Чи думала Катерина Макарівна Чаусова до війни, що доведеться їй  виїхати з Оріхова у безпечне місце, щоб зберегти своє життя. Тепер вона має статус ВПО і тимчасово мешкає у Дніпрі разом з сином і невісткою. 
Ми познайомилися років двадцять тому. «Кличе барвистий світ» - так називалася замальовка про її жіночу долю і захоплення вишиванням у моїй книзі «Осінь мені нагадає призабутий сюжет».
 Маленьку Катрусю ще у дитинстві навчила вишивати мама  Лукерія Мусіївна. З часом  прийшов досвід, який допомагає втілювати найскладніші творчі задуми, і це приносить їй справжнє задоволення.
Доля часто випробовувала жінку на міцність. Її життєві дороги були з вибоїнами, траплялися і перешкоди, які не можна було оминути чи переступити.
У їхній сільській сім’ї  було семеро дітей, двоє з них померли малими. Не повернувся з фронту Другої світової війни батько Макар Лук’янович, зник безвісти у 1944-му.
Катерина Макарівна здійснила свою мрію стати вчителькою. Закінчила Дніпропетровське педучилище, пізніше — Харківський педагогічний інститут. 
За фахом  вона вчитель географії, предмет викладала блискуче, уроки проводила неординарно, тому вони викликали інтерес учнів.
Педагогічний  стаж – 42 роки, мала звання старший вчитель, відмінник освіти України, медаль «Ветеран праці». А ще номер 5 у списку почесних громадян Оріхівщини.


Вела гурток вишивання у міській школі №3,  де працювала, а пізніше — у територіальному центрі соціального обслуговування.
Не раз бувала у гостях в домі Катерини Макарівни та її чоловіка Антона Лазаровича Андрійчука. Зійшлися вони вже у зрілому віці: у неї не склався перший шлюб, він був вдівцем. І цей союз виявився вдалим для обох.
Завжди милувалася роботами умілої майстрині. Скатертини, весільні рушники, серветки,  натюрморти і пейзажі. Привертали увагу портрети українських класиків Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, образи Божої  Матері і янгола-охоронця.
У подружжя було спокійне розмірене життя. Займалися буденними справами: доглядали за садком і городом, хазяйка – за чудовим квітником.
Звістка про війну застала зненацька. Сподівалися, що це ненадовго. Почалися обстріли міста, Долітало і до їхнього провулку. Катерина Макарівна  зібрала ціле відро уламків, що потрапили на їхню садибу. Особливо  шкода було понівечену абрикосину, яка щедро дарувала плоди с ананасовим смаком.
Обстріли Оріхова ставали все частішими, і дружина завела мову про переїзд. Тільки чоловік відмовився: «Поки дім стоїть – буду тут»
 Катерина Макарівна виїхала з міста у жовтні 2022-го. А 2 листопада у їхній будинок влучив снаряд. Антона Лазаровича привалило, отримав поранення голови, але зміг самостійно вибратися з-під завалу. Зміг повідомити про себе дружині о 3-й годині ночі. 
Забрали його звідти до Дніпра, підлікували.
Внаслідок обстрілу був пошкоджений гараж, потовкло і автомашину, яку потім змогли відремонтувати у майстерні в Преображенці.

- Побували ще раз в Оріхові, щоб забрати деякі речі, - розповіла Катерина Макарівна. — Побачили, що добряче «похазяйнували»  мародери у літній кухні, на веранді. Двері в дім не відразу змогли відкрити. Головне — свої вишивки врятувала.
Але все перевезти не мали можливості. У підвалі багато консервації залишилося, тільки томатного соку 40 літрів, різні варення…
Добре, що син допоміг. 

Саша пішов до військкомату, як тільки дізнався про вторгнення російської армії в Україну. Його відразу взяли, адже у свій час служив у ракетних військах. У ЗСУ  відслужив два з половиною роки, демобілізували, бо вже йому було 62 роки.
Зараз працює на заводі, а його дружина Інна – у торгівлі.
Онуки за кордоном: Павло поїхав на заробітки ще до війни, а Марина – чотири роки тому.
У Катерини Макарівни дві правнучки Іванка і Варвара.
Антона Лазаровича не стало 11 березня 2024-го на 94-му році життя. Поховали його у рідному селі  Катерини Макарівни на Дніпропетровщині. 
Не вистачає його жінці, адже у шлюбі прожили 38 років. Був надійним другом і порадником.

 - З ким спілкуєтеся ? – поцікавилася у своєї співбесідниці.
- По телефону з сусідкою Валентиною Меньшовою, дівчатами, які займалися  вишиванням у центрі соціального обслуговування —Людмилою Акуловою, Нелею Сітало, Вірою Губою та іншими.

Катерина Макарівна не кидає улюблене заняття, яке відволікає від сумних думок – вишиває бісером і акриловими нитками, роздаровує свої роботи родичам і друзям.
Аж не віриться, що цій мудрій і працьовитій жінці  вже 89 років.
Хай же не вичерпується доброта і щедрість її душі і здоров’я не підводить!

Тамара Курочкіна