«Знайти. Неможливо забути» - триває інформаційна кампанія в межах проєкту «Ми не одні, допомога поруч», ініційованого ГПО «Егіда-Запоріжжя» для підтримки родин безвісти зниклих під час війни у Запорізькій області.
З кожним днем війни кількість зниклих безвісти українців зростає, а їхні родичі   інколи не знають,  як долучитися до пошуку своїх рідних, адже  здебільшого  люди перебувають у розгубленому і пригніченому стані. А саме перші кроки звернення до відповідних інстанцій і структур є дуже важливими. Яким має бути алгоритм дій у пошуку зниклих безвісти за особливих обставин для їхніх родичів і з чого насамперед слід починати?  Це та інші питання в етері віжн-радіо «На дотик» ведуча Ольга Вакало адресувала головному спеціалісту управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин МВС України, координатору у Запорізькій області Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олені Орєшкіній.

Кор: Два роки повномасштабного вторгнення, 10 років війни – якою нині є ситуація у нас в області щодо осіб, зниклих безвісти за особливих обставин? Які основні напрямки діяльності Міністерства, яке регулює це важливе питання, і на що воно спирається?


Орешкіна: Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» був прийнятий вже давно ( у 2018 році – ред.), але зараз ці повноваження перейшли до Міністерства внутрішніх справ. Взагалі, ця діяльність спрямована на координацію зусиль у пошуку тих, хто зник безвісти, а основні напрямки діяльності прописані в цьому Законі. Це організація обміну інформацією, що сприяє розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, між Уповноваженим та державними органами, які ведуть облік і розшук; здійснення комунікації між родичами осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; надання в межах власних повноважень інформації про те, який саме розшук здійснюється. Для цього потрібно постійно комунікувати і з іншими державними структурами та органами державної влади, а також з тими органами і службами, які частково або цілеспрямовано займаються пошуком.

Кор: Оця важлива координація, за вашими спостереженнями, адже ви в цій темі щонайменше 2 роки, поліпшується?


Орешкіна: Хочу сказати, що з початку повномасштабного вторгнення у нас не було такої посади - Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, але поступово і державні органи змінюють свої підходи за викликом часу, і відбуваються зміни в законодавстві, а відтак - змінюються  підходи до роботи з рідними, у кого хтось зник безвісти – будь-то військовий чи цивільний. І це здійснюється постійно. Зараз люди можуть звернутися будь-куди і вони дійсно отримають допомогу, наскільки це можливо сьогодні, адже більшість проблем цих людей пов’язані з тим, що їхні рідні зникли або на тимчасово окупованій території, або там, де тривають бойові дії. У цьому разі дуже важко здійснювати пошукові заходи, але все одно робота ведеться постійно.

Кор: Ми зауважили: «особи, які зникли за особливих обставин». Трішки чіткіше  окресліть цей термін, як кажуть, «людською мовою».

Орешкіна: У нас зникали люди і до війни. А якщо вони зникли саме у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією території, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, які наприклад у нас виникли під час підриву Каховської ГЕС, то це все люди, які зникли за особливих обставин.

Кор: Отже, якщо за таких обставин зникають люди, що насамперед мають робити їхні рідні і куди їм  слід звертатися для отримання необхідного статусу зниклої особи?


Орешкіна: Статус особи, зниклої безвісти – це і є статус особи, яка зникла. Це можуть бути як діти, так і їхні батьки. Рідні передусім мають звернутися до різних структур. По-перше, подати заяву про зникнення до поліції чи СБУ, а також заяву на витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Подати заяву до цього Реєстру можуть рідні, які з ними мешкали та члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Це можуть бути чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, правнук, правнучка. Можуть бути також усиновлювачі чи усиновлені, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою чи піклуванням, а також особи, які спільно проживали. Скажімо, цивільна дружина також може подати заяву до  Реєстру стосовно свого цивільного чоловіка. Такі заяви можуть подати і представники нацполіції, військової частини чи громади, в якій проживала особа. Алгоритм такий: спочатку треба подати заяву до поліції чи СБУ про факт зникнення рідної людини – і вже з цього моменту починаються її пошуки. Зауважу, що не всі люди, які зникли, вважатимуться зниклими за особливих обставин. Для цього треба подати заяву до Реєстру.

Кор: Якщо це військовий, зниклий через бойові дії, який тут механізм : дочекатися дзвінка від ТЦК і тоді починати розшук?

Орешкіна: Як правило, військовий може не виходити на зв’язок декілька днів. Часто буває, що це пов’язано із бойовими завданнями, про що  військові заздалегідь попереджають рідних. Але інколи через визначений термін вони так і не виходять на зв’язок. У родичів немає комунікації напряму з військовою частиною, тому вони мають звернутися до ТЦК із запитом до неї. Як правило, дуже швидко це питання вирішується – рідні отримують сповіщення чи повідомлення від військової частини. Після цього вони йдуть до нацполіції і пишуть заяву про зниклих безвісти. Це можуть зробити не лише рідні. А ось отримати наступну інформацію про зниклого безвісти можуть лише родичі. Також рідні можуть звернутися до Національного інформаційного бюро, яке створене у Києві, але за коротким номером 16-48 вам підкажуть, як подати інформацію – там зібрані дані про всіх зниклих. Буває так, що вже через деякий час вам можуть перетелефонувати і підтвердити, що ваш рідний перебуває в полоні. І це дає близьким хоч якусь надію.
Є ще Координаційний штаб, який був створений рік тому, там також збирається інформація, це більше пов’язано з діяльністю СБУ та розвідки. У них також є свої представництва в окремих регіонах і вони безпосередньо спілкуються з людьми у створеному електронному особистому кабінеті. Зареєструватись у ньому можна лише за наявності електронного підпису.
Хочу зауважити, що коли рідні дізнаються про безвісти зниклих близьких людей, вони перебувають у вкрай пригніченому психологічному стані і вони не знають, з чого розпочати пошуки і куди звертатися. Їм дуже потрібна допомога в цей час.

Кор: Дуже часто люди у відчаї розміщують інформацію про зниклих рідних у соцмережах, чи можуть вони цим їм зашкодити? Які ваші поради?

Орешкіна: Ресурси, які є державними установами – МВС України, СБУ, Координаційний штаб, Національне інформаційне бюро – всі вони відповідають за збереження ваших персональних даних. Інші соцмережі не відповідальні за це – і в цьому є небезпека. До того ж, нерідко ця інформація  потрапляє до шахраїв. І  тому це  може дуже зашкодити зниклим безвісти вашим рідним.
Наприкінці хочу підкреслити, що я постійно на зв’язку, на мій телефон 068-446-59-09 звертаються з  багатьох куточків України  з різних питань.
На жаль, кількість людей, які зникли безвісти за особливих обставин, постійно збільшується, тому що бойові дії і війна ще тривають. Але, незважаючи на те, хто ваш зниклий рідний – цивільний чи військовий – пошук триває постійно.  Ніхто не залишить людину в біді.

Людмила Долженко