В обласному художньому музеї працює пленерна виставка «Запоріжжя і художники»
Перший всеукраїнський мистецький пленер «Запорізький пейзаж» музей організував у 2016 році. На нього з’їхалися багато художників з різних куточків країни. До ковіду встигли провести три пленери, результатом якого ставали цікаві різножанрові і різнопланові виставки. За ковідом у країну прийшла повномасштабна війна...
“З 2023 року проведення пленерів продовжили, але в іншому форматі, - розповідає старша наукова співробітниця музею, кураторка виставки Ольга Дворна. - Запрошуємо тільки митців, які проживають у Запоріжжі. Дуже хочеться побачити і почути їх емоційний відгук, як вони реагують на те, що зараз відбувається в країні.
У 2023 році, коли я запрошувала взяти участь у пленері, дехто казав: “Які картини? Пензлик навіть не хочеться брати в руки”. Хтось був у депресії, у когось було просто відсутнє бажання творити, кожен по різному переживав війну.
Зараз ми відкрили вже третю з початку повномасштабного вторгнення колективну виставку і бачимо, що емоційний стан художників змінився. І змінився він у кращу сторону.
На виставці багато квіткових композицій, які заспокоюють, дають надію на майбутнє і які тут працюють як квітотерапія. Це дуже потрібно нашому місту, враховуючи, що сьогодні третина мешканців Запоріжжя — це переселенці з окупованих територій, з населених пунктів, які знаходяться на лінії бойового зіткнення та біля неї. І лікувати душу для них — дуже важливо!”.
Першу під час повномасштабної війни виставку в рамках мистецького пленеру «Запорізький пейзаж» у 2023 році назвали “Незламна кульбаба”. У 2024 році - “Майбутнє починається сьогодні, у 2025 - “Запоріжжя і художники”.
Але перша назва прижилася в мистецькому колі, художники цікавляться у Ольги Дворної: “Знов “кульбаби” будете готувати?”
Вже склалася традиція: пленер проводиться в Міжнародний день музеїв, місяць дається художникам на доопрацювання робіт і до Дня Коституції України, коли є нагода згадати про важливість верховенства права, національної єдності та відповідальності перед майбутніми поколіннями, у музеї відкривають виставку.
Щорічні колективні виставки мистецьких пленерів резонансні та привертають увагу і містян і широкого кола поціновувачів мистецтва.
“Цьогоріч Міжнародний день музеїв присвячений темі «Майбутнє музеїв у спільнотах, що стрімко змінюються», - продовжує Ольга Дворна. - VI художній пленер стартував в живописному місці «урочище Вирва», яке є заповідною пам’яткою природи. Тут можна уявити, як колись по Дніпру навколо Хортиці, обходячи скелі, летіли козацькі «Чайки».
Це місце на березі Дніпра змінилося після трагічних подій підриву греблі Каховської ГЕС, і сьогоднішні творчі роботи - відгук воєнного часу. Багато хто з художників був здивований і навіть вражений змінами ландшафту.
Рік був складним, але нам не можна втомлюватись. Ми вже навчилися жити та працювати в умовах війни. Мистецтво не повинно бути статичним. Людям потрібні зміни. Всесвіт розширюється, ми розширюємося, розширюється коло мистецьких тем та підходів. Все, що пишеться, написано у пориві емоцій сьогодення”.
Свої роботи в різних техніках, жанрах, стилях на виставку надали 29 запорізьких художників. Частина працювала на пленері, їхні картини, намальовані олією, ще повністю й не висохли. Багато митців надали картини, намальовані раніше.
До речі, деякі художники вперше брали участь у виставці. Серед новеньких — Тетяна Королькова, Данило Якименко, свої графічні роботи, виконані олівцем, вперше представив Андрій Соколенко, син першого директора художнього музею Григорія Соколенка.
На виставці вперше представлена художня абстракція — в кімнаті на протилежних стінах можна побачити картини Дмитра Ціпунова і Данила Якименка.
Переважна більшість представлених робіт - пейзажі, натюрморти, портрети. Можна сказати, що всі картини милують око, допомагають психологічно перезавантажитися.
Ольга Дворна провела екскурсію і розповіла про картини, які можна побачити в експозиції:
«Про сьогодення нашого життя говорять твори Інни Алещенко-Березняк «Вартові» (2024), «Світанок» (2025), «З любов’ю до життя» (2023). Наталя Коробова продовжує серію робот «Квіти війни» виразною картиною «Букет» (2025).
Дивлячись на пейзаж, ми бачимо світ очима художника. Живописний пейзаж - це не тільки картина природи, це картина внутрішнього світу митця. Підтвердженням цього є твори: «Плавні. Вітряний день» (2005) Леоніда Кривопуста, «Весняне повітря» (2024) Антона Шеретова, «Запорізькі сосни» (2025) Миколи Шиверського, «Вечоріє. Вирва» (2025) Олександра Зверєва, «Рибалка» (2023) Вадима Міткова, «Урочище Вирва. Рухливий камінь» (2025) Тетяни Височіної, «Літній Дніпро» (2025) Олени Сауріної, «Балочка кохання» (2025) Ольги Харьякової, «Дачне селище» (2024) Олександра Жолудя, «Вода впала» (2023) в техніці папір, олівець Андрія Соколенка, «Степ» (2024) Наталії Норка.
Архітектурні пейзажі нашого міста бачимо у роботах Лариси Єрмак-Долгової «На проспекті Соборному» (2025), «Перша електростанція Запоріжжя» (2024) Тетяни Королькової, вітражний «Зимовий бульвар» (2025) Олени Сауріної.
З точки зору колористики і композиції, квіти - справжнє втілення природної краси і гармонії. В своєму природному середовищі чарують квіти Антона Шеретова «Маки» (2025), «Магнолія квітне» (2024) Віталія Марченка, «Соняхи, що милуються хмарами» (2024) Данила Якименка, «Ах, літо» (2018) Наталії Луценко, «Алея троянд» (2024) Миколи Боровика
. Натюрморти, особливо квіткові, - це рятівне коло для прифронтового міста, це як квітотерапія для його мешканців. Картина Євгена Прокоф’єва «Соняшники» (2016) створює ілюзію присутності «світла у світлі», нев'янучий букет ніжних квітів Геннадія Мінаєва «Троянди на столі» (2025), «Квітневий вітерець» (2025) Віталія Марченка.
По нотах грають польові квіти психологині Ольги Дараган, яка доповнила картини рядками улюбленої поетеси Ліни Костенко, пахнуть свіжістю «Бузок» і «Троянди» (2025) Олександра Демиденка, «говорять» ароматом «Півонії» (2025) Світлани Бойко, «Квіти» Владислава Баранніка, згадують про осінь «Сухі квіти» (2010) Анатолія Івченка.
Декоративні натюрморти в техніці вітражного розпису Олени Сауріної, як то «Іриси» (2025), надають виставці святкового настрою.
Знайомі багатьом портрети людей на акварелях Оксани Кіргеєвої: батька - «Затишний вечір» (2025), доньки - «Вишні» (2025), громадської діячки Олени Шевчук - «Пані з кошиком» (2025), журналістки, волонтерки Інесси Атаманчук. Портретистка зображує людину не тільки з зовнішньої, так би мовити, фізичної сторони, але і її внутрішній світ.
«Абстрактний живопис, - це як місце тяжіння, де враження та емоції збираються і перетворюються на якусь композицію», - каже Дмитро Ціпунов, відомий запорізький художник. Його твори не мають часового виміру, вони актуальні завжди, як то «Рівновага» (2009), - де є шлях, випадковість, утримання рівноваги людиною, країною, людством, Всесвітом. Символи людської протилежності, що єднає сила, зображена на долоні в роботі Данила Якименка «Sping» (2024-2025).
Стилізоване зображення вікової Хортиці - на художніх фотографіях Бориса Дворного «Стежками Хортиці» та «Спогад про Січ Запорозьку», де технічно автору вдалося нагадати про долю багатьох Січей Запорозьких, які були затоплені Каховським водосховищем».
За словами Ольги Дворної, на виставці представлено мистецьке обличчя Запоріжжя 2025 року. Приходьте і насолоджуйтесь! Ознайомитися з експозицією можна до 10 серпня 2025 року.
