У Запорізькому обласному художньому музеї завершує свою роботу персональна виставка запорізької художниці Інни Алещенко-Березняк «Пам'ять у кольорі».
У її рамках мисткиня провела майстер-клас «Незламні кульбаби», у якому мали змогу взяти всі бажаючі.
Інна Алещенко-Березняк — відома у Запоріжжі художниця, вона бере активну участь у численних колективних виставках членів запорізького міського об“єднання митців “Колорит”, які проходять у обласному художньому музеї, виставкових залах обласної організації НСХУ і фотоклубу “Запоріжжя”, паркетній залі обласної філармонії.
А от персональна виставка у різносторонньої майстрині проходить у Запоріжжі вперше (попередня була ще дуже давно, ще в радянські часи, в Башкирії, де тоді жила з першим чоловіком Інна).
Це такий невеличкий творчий підсумок за чотири десятки років до власного поважного ювілею, який Інна відзначила в березні.
На питання — чого ж не влаштовувала персоналку раніше, Інна зі сміхом відповідає, що через лінощі. І дякує кураторці виставки, старшій науковій співробітниці обласного художнього музею Ользі Дворній за те, що просто змусила її зробити цю виставку.
На відкриття виставки завітали художники, друзі, знайомі Інни. А ще прийшов привітати ансамбль пісні і побутового танцю “Оксамит”, в якому Інна співає з 2021 року.
Живопис, графіка, вітражі, скульптури — це, скоріше, хобі, захоплення в позаробочий час, адже працює Інна Алещенко-Березняк головним бухгалтером у поважній компанії, ще в кількох фірмах у неї додатковий підробіток бухгалтером.
“В експозиції представлені близько 90 робіт мисткині. І це дуже невелика частина її персональної колекції, тобто Інна Алещенко-Березняк дуже плідно працює, - зазначила на відкритті Ольга Дворна. - А ще вона реалізує себе в народній пісні, співаючи в ансамблі “Оксамит”, з яким познайомилася на початку 2020-х років.
Як зазначає пані Інна, «голос і пензель – мої два крила. Іноді вони зливаються: я малюю те, що співаю, і співаю те, що малюю. І вже не знаю, де закінчується картина, а де починається пісня».
Як розповіла музейниця, художню освіту Інна здобула в Московському університеті мистецтв на образотворчому відділенні, за фахом станкового живопису (1989-1994). Почала малювати те, що відчувала, а не те, що бачила. А ще співала в дівочому джазовому квартеті (за часи життя у Башкирії).
У 1996 році повернулась з родиною до Запоріжжя.
«Твори Інни Алещенко-Березняк різножанрові, – це пейзажі, натюрморти, портрети, а також сюжетні живописні полотна, вітражі. Вони як розповідь художниці у кольорі, лінії, ритмі, настрої. Розповідь, що спонукає до роздумів.
Ранній період творчості - до 1996 року (картини були втрачені при переїзді до Запоріжжя), представлений фантастичною картиною «Недосяжна планета» (1985) та роботами, що відтворюють особистий стан тривожності художниців той час: «Розпач» (1989), «Розрив» (1993). Все інше - це активний період творчості з 2018 року.
Її живопис — це завжди подорож, не лише географічна, але й внутрішня. У роботах досліджує взаємодію кольору, форми та світла.
Як членкиня міського творчого об’єднання «Колорит», пані Інна активно бере участь у його виставкової діяльності. Інна Алещенко-Березняк - учасниця мистецьких пленерів, що проводить Запорізький художній музей.
Пленер дає художниці можливість відтворити природне світло-повітрянесередовище, уловити найтонші нюанси контрастів, передати всю гамму палітри кольорів.
Близькі серцю міські пейзажі, архітектурні пам’ятки, легендарна Хортиця постають на полотнах художниці: «Білі колони» (2023), «Весна в місті» (2021), «Запоріжжя. Свято-Покровський собор» (2019), «Плавні» (2020), «Веселка над Хортицею» (2025) та інші.
Вражають яскраві кольори в квіткових композиціях «Сонячні квіти» (2023), «Червоно-блакитне» (2021).
Декоративно написані «Весна» (2023), «Дикі ягоди» (2018), «Молодь» (2019) .
Спогади від подорожей Карпатами, Кримом, до Львова, Лондона та інших місць перенесені художницею на полотна: «Львівські спогади. Вид з вікна» (2021), «Лондон» (2019), «Спогади про Крим» (2018), «Скали» (2019), «Каспійське море. Біля форту ім.Т.Г.Шевченка» (2018)".
Сприймаючи цю війну як найжахливішу подію, художники, за словами Ольги Дворної, по-різному її відчувають та відтворюють.
«Інна Алещенко-Березняк емоційно показує стан рідного Запоріжжя, як це: «Вартові» (2024), «Хочу сонця» (2025), «З любов’ю до життя» (2023), «Світанок» (2025), вже добре знайома «Воля до життя» (2023), що була написана до мистецького пленеру «Незламна кульбаба».
Зустріч зі співаками ансамблю «Оксамит» сталася під час малювання портретів в студії малюнка Запорізької організації Національної спілки художників України: «Козак» (2021), «Музики» (2023), «Чарочка» (2021), «Солоденькі» (2022) також.
Вона співає у відомому далеко за межами нашого міста ансамблі народної пісні та побутового танцю «Оксамит», який зберігає та популяризує українську культуру та традиції народного костюму, побутового танцю, українських народних пісень в автентичній давній манері. Оксамитівці на своїх виступах збирають кошти на допомогу ЗСУ"
Інна Алещенко-Березняк принесла на відкриття першої персоналки кілька робіт, з яких, власне, й розпочалася її творча біографія як художниці.
З дитинства вона мріяла малювати, хоча батьки пророчили доньці музичне майбутнє — Інна закінчила музичну школу. Але по музичній лінії дівчина не пішла — закінчила швейне училище. ”Мама сказала, що швачка і в війну собі на хліб заробить”, - згадує Інна.
Мрія бути творчою особистістю здійснилася у 1986 році: Інна почала працювати художником-оформлювачем у трамвайно-тролейбусному управлінні. Малювала ескізи і по її ескізам трамваї розмальовували рекламою.
«Я влилася в мистецтво, коли познайомилася в середині 80-х років з моїм першим чоловіком, Царство йому небесне, художником Ігорем Сомовим. - зазначає Інна Алещенко-Березняк. - Він буквально змусив мене займатися творчістю. Наша квартира була творчою майстернею. Ігор ще був керівником інструментального ансамблю, а я грала і співала... І зараз в квартирі майстерня — чоловік Олександр Березняк також творча людина, він скульптор”.
Але малювати все ж таки художниця почала в дитинстві, як і переважна більшість майстрів пензля. Інна згадує, як у одного разу побачила художницю за роботою.
“Вона намалювла пташку і пташка полетіла. Мені це так сподобалося!
Коли була в піонертаборі, у нас була вожата, яка вчилася на художницю. І вона мені показала, як треба малювати. Я була редактором стінгазети, але тоді ще не задумувалася над тим, щоб серйозно зайнятися малюванням”.
Свою першу “серйозну” картину Інна намалювала, за її словами, у 1985 році.
“Я не знала, як мені її намалювати, щоб було яскраво, гарно. Як усі діти, малювала акварельними фарбами, олівцями. А тут захотілося олією.
Пішла в магазин “Піонер”, купила пензлі для клею, набір масляних фарб. Але ж на чому малювати?
У нас вдома був посилочний ящик, в якому зберігалася картопля. Я його розібрала: зняла планочки, у мене для роботи були чотири дощечки з ДСП.
Пензликом для клею і намалювала свою першу роботу. Я ще тоді не знала, що цю дсп-шечку треба грунтувати, і що фарби можна змішувати”, - розповіла художниця, показуючи відвідувачам свою першу роботу олією — справжнісінький раритет.
Використала Інна і другу велику дощечку з посилочного ящика. Каже, тоді була зима, холодно, а їй захотілося весни. Та й не викидати ж олійні фарби, які купила для написання першої картини!
Хто бачив ці роботи дівчини, в один голос радили:”Малюй!”. Але у світ мистецтва Інна потрапила все ж таки лише завдяки першому чоловіку, художнику Ігорю Сомову, який сказав: ”У тебе є талант, є задатки, будеш малювати!”.
На виставці в музеї є картина «Недосяжна планета» (1985), яку вони намалювали вдвох: верхню частину — Інна, нижню — Ігор. Після неї в житті художниці розпочався етап, коли її картини почали продаватися на виставках.
“Картини були виписані до найменших подробиць, вони були схожі на фотографії, - згадує мисткиня. - Як і багато починаючих художників, я перемальовувала відомі картини, але трохи їх змінювала. Брала “ісходнікі”, а результат отримувала свій. Так почалася моя творча кар’єра. За ці роки намалювала дуже багато картин. Частина з них є на виставці. Милуйтеся!”
Приходьте в музей за новими враженнями і натхненням!
Виставка працюватиме до 10 травня 2026 року.
