Ювілейний концерт “Зорепадом летять роки” на честь 75-ї річниці заснування дитячої музичної школи №2 відбувся у концертній залі Запорізької обласної філармонії.
У великій залі майже не було вільних місць: послухати і побачити талановитих музикантів прийшли батьки учнів, друзі та знайомі, а також викладачі з інших мистецьких шкіл Запоріжжя.
З ювілеєм колектив привітали секретар Запорізької міської ради Регіна Харченко і заступник директора — начальник управління культури департаменту культури і туризму Запорізької міської ради Катерина Прокоф’єва. Вони вручили подяки викладачам, які невтомно працюють, передають свою любов до музики дітям.
Серед нагороджених — Олександр Андрющенко, Надія Артамонова, Наталія Балабан, Ірина Колганова, Ольга Круглова, Вікторія Сілецька, Тетяна Таран, Вікторія Юдіна та багато інших викладачів, які вчать дітей любити музику, захоплюватися нею і нести її слухачам.
На концерті перегортали сторінки 75-річної історії “кузні юних музикантів”, частина з яких повернулася у школу вже викладачами.
А почалося все, як розповіла ведуча Ірина Колганова, із рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про організацію у 1950 році нової дитячої музичної школи №2 у м.Запоріжжі із контингентом 150 учнів. Воно було прийняте 17 серпня 1950 року. Дітей навчали грі на фортепіано, скрипці, акордеоні , гітарі та ударних інструментах
Перший випуск у школі відбувся в 1954 році. За час існування музичної школи у ній було всього три директори. Перший - Ісаак Давидович Заліщанський, він пропрацював на цій посаді з 1950 до 1961 року. Іван Гордійович Лагун керував школою 33 роки, з 1961 до 1994, по директорському стажу його наздоганяє нинішня очільниця колективу Ірина Вікторівна Холодна, яка обійняла цю посаду1 листопада 1994 року.
Концертні номери перепліталися з відеопривітаннями випускників, які живуть, навчаються або працюють за фахом в Україні чи за кордоном. Вони згадували школу, де робили перші кроки як музиканти, своїх викладачів, дякували педагогам за те, що допомогли полюбити музику, яка стала сенсом їхнього життя.
Серед тих, ким пишається школа - солістка Великого Познаньського театру (Польща), випускниця 1998 року, Вікторія Житник, солістка Дніпровської філармонії, випускниця 2013 року Ганна Юган, артистка Оперного театру Верони (Італія), випускниця 2020 року Анастасія Власова, скрипаль, диригент, режисер, актор, випускник 2015 року Микита Поляков, викладачка, концертмейстерка Дніпровської академії музики, випускниця 2016 року Юлія Петухова та багато-багато інших.
У яскраву концертну програму ввійшли 14 номерів, в основному звучали класичні твори у виконанні солістів, дуетів та ансамблів.
. Виконавську майстерність продемонстрували:
- фортепіанний ансамбль викладачів,
- ансамбль акордеоністів,
- фортепіанний дует Євген Благодарьов і Михайло Касабов,
- хор молодших класів “Глорія”,
- Влада Ткачук, учениця 8 класу,
- випускник 2017 року скрипаль Дмитро Кобзєв, студент творчої аспірантури Харківського національного університету мистецтв,
- сімейний дует бандуристів “Велес” - Дмитро та Вікторія Швець (Вікторія Шишкова - випускниця 2016 року, закінчила школу яскравим сольним концертом),
- Софія Хомутова, випускниця 2022 року,
- ансамбль української музики “Троїсті музики”, який виступив разом з відомим колективом — ансамблем народної пісні та побутового танцю “Оксамит”,
- ансамбль ударних інструментів,
- викладачка школи Вікторія Юдіна, яка є провідною солісткою обласної філармонії,
- ансамбль струнних інструментів викладачів та випускників,
- естрадний ансамбль учнів, викладачів і випускників.
Фінальним акордом свята став виступ викладачки Наталії Балабан, яка у супроводі оркестру народних інструментів виконала відому пісню “ Балада про мальви”.
Публіка оваціями дякувала юним музикантам та викладачам за потужну енергетику концерту, за отримані під час концерту позитивні емоції.
Провідна солістка Запорізької обласної філармонії Вікторія Юдіна, яку поціновувачі високого мистецтва більше знають як Вікторію Шестакову, закінчувала музичну школу №2. У супроводі ансамблю викладачів вокалістка виконала "Циганську пісню" з опери "Кармен" Ж.Бізе.
“Я навчалась на підготовчих курсах, тоді був великий конкурс і вступити в музичну школу було дуже складно, - згадує пані Вікторія. - Поступила в 6 років, навчалася гри на фортепіано, тоді вокального відділення не було. Ходила в хор, була солісткою.
На хор ходили всі. Ми виступали, брали участь в хорових конкурсах, їх багато проводили в музучилищі. Виступали потужно - займали призові місця.
Закінчила музичну школу в 1987 році. А у 2017-у повернулася — працюю за фахом, викладаю вокал. Тепер вже мої учениці беруть участь в конкурсах, які зараз проходять дистанційно З початком повномасштабної війни багато дітей пороз’їжджалися. І, зокрема, виїхали за кордон діти, які подавали надії.
Але деякі і там беруть участь в конкурсах, як, наприклад, Маша Сокрут, яка перебуває в Польщі і там займає в конкурсах призові місця. А ще одна моя учениця, Таня Бондаренко, залишається в Запоріжжі і вчиться на театральному відділенні ЗНУ у Юлії Якси, солістки філармонії.
Я вітаю музичну школу з таким поважним ювілеєм! Люблю і щиро бажаю всього найкращого! Дуже рада, що викладаю в рідній школі. Колектив дуже гарний, всі підтримують один одного".
Директорка ДМШ №2 Ірина Холодна згадує, що на піввіковий ювілей школи казала колективу, що 75-річчя вже святкуватимуть без неї. Час швидко пролетів і цей поважний ювілей викладачі зустріли зі своєю багаторічною керівницею.
Сьогодні тут працює 48 викладачів. Після закінчення концерту деякі, до слова, домовлялися зустрітися у філармонії на 100-річчі рідної музичної школи. А що? Час промайне непомітно!
Дитячу музичну школу закінчили за ці роки понад 5000 випускників. Частина обрала музику своєю професією, частина просто навчилася грати "для себе", культурно збагатившись за роки навчання.
“Коли створювали у 1950 році школу, розраховували, що навчатися буде 150 дітей. У різні роки у нас було 1000, 800, 600 учнів. Зараз їх у нас 320. Але які! - з гордістю каже Ірина Вікторівна. - Усі в Запоріжжі. Ті, хто виїхали, вже закінчили школу, перші класи не можна набирати за кордоном. І викладачі залишилися, які без музики, без дітей не уявляють свого життя. Нашою справою можна займатися лише за покликом серця! Якщо ти любиш те, чим займаєшся, за тобою йдуть, тобі вірять.
У мене вже є внучаті учні, я в школі 43 роки, з яких 32 — директором. Спочатку були учні, потім учні привели своїх дітей, а деякі вже й онуків. Це найвища нагорода і визнання — коли твої учні приводять своїх дітей. Бо якби їм тут було погано, то своїх нащадків вони точно б не привели сюди.
Коли до нас, школа знаходиться на Сталеварів, 17 приводять дітей з віддалених мікрорайонів — Кічкаса, Південного, запитую батьків: “Ну навіщо вам, це ж далеко їздити?”. А мені кажуть: “Ми знаємо, що вчитися треба тільки у вас”.
У минулому році прийшов хлопець, живе на Зеленому яру. Йому 15 років було, наче й пізно починати вчитися грати. Сказав, що подивився інтернет і зробив висновок, що вчитися можна тільки у нас. Така оцінка нашої праці, звісно, приємна і надихаюча.
- Ірино Вікторівно, що ви вважаєте найголовнішим досягненням ДМШ №2 за ці 75 років?
- Багато хто вважає, що найголовніше досягнення школи — це численні перемоги учнів на різних конкурсах. Так, це важливо. Лише за останні 20 років школа здобула 2090 перемог на конкурсах різних рівнів, серед них 1389 перемог на міжнародних і всеукраїнських.
Важливо і те, що 130 наших випускників останніх двох десятиліть стали викладачами, зараз у нас їх працює 17. Але головне, і я це завжди кажу — це створення культурного середовища.
Може, нам і не треба такої великої кількості музикантів, за статистикою лише 1 з 10000 учнів мистецьких шкіл стає професійним музикантом. Але інші випускники - це відвідувачі концертів у філармонії, вистав у театрах і виставок в музеях , галереях. Оце головне!
Ми виховуємо дітей, в спільноті яких нам буде комфортно жити. Вони точно не будуть лаятися на вулиці, ламати лавочки, кидати сміття. Бо це ж культурні люди! Тому ще раз скажу: ми пишаємося перемогами наших учнів, але головне — створення культурного середовища! .
Фото авторки і Сергія Личкатого
