Книга «Серед Приютненського степу» у творчому доробку відомого гуляйпільського журналіста, письменника і краєзнавця Івана Кушніренка стала 104-ю і 14-ю під час повномасштабної війни.
До Запоріжжя з рідного Гуляйполя Іван Кирилович з дружиною Лідією Петрівною евакуювалися на початку квітня 2022 року, після того як місяць ховалися від ворожих обстрілів у підвалі багатоповерхівки, в якій жила дочка.
Перші два місяці не міг нічого писати, було якесь заціпеніння, але з часом зміг повернутися до письменницької діяльності і став випускати книги — художні і краєзнавчі.
У цьому році вийшли з друку вже дві книги Івана Кушніренка — про село Малинівку, яке першим на Запоріжжі було звільнено від окупантів, і про село Приютне Малинівської громади.
Традиційно всі презентації книг члена Національної спілки журналістів та Національної спілки письменників України Івана Кушніренка проходять в обласній універсальній науковій бібліотеці і проводить їх завідувачка відділом краєзнавства Тетяна Палівода.
Так було і під час презентації книги «Серед Приютненського степу». Ось як про презентацію та про нову збірку Івана Кушніренка розповідає його колега, журналістка газети «Голос Гуляйпілля» Тамара Борт:
«Це ще одна вагома сторінка в літописі нашої землі - сторінка, написана любов’ю до степу, до історії, до людей. Чотирнадцята книга, видана автором у час повномасштабної війни й презентована саме в цій бібліотеці, стала свідченням незламності слова. Бо коли руйнуються домівки - слово будує пам’ять.
Нове видання зберігає долі населених пунктів Приютненського старостинського округу Малинівської громади Пологівського району. У ньому - живий голос степу, що пам’ятає перші хати й перші колоски, радість праці й гіркоту втрат.
Письменник фіксує історичні факти й події, розповідає про працьовитих, сильних духом людей, які зростали під безкраїм небом, і про біль, що принесла війна.
Особливим щемом пройняті сторінки про село Приютне - колись затишне, доглянуте, розташоване на межі Запорізької та Донецької областей. Нині воно - рана на тілі степу. Руїни замість хат, тиша замість дитячого сміху.
З приходом окупантів люди змушені були поспіхом залишати рідні домівки. Більшість знайшла прихисток у Запоріжжі. І саме з їхніх спогадів, із розповідей приютненців про свою малу батьківщину й земляків народилася ця книга - як спосіб повернутися додому хоча б словом.
У залі зібралися колеги-журналісти, члени НСПУ, голова обласної організації НСПУ Ольга Стадніченко, герої нового видання, гуляйпільці, читачі бібліотеки. Лунали щемні історії про перші дні війни, про мужніх захисників-земляків. І коли згадували тих, хто загинув, зал підвівся у хвилині мовчання - тиша звучала голосніше за слова.
Виступали герої книги - Жанна Сафронова, чиї два сини нині на фронті, бібліотекарка Алла Мединська, вчителька-пенсіонерка Валентина Боярчук, син якої також боронить Україну.
До зустрічі долучилися через відеозв’язок військовий ЗСУ Юрій Устименко, вчителька Ольга Матійчук, землячка Надія Косаренко, яка втратила на війні сина й двоюрідного брата. У кожному слові - любов до села, що живе в серці, навіть коли його стерто з мапи.
Директорка Будинку культури Лариса Гончарова виконала «Мою хату», а Жанна Сафронова й Валентина Жовніренко у супроводі акордеоніста Ігоря Лазорика заспівали пісню про село - і кожна нота була, як дотик до отчого порогу.
Зворушливо насамкінець зустрічі прозвучала пісня «Червона рута», яку виконали із директором Полтавського будинку культури Іваном Крупієм всі учасники заходу. Вона піднялася над залом, мов молитва за рідну землю, за тих, хто тримає небо, і за тих, хто вже став частиною вічності.
Провела презентацію завідувачка відділу краєзнавства бібліотеки Тетяна Палівода - тепло й проникливо, ніби розгортаючи перед присутніми не просто книгу, а цілий світ.
«Серед Приютненського степу» - це більше, ніж краєзнавче видання. Це пам’ять, яка не дозволяє зникнути. Це любов, сильніша за війну. Це голос людей, які вірять, що настане день - і степ знову почує дитячий сміх, а над відбудованими хатами розквітне червона рута».
Ще одну презентацію своєї книги Іван Кушніренко провів у Центрі журналістської солідарності для журналістів місцевих ЗМІ і ветеранів журналістики.
У книжці «Серед Приютненського степу» відтворені сторінки історії сіл, господарств і людей Приютненського старостинського округу Малинівської територіальної громади до російсько-української війни і під час неї. Вона розрахована на всіх, хто цікавиться історією рідного краю.
Це вже друга книга про село Приютне на межі Запорізької і Донецької областей, яке вщент зруйноване і нині знаходиться в окупації. Розташовано воно за 35 км на схід від колишнього райцентру Гуляйполе.
Першу - «Люди Приютненського степу» Іван Кушніренко написав у 2018 році. Вона розповідала про історію сіл, які на 1 січня 2001 року входили до Приютненської сільської ради: це — Приютне, Ремівка, Новодарівка, Левадне, а також села Розкішне, яке підпорядковувалося сільраді станом на 1 січня 1970 року, історію господарств, які були організовані на їх територіях і перш за все, звісно, про людей, які жили і трудилися і цих селах.
Друга книга про Приютне з’явилася за ініціативи і сприяння старости Приютненського старостинського округу Жанни Сафронової, яка запропонувала Івану Кириловичу видати книгу про новітню історію села та людей, яких війна розкидала по світу.
Автор, не повторюючи зміст попереднього збірника, зробив акцент на основних віхах історії Приютненського старостинського округу, розповів про відомих земляків, у тому числі розмістив інформацію про історичну особистість, яким був Лев Задов (Зіньківський), про Бориса Кубланова та Ноте (Натана) Лур’є.
Друга частина книги на 312 сторінок присвячена приютненцям, які воювали в АТО, загинули або захищають країну під час повномасштабного вторгнення армії рф, є інформація і про 9 героїв, які загинули на приютненській землі.
У цьому розділі також розміщені дуже хвилюючі спогади 13 мешканців Приютного і Ремівки про перші дні повномасштабної війни. Без сліз неможливо читати щоденник Ольги Іванівни Матійчук, спогади Валентини Боярчук, історії Віталія Карасьова, Любові Сергіївни Надолинець, сім’ї Вигінських, подружжя Набоків, Зінаїди Іванівни і Людмили Анатоліївни Косаренко з Ремівки та інших.
До слова, багато мешканців Приютного дуже жалкують, що сподіваючись на швидке повернення залишили вдома домашні апльбоми зі світлинами, адже це — “сакральна пам’ять роду”. Про це вони розповідали на презентації в бібліотеці.
«Серед Приютненського степу» - перша книга, яку Іван Кушніренко надрукував у видавництві “АА Тандем”, усі попередні були вийшли у видавництві “Дніпровський металург”. За сприяння Іван Кирилович дуже вдячний керівнику “АА Тандем” Віктору Текучу, який зробив не тільки комп’ютерну верстку книги, а й вдалу обкладинку.
Книга вийшла накладом 90 примірників — за кількістю замовників, які виявили бажання її придбати і перерахували кошти.
Фото з фейсбук-сторінок Віри Юрик і ЗОУНБ
