У прифронтовій Запорізькій області жнива – це не лише про врожай, а й про виживання. За кожною зерниною – небезпека, ризик, втрата. Війна змінила поняття сільського господарства: посів став актом мужності, жнива – випробуванням на стійкість. У чотирьох вимірах – погляд з обласного рівня, адміністративного фронту, рятувальної служби і самих аграріїв – простежуємо, як живе й тримається аграрне Запоріжжя.

Кожен четвертий кілограм зерна і п’ятий кілограм технічних культур на Запоріжжі — з трьох громад Оріхівщини

Господарства трьох громад Оріхівщини в надважких умовах забезпечили кожен четвертий кілограм зернових і кожен п’ятий кілограм технічних культур, зібраних у Запорізькій області.
Наприкінці червня аграрії Запорізької області розпочали жнива. Збирання врожаю розпочалося в усіх громадах, окрім Оріхівської, Малотокмачанської, Малинівської, де безпекова ситуація не дозволила проводити посівну кампанію.
Журналістський штамп у мирні часи - «битва за врожай» останні три роки не є таким: це словосполучення відображає реальні умови, в яких доводиться працювати сільгоспвиробникам.
Герої без зброї біля лінії бойового зіткнення збирають врожай  у касках та бронежилетах, під постійною  загрозою атак ворожих дронів чи артилерійських обстрілів.
«Під урожай 2024 року аграріями на підконтрольних територіях Василівського, Запорізького та Пологівського районів було засіяно зерновими та зернобобовими культурами 129,2 тис. га — на 7,66 тис. га більше, ніж у 2023 році. Переважно це пшениця (103,7 тис. га), ячмінь (12,1 тис. га), кукурудза й горох», - говорить директорка департаменту агропромислового розвитку Запорізької ОДА Валентини Крамаренко.

Водночас технічними культурами засіяно 149,1 тис. га — на 3,92 тис. га більше за минулий рік. Домінують соняшник (114,5 тис. га) і ріпак (31,5 тис. га).
Уже під урожай 2025 року площі зменшено: зернових і зернобобових — 120,1 тис. га (на 9,1 тис. га менше), технічних — 119,1 тис. га (на 30 тис. га менше).
На території Преображенської, Таврійської та Комишуваської громад у 2024 році посіви зернових склали 41,1 тис. га (32% від загальнообласної площі), технічних культур — 24,4 тис. га (16%). У 2025-му зернові зайняли 42,1 тис. га (35%), технічні — 22,7 тис. га (19%).

«З початку повномасштабного вторгнення на Запоріжжі постраждали 306 агропідприємств, з них 55 — на території Оріхівщини, - наголошує Валентина Крамаренко. -  На території п’яти громад Оріхівщини зруйновано або пошкоджено 76 господарських об’єктів (із 640 по області), пошкоджено посіви на 30,1 тис. га (загалом в області — понад 77,5 тис. га). Також пошкоджено або викрадено 234 одиниці сільгосптехніки (із 2129 загалом)».

Станом на зараз 114 підприємств Оріхівщини призупинили діяльність через війну. Водночас 84 агропідприємства та 14 фізичних осіб-підприємців продовжують працювати. Завдяки їм, навіть в умовах постійної небезпеки, регіон забезпечується продовольством.
У 2024 році господарства Преображенської, Таврійської та Комишуваської громад зібрали 97,6 тис. тонн зернових — це 24% від загальнообласного валу. Технічних культур — 43,9 тис. тонн, що становить майже 18%.

На фоні збройної агресії врожайність по громадах істотно знизилася. Так, у Таврійській громаді у 2024 році зменшення склало: пшениця — мінус 15,2 ц/га (–15,2%), ячмінь — мінус 20,9 ц/га (–23,5%), горох — мінус 15,6 ц/га (–3,9%), ріпак — мінус 19,3 ц/га (–8%), соняшник — мінус 17,1 ц/га (–10,8%).
У Комишуваській громаді просідання врожайності ще значніше: по пшениці –31%, по ячменю –53%, по соняшнику –36%. Аналогічна динаміка фіксується і в Преображенській громаді.
У 2025 році аграрії можуть скористатися такими інструментами державної підтримки: субсидія 4000 грн/га оброблюваних земель; дотація 7000 грн/голову ВРХ; дотація 2000 грн/голову овець або кіз; компенсація 25% вартості української сільгосптехніки; участь у програмі «Доступні кредити 5-7-9%»; гранти на розвиток садівництва, теплиць, ягідництва, виноградарства.
До того ж допомогу надають міжнародні організації, зокрема ФАО, Mercy Corps, фонд «Жнива перемоги» Говарда Баффета, компанія Bayer.
«У 2024 році держпідтримку отримали 50 підприємств Оріхівщини: 3 господарства — компенсація техніки (340,5 тис. грн), 7 малих підприємств — субсидії на угіддя (2,037 млн грн), 40 господарств — державна підтримка на суму 48,278 млн грн, - підкреслює посадовиця. -  У 2025 році вже два підприємства отримали компенсацію техніки на 193,7 тис. грн, одне — субсидію на 78,3 тис. грн.
Серед найбільших викликів для аграріїв: замінування полів, нестача техніки для збирання врожаю, відсутність зерносховищ, дефіцит обігових коштів і кредитних ресурсів, пошкоджене або зруйноване майно, потреба у бронюванні працівників стратегічних підприємств.

«Під зерновими культурами в області — 120 тис. га. Збирання ранніх культур стартувало наприкінці червня, масове — на початку липня, - зазначає Валентина Крамаренко. -  Внаслідок весняних заморозків в окремих господарствах прогнозується зниження врожайності порівняно з минулим роком. Водночас базову потребу області в продовольчому зерні — 100 тис. тонн —  аграрії планують забезпечити за рахунок власного ресурсу».

Життя на межі фронту: як аграрії Пологівщини тримають економічний тил під обстрілами

Шість громад Пологівського району, до якого входять і три громади Оріхівщини) нині — в зоні активних бойових дій, дев’ять — в тимчасовій окупації. Населені пункти — під щоденними обстрілами, з 2022 року евакуйовано майже 88% населення. Але життя на Пологівщині не зупинилося.
За роки повномасштабного вторгнення район зазнав колосальних втрат: зруйновано понад 450 об'єктів комунальної інфраструктури, понад 7,5 тис. житлових будівель, 84 км доріг. Але служби працюють.

— ДСНС, поліція, комунальники — справжні герої. Вони щодня рятують, евакуюють, гасять, розбирають завали. Під обстрілами і з ризиком для життя, — наголосив начальник районної військової адміністрації Артур Крупський. — Робота громад в таких умовах — це титанічна праця.
До війни аграрне виробництво було серцем економіки району. І сьогодні, незважаючи на небезпеку, в Пологівському районі працюють 29 агропідприємств.
— Це герої, які під ворожими дронами і снарядами збирають врожаї, підтримують економіку, оборону і життєдіяльність прифронтових територій, — сказав очільник району.

Жнива тривають просто під обстрілами. У липні, біля села Червона Криниця Преображенської громади, внаслідок атаки FPV-дрона поранено 58-річного комбайнера. Техніка — втрачена.
За даними ДСНС, під час обстрілів виникли займання на кількох полях, вогнем знищено понад 20 га врожаю.

До повномасштабного вторгнення в районі працювали 360 сільгосппідприємств. Сільськогосподарська площа становила 536 940 га, з них 406 038 га ріллі. З березня 2022 року понад 71% цієї території — окуповані, а 166,5 тис. га — в зоні бойових дій.
У 2025 році посівна відбулася, але в складних умовах. Загальна площа засіяного — 29,7 тис. га, що становить лише 8% довоєнних обсягів.
Значно скоротився перелік культур. Якщо у 2021 році вирощували понад 10 видів, включаючи гречку, сою, кукурудзу, кавуни, овочі, то нині — лише шість: озиму пшеницю, жито, ячмінь, горох, ріпак і соняшник.
Значні посівні площі — у Преображенській (12 308 га), Воздвижівській (8 822 га) та Гуляйпільській (5 463 га) громадах. У Малотокмачанській, Оріхівській і Малинівській — сільгоспвиробництво повністю зупинено через близькість до фронту.

Зафіксовані значні втрати:
понад 400 складів, 6 елеваторів, 14 ферм, птахофабрики, комбікормовий завод, 3 олійниці — втрачено або зруйновано;
понад 322 будівлі агросектору на підконтрольній території — знищено, збитки — понад 61,5 млн грн;
767 одиниць сільгосптехніки — пошкоджено або викрадено (на 528 млн грн);
втрачено 796 голів ВРХ, 1 394 свиней, 100 овець — загальні збитки понад 37,6 млн грн;
знищено близько 168 тис. тонн зерна (на понад 2 млрд грн);
у боях постраждали понад 43,6 тис. га посівів, втрати оцінюються у 305 млн грн.

З 166,5 тис. га угідь на підконтрольній території, близько 130 тис. га — фактично або потенційно заміновані. Забруднення ґрунтів унеможливлює використання земель і ставить під загрозу екосистему.
У 2025 році аграрії району мали базовий рівень забезпечення ресурсами. Було закуплено 1 290 тонн добрив, зокрема 900 тонн азотних. Проте через постійне подорожчання пального витрати зростають.
Залишається потреба в оновленні техніки. Ризики втрати потужностей через наближеність до фронту — постійні.

«Близькість до зони бойових дій створює серйозні логістичні проблеми: зруйновані дороги, небезпека перевезень, зростання витрат. Крім того, дефіцит кадрів через мобілізацію та виїзд населення. Знищені або пошкоджені склади та потужності також ускладнюють зберігання і реалізацію продукції, - зазначає начальник військової районної адміністрації

Підприємства на підконтрольній території, попри втрати, намагаються виконувати зобов’язання перед власниками паїв. У 2024 році було сплачено орієнтовно 50 млн грн за 33 тис. га у Воздвижівській, Гуляйпільській та Преображенській громадах.

Земля, що може вбити

У прифронтових районах Запорізької області аграрії щодня виходять у поля з надією не лише засіяти землю, а й повернутися додому живими. Забруднення сільськогосподарських угідь вибухонебезпечними предметами стало масштабною проблемою, яка напряму впливає на продовольчу безпеку регіону. 

«Забруднення – це і артилерійські снаряди, і мінометні міни, і особливо касетні боєприпаси, які розлітаються на велику площу, – пояснює Олексій Безверхній, головний фахівець відділу гуманітарного розмінування управління реагування на надзвичайні ситуації. – Вони забруднюють величезні площі сільськогосподарських земель. І доки існує російська федерація, ця проблема буде залишатися з нами».

Піротехнічні групи ДСНС реагують на кожен виклик і виїжджають на всі випадки виявлення підозрілих або небезпечних предметів. Однак через бойові дії у 20-кілометровій зоні від лінії фронту проведення системного розмінування там неможливе. «Ми не можемо постійно перебувати на цій території — це ставить під загрозу життя наших фахівців», — наголошує Олексій Безверхній.
Порівняно з довоєнним часом потужності ДСНС суттєво зросли: з 4 відділень до 16, з яких 3 – спеціалізовані механізовані групи з розмінування. Вони оснащені великими роботизованими комплексами, які здатні за день обробити великі площі угідь. Проте, за словами Безверхнього, головна проблема не у нестачі людей чи техніки, а в неможливості працювати в умовах постійних обстрілів.
Із 2022 року діє алгоритм взаємодії агровиробників, органів місцевого самоврядування та ДСНС. У разі виявлення небезпечних предметів аграрії мають повідомити органи місцевого самоврядування, ті — Запорізьку обласну військову адміністрацію, яка вже звертається до рятувальників. Також створена робоча група з координації дій на сільськогосподарських землях, до якої входять представники ДСНС та ОВА.

Олексій Безверхній особливо наголошує на ризиках, які щодня несуть сільгосппрацівники: «Фермери — це герої, бо щодня наражають себе на небезпеку. Під час обробітку землі вони можуть натрапити на міни, снаряди, розтяжки. І ніхто від цього не застрахований».
«Кожен аграрій знає своє поле: де були обстріли, де – ні. Якщо впевнені, що там нічого не було — дотримуйтесь базових правил безпеки. Якщо є сумніви — телефонуйте», — радить фахівець.

Пекучий хліб мінного поля: як аграрії Таврійської громади збирають урожай у прифронтових умовах

Четвертий рік поспіль аграрії Таврійської громади Запорізького району виходять у поле в умовах війни. Замість звичної боротьби за врожай, що раніше була поетичною метафорою, нині — це реальна битва на полях, де кожен метр може приховувати смертельну загрозу.
Фермерське господарство родини Ткаченків, засноване ще у 2003 році у селі Любимівка, сьогодні обробляє понад 100 гектарів на території трьох сіл громади — Таврійського, Любимівки та Юрківки. Попри втрати й небезпеку, подружжя Анастасії та Романа Ткаченків продовжує працювати на землі.

«Мій чоловік — один із тих, хто, ризикуючи, сідає за кермо комбайна. Його оберег — іконка в кабіні, а мій — молитва вдома», — говорить пані Анастасія.

За її словами, великі агропідприємства призупинили діяльність у громаді через постійну загрозу обстрілів, тоді як дрібні фермери, попри все, продовжують обробляти поля, у тому числі й на територіях, де зафіксована наявність вибухонебезпечних предметів. Зокрема, озиму пшеницю, горох, сочевицю та соняшник було висіяно на відносно безпечних ділянках.
Найнебезпечніші ділянки — поблизу Юрківки та Новопавлівки, що знаходяться за 10–15 км від лінії фронту. Тут внаслідок ворожих обстрілів частина врожаю знищена або пошкоджена, а роботи на полях відбуваються під прицілом.

«Територія — як на долоні. Комбайн видно з висоти. Обстріли тривають. У полі працюють без бронежилетів — з молитвою й вірою», — каже Анастасія Ткаченко.

Приклад трагічної долі ще одного фермера, Якова Васильовича Маринченка з села Таврійського, демонструє масштаби руйнувань. 25 серпня 2023 року внаслідок ракетного удару було знищено все його господарство: млин, обладнання, техніку та 50 тонн зерна.

«За 30 секунд усе, що збирав понад 30 років, — пішло прахом. З того часу я не сію, не обробляю землю. Ані техніки, ані ресурсів немає», — говорить фермер.

Хоча була створена комісія для підрахунку збитків, оцінити їх грошовим еквівалентом і компенсувати — наразі неможливо. Немає відповідного механізму на рівні держави.

«Я залишився сам на сам із проблемами. Підтримки немає, і повернутися до улюбленої справи неможливо», — зізнається Маринченко.

За словами начальника відділу містобудування, архітектури, земельних відносин та комунальної власності Таврійської сільської ради Сергія Олекси, на території громади аграрії працюють у надзвичайно складних умовах. Потужне ТОВ «Агроклас» припинило діяльність, а індивідуальні фермери обробляють землю самотужки.

Водночас на відносно безпечних територіях громади продовжують роботу агропідприємства Олександра Карпенка, ТОВ «Агротех» і ТОВ «Преображенське». Врожайність цього року на рівні торішньої, хоча через мінування частину полів не обробляли, а в інших — агротехнічні процеси були порушені через постійні обстріли.
Фермери Таврійської громади, попри щоденну загрозу життю та матеріальні втрати, залишаються на землі, забезпечуючи країну хлібом. Їхня робота — це героїзм на рівні з фронтовими зусиллями, і вона заслуговує на повагу, підтримку та визнання з боку держави й суспільства.

 

Ірина Єгорова

Ганна Кліковка

Світлана Карпенко