Близько 30 світлин про життя в громадах Запорізької області, які щодня обстрілює ворог, представлені на фотовиставці Катерини Клочко "Це мій дім", яка відкрилася у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї напередодні Дня Конституції.
Це вже друга персональна виставка авторки у цьому році. Фотовиставка "Це мій дім" - пересувна, її презентація відбулася у середині квітня 2024 року у виставковій залі фотоклубу.
Відкривали виставку заступниця директора обласного краєзнавчого музею Вікторія Водоп'ян, в.о. директора департаменту культури і туризму ЗОДА Альона Власова і авторка вражаючих світлин Катерина Клочко.
Вікторія Водоп'ян зазначила, що для музею це велика честь приймати таку вражаючу виставку у своєму просторі.
"На знімки дивитися боляче, але це історія, яку ми повинні знати, про яку повинні розповідати і якою повинні ділитися. Знімки наших фотографів, фотокореспондентів розходяться світом, у інших країнах бачать, як ворог руйнує міста і села Запорізької області. Сподіваюся, найближчим часом ці знімки знадобляться суду в Гаазі", - зазначила заступниця директора музею.
А Альона Власова подякувала авторці за виставку і присутнім, які залишаються у Запоріжжі, не виїжджають з нашого незламного міста.
З колегами на прифронтові території, де практично кожного дня "гаряче" від ворожих обстрілів, Катерина їздить з 2022 року. Робила знімки в Гуляйполі, Комишувасі, Степногірську. У Оріхові, який окупанти назвали "міцним горішком", була понад 10 разів.
"Ми фіксуємо руйнування, які зробила російська армія, розповідаємо про життя людей. В зруйнованих, спалених, понівечених ворогом і все ж нескорених містах і селах без світла, без води, під постійними обстрілами живуть сильні духом люди, які на запитання: "Чому не виїхали?" відповідають просто: "Це мій дім".
І в хвилини затишшя прикрашають ялинки, ліплять вареники, працюють на городах, відновлюють будинки, годують собак і кішок, які в зруйнованому місті залишились без господарів, а також ходять за водою і хлібом, коли приїздять рятувальники, - розповіла Катерина. - Місцеві жителі показують журналістам свої зруйновані домівки, підвали, де переховуються, коли бомблять чи стріляють, і посміхаються - попри все. Це мене особливо зворушує, до сліз. Про все це – моя виставка.
На знімках можна прослідкувати, як окупанти знищують Оріхів.
"Дуже шкода, що будинки, які я знімала, змінюються - з кожним приїздом бачиш все більше і більше руйнувань, - каже Катерина Клочко. - На моїх світлинах у 2022 році, дивлюсь, у будівлях вибиті вікна, а у 2024 році і самих багатьох будинків вже немає. Або вони зазнали руйнувань, як, наприклад, історична будівля Янцена, в якій знаходилася міська рада. Будівлі руйнуються чи не щодня".
В експозиції - світлини, на яких зображені зруйновані школи, церкви, житлові будинки. Орда нищить все, до чого може дотягнутися своїми ракетами, бомбами, снарядами.
А ще - умови, в яких зараз працюють фермери: поля усіяні боєприпасами, техніка та обладнання знищуються у результаті прильотів, урожай гине на охоплених пожежею полях.
Чільне місце в експозиції займає світлина з зображенням пам'ятника Нестору Махну у Гуляйполі, який два роки під обстрілами символізував наш спротив ворогу. Наразі окупанти його знищили.
"Мені надходило багато пропозицій купити роботи, - продовжує фотокореспондентка. - Я вирішила, що, можливо, зроблю аукціон у соцмережах, на який виставлю фото пам'ятника Нестору Махну. Виручені кошти передам одній з бригад, які воюють на запорізькому напрямку. Адже завдяки цим хлопцям і дівчатам у Гуляйполі та Оріхові майорить український прапор!"
Ще знакові фото
Катерині вдалося спіймати мить, коли жіночка вийшла з Незламного хабу в Оріхові погодувати голубів, насипала насіння і вони почали злітатися.
Ще одне цікаве фото - усміхнена жінка веде козу на побачення. Це центр Оріхова. Будівля райадміністрації без вікон, вирва від КАБу засипана, попереду - зруйнована обстрілами церква. А жінка з козою посміхається. Журналісти почали їх знімати, попросили жіночку зупинитися. Тетяна розповіла, що веде козу в Преображенку на побачення. Життя продовжується, попри все!
Катерина Клочко також сфотографувала вишитий портрет Тараса Шевченка, який знаходився у школі в Таврійському. Поруч з будівлею був приліт, скло розбилося, але сам портрет вцілів. Як розповіла Катерина, потім її підписниця у фейсбуці написала, що портрет вишивала її бабуся. Катя заспокоїла жінку, що вчителі зберігають реліквію.
Біля зруйнованого будинку лежала іграшкова корова. Коли Катерина взяла її, батарейка ще не сіла і іграшка почала співати щось типу : "Я корова, я даю молоко". "Було трохи моторошно", - згадує фотокореспондентка сайту 061.
І ще історичні фото.