У Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці відкрилася виставка живопису «Наше місто» Євгена Прокоф'єва.
Представляючи автора, головна бібліотекарка відділу мистецтв Олена Савкіна повідомила, що Євген Олександрович — член Національної спілки художників України, учасник всеукраїнських та міжнародних конкурсів, виставок і проєктів.
А ще він - викладач Запорізького вищого професійного училища, тому й не дивно, що на відкритті було багато студентів, які навчаються на живописців-декораторів.
До слова, у цьому учбовому закладі завідувачкою кафедри працює дружина Євгена — не менш відома художниця, членкиня НСХУ Анжела Прокоф’єва. Подружжя, так би мовити, - “граючі тренери”, вони дуже добре знають те, чому навчають дітей.
“Дуже цікавий художник! Полюбляє малювати пейзажі, натюрморти. Зазвичай працює у змішаній техніці та використовує акрил, гуаш, різні насичені компоненти, також пише картини у техніці “олія”.
На виставці представлені 17 картин в олійній техніці, які присвячені Запоріжжю — зображені історико-культурний комплекс “Запорозька Січ”, Хортиця, Дніпро, гребля Дніпрогесу, мости — Преображенського і вантовий. До речі, на трьох роботах ми бачимо запорізькі трамваї”, - розповіла про Євгена Прокоф’єва та його роботи Олена Савкіна.
Від імені колег Євгена Олександровича привітала Вікторія Шевчук, яка зазначила, що він не тільки навчає студентів живопису, рисунку, а й виховує молодь, а від імені вдячних студентів — староста групи, другокурсниця Аріна Лещенко.
Між іншим, студенти разом зі своїм викладачем беруть активну участь у заходах, які проводить Благодійна організація “БФ “Карітас Запоріжжя”, яка нещодавно відзначила 10-річчя з дня створенння.
На пам“ять про це творче співробітництво художник подарував працівниці фонду Сузанні Бухвак картину, намальовану на пленері.
“Євген Олександрович, дійсно, бере участь у наших заходах, майстер-класах, надихає на малювання дуже гарних картин. Ми вдячні йому за співпрацю і за цей чудовий пейзаж”, - сказала Сузанна.
Тему виставки - рідний край, Запоріжжя — організаторам запропонував сам художник, у якого роботи є на різноманітну тематику: від чарівниць і урбаністичних пейзажів до портретів і романтичних натюрмортів.
“Дуже полюбляю працювати в напрямку “живописна графіка”. На цій виставці представлені роботи, виконані олійним живописом. Чому так мало? Я міг би надати і більше, але виставкових мольбертів під картини було 17.
Полотна, тут зібрані, написані, починаючи з 2010 року. Остання, “свіжа”, картина - 2019 року. Роботи, пов’язані з війною, можна буде побачити на колективній виставці викладачів і випускників Запорізької художньої школи, яка 28 березня відкриється в обласному художньому музеї.
Ми з Анжелою - випускники художньої школи, трохи там працювали. Я особливо люблю колективні виставки, де ти можеш побачити себе серед інших митців. І повчитися у них”, - поділився художник.
- Євгене, переважна більшість ваших робіт на виставці — це урбаністичні пейзажі...
- Пейзаж дуже надихає! Я так його сприймаю. Вчу учнів, що “ваші очі - як камери: ви повинні все бачити глибше, ніж пересічна людина, аналізувати, запам’ятовувати. Щоб прийшли додому, включили аналіз і намалювали картину на полотні чи папері”. Студенти повинні дивитися на дерево і воно повинно бути для них предметом мистецтва, а не просто деревом.
Важливо, щоб вони бачили світ з іншої сторони — зі сторони краси. І несли красу! І ця краса повинна врятувати світ! Зараз молодь полюбляє малювати картини з руйнуванням. Але це не принесе красу в наш світ! Війна породжує тільки війну.
- На ваших картинах бачимо Хортицю, Дніпро, мости. А чи є у вас улюблене місце у Запоріжжі?
- Є одне маленьке місце в старій частині міста, куди я постійно водив своїх студентів на замальовки. Це у “старому Олександрівську”, провулок біля колишнього пологового будинку №1. Там цікава старовинна архітектура, збереглися арки, старі ворота, у глибині двору можна подивитися на металеві скрипучі литі сходи на другий поверх. Гарне місце.
На виставці можна побачити картину, яка відображає будівництво нового мосту. За словами Євгена Олександровича, він разом з другом - художником Шиверським взяли одного разу етюдники і пішки дійшли до місця, де з натури малювали процес будівництва. Причому, це був 2017 рік, коли будівництво трохи активізувалося, щоб згодом завмерти до 2020 року.
Ще одна картина з історією на виставці — "Вечір у Кам'янському", вона написана у 2011 році у селі, якого зараз вже практично немає, ворог його зруйнував. Мова про Кам’янське Василівського району, яке під час великої війни з рф опинилося в “сірій зоні” під нещадним вогнем окупантів.
“У нас навпроти була дача, - розповідає Євген Прокоф’єв. - Ми їздили дорогою біля цього будинку. Мені сподобалась та хата. І в один з приїздів взяв етюдник, став під шовковицею і почав писати.
З будинку вийшла жінка, підійшла до мене і каже: “Ви нашу хату малюєте?”. “Так”. “А ви знаєте, що в цій хаті проживав мій батько — сільський художник? Він був богомазом”. Вона показала мені ікони, які залишилися від батька. За один раз намалював з натури етюд, жінка потім підійшла, сфотографувала картину. Напевне, цієї хати вже немає...”
Виставка Євгена Прокоф’єва “Наше місто” працюватиме в обласній універсальній науковій бібліотеці місяць, до 26 квітня.
