У Запорізькому обласному художньому музеї відкрили виставку "Транс-Арт 2025", на якій представлені 85 картин Дмитра Ципунова та ілюстрації воєнного часу з життя кота на ім'я Капець Олександра Бришути.

"Транс-Арт" - це група, заснована у 1989 році Дмитром Ципуновим та Володимиром Маковкіним. В тому ж році в художньому музеї відбулася виставка сучасного мистецтва “Авангард-89”. Надалі ім’я митця пов’язане з організацією серії виставок під загальною назвою “Образ 90-ті”.

Це вже третя персональна виставка художника-абстракціоніста в художньому музеї. Перша, “Золотий двутавр”, проходила в 2010 році і була присвячена 100-річчю “Чорного квадрата” Казиміра Малевича. До речі, цьому мистецькому шедевру восени виповниться 115 років!

Попередня, вона мала назву “Простір емоцій”, проводилася у 2020 році, тому можна вважати, що художник повернувся через 5 років з такою ж яскравою виставкою. Сам Дмитро каже, що на тій було багато нових робіт, а на цій їх всього кілька.

На виставці, зокрема, можна побачити “Три дерева” та “Слон в камуфляжі”.

"Хочеться творчого вибуху, а на це немає ні сил, ні натхнення. Декілька картин написав, але це не таке відчуття, як раніше. На виставці є п'ять моїх робіт, створених у 2022-2025 роки. Тут кричати хочеться, все болить, а я квадратики складаю”, - зізнався художник.

Один із найвідоміших художників Запоріжжя 1990-х років, на сьогодні є чи не єдиним у нашому місті художником, який, як зазначають у музеї, “послідовно працює в царині безпредметної образотворчості та пропагує сучасні напрямки мистецтва”.

Малювати почав у 80-і роки минулого століття. Перші роботи - ілюстрації до літературних творів, картини, створені в ізостудії Марини Рубініної, яку відвідував студентом. Там у нього з“явився бапотяг до абстрактного живопису, яким зайнявся наприкінці 80-х. Після закінчення московського вишу продовжив заняття у Запоріжжі, у Сергія Рибницького.

“Мене надихали багато виставок авангардних, на той час радянського мистецтва. Мені сподобалося”, - розповів Дмитро Ціпунов журналістам.

Варто зазначити, що майбутній відомий художник навчався у Московському верстатоінструментальному інституті, тому мав можливість відвідувати виставки, які проводилися у столиці великої країни.

В суто технічному виші Дмитро вчився за спеціальністю "машинна технологія обробки металів тиском". Отримав диплом інженера і повернувся у рідне Запоріжжя. За спеціальністю пропрацював 7 місяців, на "Дніпроспецсталі". «Коли зранку приходив в прокатний цех, відчував себе сталкером”, - згадує митець.

- Дмитре, кажуть, що ваші роботи, в основному, це “спалахи про якісь спогади”. Це так?

- Хто це каже? Це сьогодення. Я не можу сказати, що це ретроспекції чи мрії про майбутнє. Якщо щось не подобається — переробляю. Намагаюсь довести до якогось ідеалу. Пам’ятаю, в 90-х роках, коли готувався до виставки “Мистецький Арт”, одне полотно малював, малював і в якийсь момент зрозумів, що це така дурня. Наступного дня прийшов і за 2 години зробив одну з найулюбленіших моїх картин. Усе замалював! Якшо колись хтось з якимось прибором буде досліджувати, то її там знайдуть (посміхається). Взагалі усі картини улюблені, до них усіх гарне ставлення. З дому не випускаю те, що вважаю недоробленим.

- Ви працюєте без ескізів?

- Роблю маленькі ескізи. І все.

- Ваші картини зазвичай дуже яскраві. Улюблені кольори є?

- Це в одязі у людини можуть бути улюблені кольори. У мене, як художника, немає улюбленого кольору. Кажуть, у Пікассо був рожевий період, блакитний період. Це не говорить про те, що це його улюблені кольори. Просто то був настрій такий...

- Вас не чіпляє, якщо відвідувачі не відразу бачать, що ви їм хотіли сказати?

- Навпаки, радію з того, що вони бачать щось своє. Тому що це натяк, а не нав’язування своєї думки.

- Але ж вони читають назву і починають шукати на картині її відтворення.

- Тому я і називаю їх у більшості своїй “Композиція”. Щоб нічого не нав’язувати. Тут ніякої п’єси, ніякого сценарію немає. Це просто композиція, яка створює настрій. Немає словесної основи.

Наприклад, якщо ми розглядатимемо якусь "Бояриню Морозову", то спочатку пишеться сценарій - тут бояриня, тут ще щось. А в абстрактному мистецтві цього нема. Кожен глядач може тут придумати сам собі якесь пояснення та творити. Таким чином я виправдовую, що в мене немає квіточок. Треба переформатовувати своє сприйняття мистецтва, сприйняття живопису.

- Чи замовляють вам картини?

- Останнім часом ні. І я дуже мало спілкуюсь. В мене в телефоні, може, 20 номерів для спілкування.

Керівниця обласного художнього музею Інга Янкович, яка відкривала виставку Дмитра Ціпунова, розповіла, що з художником вони знайомі давно, ще з 90-х років, коли в музеї проводилися виставки “Образи 90-ті”.

“Це вже третя його персональна виставка у нас. Мені дуже вони подобаються, у Дмитра гарні роботи, - поділилася Інга Адольфівна. - Кажуть, живопис — це емоції, мистецький простір — це особливе середовище, яке наповнюється емоціями. Отут емоції в чистому вигляді!

Звісно, можна вдивлятися, знаходити щось схоже, щось несхоже. Але перше, коли дивишся на роботу — це емоції. Оскільки Дмитро — позитивна людина, зі світлим характером, то в цих картинах, мені здається, весь його характер. І мені дуже подобається саме в його роботах — видивлятися на що схоже.

Тут є серія робіт, які мені нагадують металеві конструкції. Не знаю, що думає Дмитро, але я коли подивилася, сказала “русский военный корабль». Інші кілька робіт нагадали нашу Кирилівку — пляж, море. Але кожний в них бачить щось своє”.

Виставку Дмитра Ціпунова можна вважати ювілейною — 8 червня йому виповниться 65 років.

З пресрелізу художнього музею:

«Емоції виникають ще перед усвідомленням побаченого. Це те, саме перше враження, яке буває найбільш правильним. Живопис Дмитра Ціпунова дуже по різному хвилює глядача: раціональністю, із явним впливом супрематизму Малевича (більшість “Композицій” та “Орнаментів”), вивільненням духовної енергії кольору, як в абстрактному експресіонізмі Кандинського (“Завжди”, деякі “Маленькі абстракції” та інші), кольоровими ритмами, що зачаровують, співзвучними з творами Мондріана (“Мої квадрати”).

На виставці немає жодного твору з негативним емоційним впливом, що виразно характеризує вдачу митця.

...На створення композицій можуть надихнути зовсім незначні деталі, які вразили митця влучною лінією, незвичною плямою або кольоровим контрастом. Кольорові контрасти у творах художника мають особливу зображальну силу. Саме вони надають несподіваного об’єму на перший погляд пласким елементам, а простору — глибини до ілюзорності (“Трансформація “1”, “Сіре на білому”, “Чорне на синьому”).

Повторювані елементи в композиціях (іноді фігуративні) створюють своєрідні асоціативні орнаменти (“Вони йдуть”, “Слони мандрують містами”, “Як сонце заходить”). Художник із задоволенням поєднує із живописом різноманітні фактури та об’єми, які створюють гру несподіваних ефектів (“Відбиток часу”, “Крапки”, “Зустрічний вітер” та інші).

Нова експозиція автора дарує нові позитивні емоції, такі необхідні в наш складний воєнний час”.

Приходьте на виставку!

  • Виставка "Транс-арт 2025" працюватиме у художньому музеї близько місяця.
  • Художній музей відкритий для відвідувачів з вівторка по неділю з 10.00 до 17.00.
  • Адреса: вул. Незалежної України, 76-Б (зупинка транспорту "ТЦ "Україна").