Вперше рідні військовополонених акцію підтримки своїх чоловіків, синів, братів, побратимів провели біля простору Ветеран ПРО, біля якого під Державним прапором вивішений Прапор надії.

Прапор надії — це символ боротьби за повернення усіх військовополонених. Полотнище білого кольору символізує надію на визволення захисників країни з російського полону, чорний — жахіття, які вони переживають в неволі.

Новий державний символ запропонував оборонець Маріуполя, колишній командир 36 бригади морської піхоти Сергій “Волина” Волинський, який після виходу з “Азовсталі” кілька місяців перебував у полоні. Запоріжжя стало першим містом, де з’явився Прапор надії.

Щотижневі акції на підтримку військовополонених і безвісти зниклих, у яких беруть участь від кількох десятків до понад сотні людей, військова волонтерка військова волонтерка Стелла Орел організовує разом з родинами бранців кремля з травня минулого року.

Окрім акцій-нагадувань, проводять також пробіги та автопробіги. Вимога під час проведення усіх заходів одна — поверніть героїв додому!

Під час останнього великого обміну, який відбувся напередодні Великодня, з ворожого полону повернулися 32 мешканця Запорізької області. Але в неволі продовжують знаходитися ще дуже багато військовослужбовців, особливо з Маріупольського гарнізону, тому запоріжці продовжують щотижня проводити акції-нагадування про всіх бранців кремля, а також зниклих безвісти захисників України.

17 травня учасники акції вишикувалися вздовж центрального проспекту у районі Транспортної площі, вони тримали у руках банери з назвами частин та портретами своїх близьких, плакати з відповідними написами «Полон вбиває», «Поверніть сина з полону», «Не мовчи – полон вбиває», «Free Azov» тощо.

І скандували: «Чекаємо кожного. Обов“язково дочекаємося”, “Перші на захист, останні на обмін”, “Поверніть героїв додому”, “Ми кричимо, але нас не чують”, “Не мовчи — полон вбиває”, “Гине цвіт нації”, “росія кат, весь світ мовчить!”.

На підтримку їх вимог звільнити захисників України водії щосили натискали на клаксони. Оскільки у цій частині проспекту дуже великий потік транспорту, то учасники акції отримували шалену підтримку —  сигналили водії автомобілів, маршруток, комунального транспорту. Це було так щемливо!

Зазвичай на акції приходять переважно рідні захисників Маріуполя — військовослужбовців частин Нацгвардії 3033 і 3029, Запорізького зонального відділу ВСП і частини “Сармат”, 36 бригади морської піхоти, 55 артбригади, бригади “Азов”, загонів Держприкордонслужби та інших підрозділів.

У ці травневі дні, між 16 і 20 травня 2022 року, за наказом командування понад 1400 оборонців Маріуполя залишили “Азовсталь” і вийшли в “почесний полон”, який, за запевненнями представників влади, мав тривати 3-4 місяці, а розтягнувся на довгих 3 роки. І поки що важко сказати, коли усі наші герої обіймуть своїх рідних.

До акцій також долучаються родичі військових, які потрапили у ворожий полон на Курщині і перебувають у ньому кілька місяців.

Постійна учасниця усіх акцій — Валентина, яка три роки чекає з полону сина Станіслава, військовослужбовця 23 бригади охорони громадського порядку НГУ. Нацгвардійці із запорізьких частин 3033 і 3029 відправились у Маріуполь у грудні 2021 року. Тримісячна ротація добігала кінця, коли розпочалося повномасштабне вторгнення армії рф. Військовослужбовці залишилися виконувати бойові завдання з оборони міста.

Частина потрапила в полон з комбінату імені Ілліча, частина - з “Азовсталі”. Син Валентини після отриманого поранення перебував на “Азовсталі” у “госпіталі”. «Бачити, як обстрілюють «Азовсталь» і знати, що там були наші діти — дуже важко», – ділиться Валентина.

Під час боїв за місто із Станіславом не було зв’язку, що там відбувається запоріжанка могла лише здогадуватися, переглядаючи репортажі. Свого сина Валентина, за її словами, побачила на російських каналах, під час його евакуації з «Азовсталі». «Його лице було розмите, я не змогла зробити експертизу, але я відчувала, що то він», – каже мати.

У червні Червоний Хрест підтвердив знаходження Станіслава у російському полоні. Жінка по крихтам збирала інформацію про Станіслава – через розповіді військових, яких обміняли. Таким чином їй вдалося дізнатись, що його спочатку тримали в Старому Осколі, потім перевозили до іншого місця утримання.

Зараз Станіслав в Удмуртії, біля Іжевська, за дві тисячі кілометрів від Запоріжжя. “Хлопці, яких обміняли, розповідали, що він двічі поранений, скаржиться на стан здоров’я”, - зітхає мама.

Валентина розповіла, що рідні військовослужбовців 23 бригади, які потрапили в полон у Маріуполі, вперше вийшли на акцію з “Прапором надії” - чорно-білим полотнищем з назвою бригади. “Ми маємо надію, що наші хлопці повернуться додому”, - зазначає жінка.

Як розповіла Валентина, у них склалася традиція вітати гвардійців бригади, які під час обміну повернулися в Україну і після реабілітації приїздять у Запоріжжя. Усі збираються на Фестивальній площі і жінки вручають їм прапори. А ще родини військовополонених гвардійців на честь своїх близьких висадили алею у зеленій зоні поряд з проспектом навпроти пам’ятника жертвам Голодомору.

Жінка не втрачає надії і сподівається, що в наступному списку на обмін побачить ім’я сина.

“Сьогодні вперше проводимо акцію на новій локації — біля Прапору надії. У нас також є такий чорно-білий прапор, з яким ми тиждень тому проводили пробіг на підтримку військовополонених і безвісти зниклих.

Проводимо акції перш за все на підтримку оборонців Маріуполя, які вже три роки знаходяться у ворожому полоні, замість обіцяного владою “почесного полону” на 3-4 місяці. Наші хлопці перебувають в катівнях, де над ними жорстоко знущаються, де вони зазнають адських мук. За нашими даними, в полоні, зокрема, залишаються ще 849 азовців.

Ми кричимо на весь світ за катування українських військовополонених — їх б’ють, морять голодом! Багато хлопців не витримують і вмирають — від знущань, від хвороб. Полон вбиває частину хлопців і після їх повернення — після катувань не витримує серце...

Обміни йдуть дуже повільно. Ми кричимо за важкопоранених із Оленівки, які після терористичного акту перебувають у полоні. І ми знаємо, що вони там без медичної допомоги. Ми вимагаємо їхнього обміну в першу чергу. На жаль, прогресу немає», - підкреслює Стелла Орел.

СБУ формує перелік на масштабний обмін

Зараз рідні військовополонених живуть сподіваннями на наймасштабніший обмін - домовленість про одночасне звільнення та передачу полонених 1000 на 1000 осіб були досягнуті між делегаціями України та рф у Стамбулі 16 травня.

Обʼєднаний центр з координації пошуку та звільнення полонених при Службі безпеки України вже розпочав підготовчі заходи до обміну 1000 на 1000 осіб.

Зокрема, СБУ формує перелік російських військових, що утримуються в українському полоні і можуть бути передані рф. Крім того, Служба безпеки України разом із МОЗ та всіма відповідними структурами нашої держави проводить підготовку до прийому українських воїнів, які наразі знаходяться у ворожому полоні.

Серед іншого, готується відповідна інфраструктура, локації та медичний персонал, необхідні для прийому, супроводження та реабілітації наших військових.

Візьміть до уваги

  • З 1 травня в усіх областях України розпочали роботу додаткові представництва Координаційного штабу, куди можуть звертатися рідні та близькі.
  • Жителі Запорізької області можуть звертатися у представництво, яке працює у Дніпрі за адресою: проспект О.Поля, 2Д.