Уже три місяці у Запоріжжі функціонує центр тимчасового проживання для людей, які були змушені виїхати з прифронтових територій через російські обстріли. Заклад розрахований на 40 місць, половина з яких облаштовані з урахуванням потреб людей з інвалідністю та маломобільних осіб.
Разом зі своїм чоловіком у шелтері перебуває Тамара Желудько. Подружжя виїхало з села Таврійське Запорізької області.
- 11 січня в семи метрах від нашого будинку прилетів КАБ. Я тільки-тільки зайшла в хату, прикрила двері і через хвилину-дві стався приліт. У будинку вибило вікна та відкрилися вхідні двері. Внаслідок прильоту у нас до 30-го січня не було світла. Зв’язалися з бригадиром РЕС, він відповів, що нещодавно нам вже підключав. Сказала йому, що знову був приліт. І він відповів, що ми одні залишилися на два квартали, треба виїжджати.
Уся вулиця розбита
Жінка зізналася, що причиною виїзду стало відсутність електропостачання. Чоловік пані Тамари взагалі не хотів нікуди їхати.
- Центр села повністю розбитий. Жодна вулиця не вціліла. Розбита і сільська рада. Від вулиці Поштова до Центральної вже ніхто не проживав.
За словами Тамари, незадовго до “останнього” прильоту волонтер вивозив сусідів і залишив свою візитку.
- Ми зателефонували йому зранку і вже о 12 годині він за нами приїхав. Спочатку нас привезли у центральний пункт, а через три дні у цей центр тимчасового проживання. На другий день дівчата нам все організували: ми покупалися в душі, нам видали чистий одяг, а брудний забрали прати. Усе нам пояснили. Дівчата дуже хороші. Дякуємо за те, що вони нас підтримують і допомагають.
З дому переселенці не вдалося забрати фотографії, об’ємні та дорогі речі. Вона лише поспіхом взяла постіль, трохи одягу та медикаменти.
- Вдалося забрати інструменти: болгарку, шуруповерт, акумуляторні косу та пилу. Це мінімум, що ми змогли, дуже багато всього залишилось. Наприклад, усе дороге та велике: стабілізатор на електрику, генератор та інше. Писали, що у селі зламують хати та виносять майно. Ми просилися переїхати в сільську місцевість, тому що в селі потрібні інструменти.
Тамара Желудько зазначає, що кожного дня людей у центрі стає більше. Її родина не хоче залишатися у Запоріжжі, тому що щодня чути, як летять шахеди, КАБи, працює ППО тощо, до того ж морально складно. Вони хотіли б переїхати у сільську місцевість на заході України. Але там села віддалені від лікарень та інших закладів.
- Ми вчора говорили з організаторами, щоб нам надали якийсь гуртожиток з комунікаціями. Можливо, десь ближче до лікарні.
“Нічого не встигла вивезти”
Упродовж дев’яти днів через інтенсивні обстріли не могла евакуюватися жителька села Свобода Преображенської громади Яна Марченко.
- Ніхто за нами не приїжджав, тому що літає багато дронів, і це дуже небезпечно. На дев’яту добу до нас змогли дістатися волонтери та поліція. Вони швидко вивезли. Майже нічого не встигла взяти з собою, лише трохи посуду, постіль і продукти. Я підготувала фотографії, але не змогла забрати. Всю дорогу ридала та кричала. Також залишилися тварини.
Будинок пані Яни не сильно пошкоджений через обстріли, але залишатися у населеному пункту дуже небезпечно.
- Будинок не старий, у гарному стані. Є підвал, у якому ми ховалися під час масованих обстрілів. Близько місяця жили без світла. Ходили до людей заряджати ліхтарики, просили павербанки.
Переселенка приїхала у центр тимчасового проживання 12 лютого. Їй одразу допомогли оформити документи та облаштуватися.
- Дуже добре прийняли, так приємно. Тут є душі, туалет, все чисте та гарне. Нас добре годують. Хлопці оперативно спрацювали і допомогли оформити документи, отримати гуманітарку. Мене все влаштовує. Далі планую їхати на захід України. Мені вчора зателефонував волонтер і сказав, що впродовж тижня нас кудись влаштують. Тепер чекаю на його дзвінок.
Життя у шелтері
Старший адміністратор Шелтеру для новоевакуйованих маломобільних осіб та осіб з інвалідністю Вікторія Склярова розповіла, що тут є телевізор, облаштована дитяча зона для ігор.
- Люди задоволені. Все гарно та чистенько. У нас постійно працюють чергові, прибиральниця, кейс-менеджер. Є психосоціальна підтримка, медична допомога. Раз на тиждень до нас приїжджають лікарі. Люди можуть виміряти рівень цукру, тиск та дихання.
Проживаючим надають триразове харчування. Якраз під час нашої розмови до центру привезли порції обіду. На цей раз був рис з сосисками та салат з капусти. Працівники накрили в їдальні столи та покликали людей обідати.
У закладі облаштовано санвузли та душові кабіни. До кожної раковини під'єднано водонагрівачі, щоб люди завжди можливість помити руки теплою водою. Також є кімната для прання та прасування одягу.
- Наш заклад облаштований згідно з усіма нормами, з дотриманням всіх постанов, норм безбар'єрності. У нас є інклюзивний санвузол, спеціальні крісла, поручні, щоб люди могли комфортно помитися. Раковина та смітники мають сенсорні панелі.
На дорогах сидять так званні “ждуни”
Нині у шелтері проживає 27 осіб. За три місяці роботи його відвідало 121 особа. Загалом у центрі можна перебувати до трьох тижнів. Далі людям допомагають визначитися з подальшим місцем проживання та логістикою.
У Запоріжжі є ще один шелтер для евакуйованих осіб. З ним активно співпрацюють громади Запорізької області. Голова Таврійської сільської ради Микола Свириденко розповів, що хабом скористувалося 148 жителів громади.
- Цей шелтер працює під егідою Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної адміністрації. Ми з ними постійно співпрацюємо досить ефективно. З цим же шелтором працюють і всі гуманітарні місії та волонтери. Щоб людину у закладі зареєстрували та прийняли, потрібно подати заявку або напередодні, або зранку в день евакуації.
У шелтері надаються різні види допомоги: оформлення довідки ВПО, відновлення втрачених документів тощо.
“Є допомога від норвезької моніторингової місії – 10 800 грн на кожну людину. Але з нею є деякі невизначеності. Була ситуація: якщо оголошена примусова евакуація, то кошти видаються, а, якщо примусової немає, то фінансову допомогу не надають”, - зауважив Микола Свириденко.
За словами очільника сільради, через велику інтенсивність ворожих БПЛА складно проводити евакуацію.
- Внаслідок атаки нещодавно був пошкоджений автомобіль офіцера громади на трасі Запоріжжя-Оріхів. На дорогах сидять так званні “ждуни”, літають “Молнії” та інші fpv-дрони. До того ж ми розуміємо, що дороги у нас не оновлювалися вже давно. Після початку повномасштабного вторгнення деякі напрямки доріг повністю знищені. Через те, що зараз температура повітря почала підвищуватися, на деякі вулиці неможливо заїхати. Ми очікуємо або похолодання, щоб можна було проїхати, або, щоб люди намагалися самостійно вийти до евакуаційної групи.
Валерія Константинова
Відео Дар'я Зирянова
