Через трагічний випадок 15 серпня 2024 року загинув почесний громадянин Оріхівщини Завгородній Анатолій Михайлович, талановитий художник, громадський активіст.
Вперше з творчістю Анатолія Завгороднього мала можливість ознайомитися у 90-ті роки минулого століття, коли побувала на його персональній виставці у районному краєзнавчому музеї. Анатолій Михайлович допоміг мені при підготовці краєзнавчого видання «Серед таврійських степів зеленіє Оріхів», створивши оригінальну обкладинку для книжки.
Патріотизм — це для художника не гучне слово, а сенс життя. Вихований у сім’ї з багатими національними традиціями, він глибоко вивчив історію нашої держави, мав власну точку зору на події та факти, пов’язані з боротьбою українського народу за незалежність. Не всі розділяли його думки і погляди, пройняті гордим бунтарським духом, але Завгородній завжди знаходив вагомі аргументи, умів відстоювати свою позиція, тож його переконання варті уваги.
Чільне місце у творчості художника займає козацька тематика. Він вважав, що запорозькі козаки — національні герої, які воювали з ворогами, боролися за справедливість. Яскраві образи чоловіків, які жили у минулі часи на нашій землі, вражають колоритом, написані з любов’ю і повагою до їхніх славних справ. Це «Козак Мамай», «Присяга», «Козак Фісак»,«Провісник», «Козацька пісня» та інші.
Коли Анатолій Михайлович розповідав про витоки натхнення, починаєш розуміти, у чому полягають його ідеали.
Ось, наприклад, жіночі образи, виконані у різній манері. Для митця жінка — уособлення Вічності, бо вона – берегиня роду, що втілює велику життєву силу. Саме такою була його мати, чий портрет свідчить про велику синівську любов до звичайної сільської жінки з мудрими, добрими очима.
Кілька робіт А.Завгородній присвятив українській хаті, одному з вічних символів. Вражає «Реквієм білій хаті» - про те, як руйнуються наші святині.
Внутрішній світ творчої особистості збагнути важко — у цьому не раз переконувалась, спілкуючись з поетами, художниками, музикантами. У кожного своєрідне сприйняття оточуючого середовища, і неабияку роль відіграють емоції і настрій. Ось романтична натура Анатолія Михайловича реалізувалась у його пейзажах, об’єднаних почуттям закоханості у рідний край. Картини, присвячені природі – степ, дерева, квіти, сонце, небо — пройняті гармонією, і тихим спокоєм.
Він мав сильний незламний характер і впевнено йшов до мети.
Однак творчий потенціал художника далеко не вичерпано і не всі ідеї втілено в реальність, його мрії і плани не здійсняться, бо обірвалося життя в 74 роки.
Тамара Курочкіна