Запорізьке обласне товариство болгарської культури (ЗОТБК) понад три десятиліття зберігає мову, традиції та історію етнічних болгар Приазов’я. Воно було створене 19 липня 1991 року, ще до проголошення Незалежності України. Фактично ж свої витоки бере з кінця 1980-х, коли болгари краю вперше почали відкрито заявляти про свої права, створювати недільні школи, видавати книги рідною мовою й формувати перші фольклорні колективи.

«Ще до незалежності ми сформувалися юридично. Це було 19 липня 1991 року, — згадує Василь Мітков. — Ми тоді їздили по селах, збирали громади, організовували перші осередки. Було важливо відродити мову і культуру».

 

Тридцять років культурного відродження

 

У перші роки незалежності громада створила широку мережу організацій у Запоріжжі, Бердянську, Мелітополі, Приморському та Приазовському районах. До початку повномасштабної війни до складу ЗОТБК входило шість організацій: у Приморському та Приазовському районах, а також у містах Запоріжжі (дві організації), Мелітополі й Бердянську.

У Бердянську з 1992 року діє товариство «Родолюбіє», яке відкрило культурно-інформаційний центр болгар Таврії та стало організатором фестивалю «Ізвор». У Мелітополі — товариство «Балкани», що мало власний фольклорний ансамбль, студію й дослідницьку групу. У Приморську — «Съдружество», яке від 1989 року організувало факультативи з болгарської мови у 13 селах.

Фольклорні колективи стали візитівкою громад: «Врътеница», «Червена китка», «Вайсал», «Бановські звънчета», «Приморські жар» та багато інших. Вони представляли болгарську культуру на обласних та всеукраїнських фестивалях.

ЗОТБК ініціювало встановлення пам’ятників і меморіалів — від пам’ятника жертвам політичних репресій у селі Коларівка до бюстів Христо Ботева й Васила Левського.

Окрему увагу товариство приділяло науці та виданням. За участі Міткова вийшли книги: «Болгари на Запорізькій землі», «Голгофа болгар Таврії», «Традиційна кухня болгар Південної України», «Болгари Таврії: 150 років історії».

 

«Усі болгарські села зараз окуповані»

 

24 лютого 2022 року війна перекреслила більшість планів громади. Російська армія окупувала більше 70% Запорізької області, включно з усіма селами компактного проживання болгар.

«Усі болгарські села на даний момент окуповані», — говорить Василь Мітков. — Навіть у перші дні війни росіяни заїхали до Новотрояна, це чисто болгарське село. Зайшли в магазин, де все було болгарською. І вони здивовано питали: невже ми так розігналися, що вже в Болгарії?».

До війни у 17 школах області болгарську мову вивчали понад 600 учнів. Тепер у селах навчання повністю перевели на російську. Приморський україно-болгарський ліцей, збудований за підтримки Міністерства освіти Болгарії, припинив існування, його база розграбована.

«Ліцей закритий… Там нічого не відбувається, і в інших місцях, де проживають болгари, теж школи всі закриті. Не те, що болгарську, там і українську вже не вивчають», — визнає Мітков.

 

Евакуація: автобуси до Болгарії

 

У березні–квітні 2022 року ЗОТБК разом з асоціацією «Болгарія в Україні» та болгарськими міністерствами організували масову евакуацію.

«Почали з п’яти автобусів, потім ще більше. По 40–50 людей у кожному. Загалом виїхало 920 людей. Болгарська сторона їх приймала, розселяла, все безкоштовно», — розповідає Мітков.

За офіційними даними, до Болгарії тоді виїхало 17 автобусів із близько тисячею людей — переважно жінками, дітьми та літніми. Їх тимчасово розмістили у Варненській, Великотирновській та Пловдивській областях Болгарії. Більшість людей з окупованих сіл залишаються там і нині, тоді як болгари, евакуйовані із Запоріжжя, здебільшого повернулися додому.

В обласному центрі Запоріжжі, який залишається під українським контролем, проживає близько 5 тисяч етнічних болгар — як давні мешканці, так і біженці з окупованих територій.

 

Життя в Запоріжжі: школи онлайн і свята в укриттях

 

Ті, хто залишився в Запоріжжі, продовжують культурне життя. Тут діють недільні школи в онлайн-форматі, які відвідують понад сто дітей — здебільшого переселенці з окупованих територій.

 

«У місті є дві воскресні школи, вони прив’язані до університету, але фактично функціонують онлайн. Фінансуються з болгарської сторони», — пояснює голова ЗОТБК.

Святкування національних і державних свят Болгарії проводять навіть у бомбосховищах. За підтримки європейських партнерів створено YouTube-канал «Болгари Таврії».

«Як би не було нам важко, як би нас не бомбили, ми все одно живемо і будемо жити на зло нашим ворогам», — каже Мітков.

 

День Незалежності Болгарії у Запоріжжі

 

22 вересня болгари всього світу відзначають День Незалежності — державне свято, що бере початок від 1908 року, коли князь Фердинанд у Велико-Тирново проголосив створення незалежної болгарської держави. Подія стала вирішальною в історії Болгарії, яка через 30 років після завершення російсько-турецької війни здобула незалежність від Османської імперії.

Цьогоріч у Запоріжжі до цієї дати для журналістів організували прес-тур у Почесному консульстві Болгарії. Господарями зустрічі стали голова ЗОТБК Василь Мітков, його син — відомий художник Вадим Мітков, та історик, професор ЗНУ, заступник голови товариства Володимир Мільчев.

Медійники дізналися про історію та культуру Болгарії, мали нагоду скуштувати крафтове вино власного виробництва та взяти участь у майстер-класі з живопису від Вадима Міткова. На полотнах учасників ожили барви осінньої Хортиці — і це стало символом того, що болгарська культура живе й надихає навіть у прифронтовому місті.

Допомога від Болгарії та партнерів

 

Болгарія надала громадам перші партії гуманітарної допомоги, приймала біженців, підтримувала школи. Однак, за словами Міткова, зараз контакти з офіційною Софією обмежені: «Ми пишемо листи останні два роки. На жаль, лише обмінюємося паперами. Поки що немає навіть посла, і це знижує ефективність».

Водночас він наголошує: «У Болгарії немає такого поділу — допомагати болгарам чи українцям. Вони допомагають усім».

 

Потреби і плани

 

Сьогодні ЗОТБК зосереджується на допомозі переселенцям і збереженні культури.

«Сьогодні наша громада — особливо біженці болгарського походження — потребує підтримки», — підкреслює Мітков.

Головні потреби: гуманітарна допомога для ВПО, вчителі болгарської мови, міжнародні наукові та культурні проєкти, партнерство з громадами Болгарії.

 

Опір через культуру

 

Запорізькі болгари пройшли довгий шлях — від відродження традицій у 1990-х до боротьби за їхнє збереження в умовах війни.

«Ми повинні зберегти й передати молодшому поколінню наше багате культурне надбання», — каже Василь Мітков.

І це, переконаний він, стає однією з форм спротиву війні — культурного, освітнього й духовного.

Фото Світлани Костюк та Сергія Мельника