запитання на себе.
Тому обовʼязково приходьте на премʼєру до театру Магара. Буде про що подумати, що обговорити й, можливо, з чим посперечатися навіть після фінальної сцени. Спробуємо разом відповісти на питання - «Чи може зрада бути виправданою, якщо всі учасники згодні?» й вирішити для себе чи справді можлива зрада за згодою!». ...
Глядачі бурхливими оплесками дякували артистам і таперу за прекрасну гру і шалені позитивні емоції, які вони отримали на прем’єрі.
Свою долю овацій отримали режисер, заслужений діяч мистецтв України Віталій Денисенко і головна балетмейстерка театру, заслужена артистка України Тетяна Астаф’ва, яких артисти і публіка викликали на сцену.
Магарівців можна привітати ще з однією яскравою прем’єрою!
Ролі виконують
Панас Михайлович Мусташенко – Андрій Косодій, Костянтин Шадрін
Інна Василівна – заслужена артистка України Наталія Зубик, Анна Симонова
Марія Андріївна – народна артистка України Ніна Шинкарук, заслужена артистка України Світлана Ромашко
Юрій Маркович Круглик – заслужений артист України Максим Березнер, Марко Первухін
Люда – Ольга Грищенко, Софія Кобрісова
Тапер – Ігор Тодика
Фото авторки і Сергія Лічкатого
