У фоє обласного академічного українського музично-драматичного театру імені В.Г. Магара встановили 3-метровий дідух, який виготовили волонтери та учасниці ГО “Запорозькі берегині”.

Процес виготовлення традиційного українського різдвяного атрибуту зайняв цілий день, наступного дня його обмотали сіном три “ноги”, винесли і поставили біля декоративної ялинки.

Як розповіла лідерка “Запорозьких берегинь” Олена Шевчук, ідея створити великий дідух належить волонтерці, духовній провідниці у “Рідній Вірі” Яні Яковенко.

“Ми створили перший у Запоріжжі величезний дідух, - з гордістю розповіла Олена. - Яна давно хотіла поставити такий у нашому місті. Вона мені зателефонувала і сказала, що в неї є ідея його створити. І ми включилися в роботу під керівництвом Яни і наших дівчат — Лариси Середи і Марини Широкової, які знають, як це правильно робити.

Планували, що він стоятиме на майдані Митців. Але нинішня безпекова ситуація не дозволяє цього робити. Ми вдячні департаменту культури і туризму міської ради, з яким наша організація тісно співпрацює, який порадив театр імені Магара як локацію для розміщення нашого дідуха. Для нього знайшли дуже гарне місце!”

Яна Яковенко розповіла, що з 2017 року і до пандемії ковіду щороку на тоді ще площі Маяковського в’язала разом з іншими жіночками невеликий, до метра, дідух, якого потім волонтери відвозили бійцям в зону АТО/ООС.

Коли розпочався ковід, і тим більше з початку вторгнення росіян Яна перестала це робити. Але в цьому році їй захотілося зробити великий дідух. Домовилася з місцевим фермером про клаптик поля з пшеницею, слідкувала, як вона росте. А одного дня вранці почула гуркіт трактора на полі..

.

“Розумію, що він його орає. А у нас в цей день повинна була молодь приїхати і зжати цю пшеницю. І ми з паном Світовитом мали зробити їм красивий зажинковий обряд. Я мала бути в вишиванці. А тут о 9-й ранку чую гуркіт трактора, - згадує Яна Яковенко. - Хапаю свого тупого декоративного серпа, який в мене для фотосесій, і несусь на поле. І починаю його косити.

Мені допомагали син Любомир і його друг, сусід Андрій. Я жну, а вони носять і в’яжуть.

Потім вияснилося, що трактор орає дуже повільно і моєму полю нічого не загрожує. Тракторист навіть зжалився, прийшов і сказав, щоб я не спішила, бо він в той день цю ділянку не буде чіпати.

Автобус відмінили, молодь не приїхала, а в мене була ще сотка пшениці, яку треба було вижати, то ми з хлопцями косили, возили і зрештою, зберегли сіно. І з цього сіна ми й створили цього великого дідуха”.

Яна розповіла, що останні кілька років веде дискусію з українцями, які хочуть втілення гасла” геть менору з майдану, давайте дідух”.

“Я вела таку дискусію — підіть на поле, скосіть пшеницю, збережіть і зробіть дідух. Якщо ви громадяни України і хочете бачити символ українського Різдва. Не держава має його робити, не влада, а самі люди повинні організовуватися і робити.

Я дуже вдячна “Запорозьким берегиням”, які підтримали мою ідею. Ми є прикладом того, що самі робимо свої символи”, - зазначила Яна Яковенко.

Своїми емоціями від роботи по створенню дідуха поділилася відома майстриня Людмила Гармаш, яка виготовляє мотанки-обереги для військових, вишиває писанки і новорічні кульки.

“Люди! Ми це зробили! Тепер в Запоріжжі в найкращій локації - в фойє театру Магара, стоїть 3-метровий Дідух, створений нашими руками!

Робили 2 дні, працювали, співали (колядки, українські пісні), танцювали, слухали один одного (міфи, легенди, історичні дослідження, історії життя) і чули один одного, вчились друг у друга і навчали один одного. Це був час перебування в колі неймовірної, просто космічної сінергії, в колі друзів, однодумців, “Запорозьких Берегинь”, найкращих майстринь, колег по роботі, по курсам і клубу української мови.

Переважно, це була жіноча, созідаюча енергетика. І цікавий символізм у жіночих дієвих особах цього процесу. Дідух створювали: дві Лариси, дві Тетяни, дві Марини, дві Олени (4 пари створюють 8 кінцеву зірку АЛАТИР), три Галини (тризуб), Анна та Яна (початок і кінець українського алфавіту), ЛЮБОВ і НАДІЯ (без яких немає нашого життя), була б ВІРА, але травмувалась, СВІТЛАНА ( СВІТЛО В НАС!), ВАЛЕНТИНА (святий Валентин був покровителем закоханих, а закохані - це люди, що народжують нове життя), Оленка Шевчук (яка ж українська казка без Оленки? А вона, доречі, сама - казкарка), ну і я, Людмила (мила людям, а саме я і запросила переважну більшість жінок).

Це був процес творчості, процес народження нового - радості, єднання і самого життя! Ми можемо! Ми хочемо! Ми будемо! Завжди! Дякую усім, хто був поруч, хто працював, допомогав, навчав, творив красу!”, - написала Людмила Гармаш на фейсбук-сторінці.

Як проходить процес створення дідуха, приходила дивитися директорка-художня керівниця театру імені Магара Наталія Власова. Дівчата подарували їй гарну мотанку.

“Сьогодні в театрі Магара, напередодні Святого Вечора та Різдва, “Запорозькі Берегині” сплели та встановили трьохметрового Дідуха. Цей величний сніп став не просто символом Різдва, а й знаком єдності та пам’яті про Захисників України.

У розпалі війни ми потребуємо глибинних символів Різдва, які засвідчують та утверджують нашу індентичність. Вони наче якорі, допомагають укоренити і втримати відчуття свята попри гупання вибухів і погані новини.

В народі кажуть: "Дідух до хати – вся нечисть з хати". Тож хай так і буде! Нехай цей різдвяний сніп охороняє наш театр, місто, людей від біди, голоду, хвороб, лихих думок та війни.

Поки він стоїть - у домі є Божа ласка. Дідух є запорукою передання родинних традицій, символом достатку і надії, що Господь й надалі буде прихильним до нас.

Це дуже гарне нагадування у різдвяний час, щоб подякувати Богові і попросити підтримки, сили і перемоги!”, - поділилася Наталія Власова.

Довідково

Дідух – це традиційний український різдвяний оберіг у вигляді снопа з колосків жита чи пшениці, який символізує дух предків, пам'ять роду, достаток та зв'язок поколінь, ставлячись на покуті як символ присутності предків та побажання гарного врожаю.

Його виготовляють з останнього (або першого) снопа, прикрашають стрічками та квітами, і він є давнім дохристиянським символом, який інтегрувався в різдвяні свята, уособлюючи життєдайний хліб і дух роду. 

Що символізує дідух

Дух предків:

Назва походить від «дід» і «дух», вшановує душі померлих родичів.

Безперервність життя:

Символізує зв'язок між минулим, теперішнім та майбутнім поколіннями.

Добробут:

Є символом урожаю, достатку та багатства.

Християнський сенс:

З часом став асоціюватися з «життєдайним хлібом» та Ісусом Христом. 

Як його використовували

Місце в хаті:

Ставили на покуті, біля ікон, на Святвечір.

Оздоблення:

Прикрашали барвистими стрічками, сухоцвітами, плетеними фігурами зі соломи.

Після свят:

Частину снопа використовували для весняного посіву, а частину віддавали худобі. У деяких регіонах його спалювали. 

Сучасність

Сьогодні дідух знову стає популярним різдвяним атрибутом, його часто роблять як єдиний символ, що зберігається роками, хоча традиційно робили новий щороку.