У міській інклюзивній бібліотеці поблизу Фонтану життя до 20 квітня працюватиме виставка, на якій представлена нова колекція неймовірних робіт майстринь з ГО «Запорозькі берегині».
Колекція вишитих великих писанок - їх 37 - має назву «Український Всесвіт». На кожній вишито дерево роду - один із наймогутніших символів української культури або берегиня. З протилежного боку - цитата знакових письменників, поетів та інших відомих українців.
Відвідувачі також можуть побачити частину минулорічної колекції, яка була присвячена тимчасово окупованим містам і селам Запорізької області, а також тим, які знаходяться на лінії вогню — Роботиному, Гуляйполю, Оріхову.
.Експозицію, в якій понад 100 великих і маленьких великодніх вишитих писанок, прикрашають ляльки-мотанки керівниці проєкту Людмили Гармаш і Оксани Кіргеєвої
А ще - рушники Надії Ткаченко, яка вперше бере участь у виставці «берегинь». Лідерка берегинь Олена Шевчук називає Надію Ткаченко “найкращою вишивальницею України”. Каже, що жінка була в депресії, а тепер “ожила” і хоче також вишивати яйця.
На відкритті виставки у невеличкій кімнаті бібліотеки, як то кажуть, яблуку ніде було впасти. Радість з берегинями розділив владика Фотій, який є духовним наставником майстринь. Це вже четверта вишивана колекція до Великодня. Вона наймасштабніша, адже до створення долучилися 15 майстринь.
- Першу колекцію зробили у 2022 році, - розповідає голова ГО "Запорозькі берегині" Олена Шевчук. - Хотіли подарувати колекцію церкві Святої Трійці. Але не вийшло через прильоти, сильні вибухи. Владика Фотій, з яким вже була домовленість, зателефонував і сказав, що храм прикрашати не будемо.
І ми подарували її Запорізькому військовому госпіталю, яким “Запорозькі берегині” опікуються з початку повномасштабної війни. Ми прикрасили дерева і я сказала, що після Великодня всі, хто хоче - медпрацівники, поранені — можуть взяти собі писанки на пам'ять. Не знаю, правильно зробила чи ні...
Собі не залишили жодної писанки 2022 року, але потім дві я побачила в кабінеті у своєї подруги Оксани Мороз, працівниці госпіталю, і, можна сказати, вкрала. Їх я принесла на відкриття виставки в бібліотеці.
У 2023 році вишиті писанки дарували храмам - католицькому, вірменському. Нарешті зробили колекцію для нашого православного храму. Але прикрасили не дерево, а велику арку. Ця арка просто неймовірна! Щороку біля неї черги з бажаючих сфотографуватися.
У 2024 році вирішили створити щось незвичайне. Писанки були присвячені окупованим містам і селищам Запорізького краю і населеним пунктам біля лінії фронту, які щоденно потерпають від ворожих обстрілів. Тобто, цими писанками ми створили мапу Запорізької області.
Прикрасили ними великоднє деревце, яке виставляли біля Фонтану життя. Підходили переселенці, плакали, фотографувалися з писанками на честь своїх міст чи селищ. І ми зрозуміли, що кожного року можемо чимось дивувати, не дивлячись на те, що поруч війна, що ми живемо під обстрілами. Краса повинна залишатися, а наші традиції повинні жити.
Ця колекція, як і всі попередні, мені наснилася. На одному боці великої писанки - дерево роду, дерево життя, найпотужніший наш український символ, адже воно поєднує минуле, сьогодення і майбутнє, а з іншого - цитати найвідоміших українських письменників, поетів, громадських діячів. І ми вирішили, що треба це вишивати.
Коли наш духовний наставник - керівник Запорізької єпархії ПЦУ єпископ Фотій ознайомився з вишитими цитатами, він сказав: "У своїх писанках ви зібрали енциклопедію української думки. Це настільки влучно, що ви сьогодні це представляєте!”. Це точно, це - прямо в серце».
Цьогорічна колекція називається "Український всесвіт". Ідея — Олени Шевчук, а керівницею проєкту за традицією була Людмила Гармаш, яка більше всіх вишила писанок.
“Проєкт масштабний, але буде ще, ми не будемо зупинятися. У мене в голові народився новий проєкт, поки не буду розповідати який», - поділилася керівниця ГО “Запорозькі берегині”.
Як розповіла Олена Шевчук Новинам Оріхова, усі заготовки вона замовляла у Херсоні, на одному невеличкому підприємстві. Фото вишитих писанок надсилала керівництву, воно було у захваті, і берегиням надавали знижки. Цього року Олена зробила замовлення, сплатила, вони зранку вислали у Запоріжжя заготовки яєць, а ввечері на підприємство прилетіла ворожа ракета. А раніше окупанти зруйнували відділення Укрпошти, послугами якого для відправки замовлення користувалися підприємці.
І ще одну цікаву історію розповіла Олена Шевчук: “Приїжджав наш військовий з Курщини. Він ходить з мотанкою, яку ми йому подарували. Розповів, що оберіг побачили колишні українці, які там живуть, почали розпитувати. Він розповів, що ми багато вишиваємо і вони передали нам, уявіть, торбу бісеру. І на цих писанках є бісер, який з добрими думками передали ті люди, які розмовляють українською мовою, які були раді бачити українського військового”.
У створенні яскравої колекції взяли участь: Людмила Гармаш, Лариса Середа, Віра Лобач, Тетяна Дем’янова, Лідія Лелека, Тетяна Соловйова, Марина Широкова, Анна Мартенс, Oлeнa Серединська, Вікторія Бієнко (Київ), Лариса Батраченко, Ірина Ярош, Інна Сердюк, Ірина Данник і Ольга Ганжа.
Під час відкриття виставки майстрині привітали військову волонтерку Стеллу Орел з днем народження, який вона відзначила днем раніше. Стелла - організаторка акцій на підтримку військовополонених, які проходять у Запоріжжі щотижнево з травня минулого року
Вітали і найвідомішу запорізьку гідесу і волонтерку Валентину Вініченко, з якою берегинь пов’язує давнішня дружба. А військовим вручили писанки і смаколики - кулінарна Берегиня Марина Гармаш спекла 543 кекси.
Вітання від гостей у свою чергу приймала ініціаторка “Українського Всесвіту” Олена Шевчук.
Про мистецьке втілення проєкту розповідає його керівниця Людмила Гармаш:
«Коли Олена Шевчук повідомила тему нової колекції, я неймовірно зраділа, адже вишиваю цей надпотужний код сили - Дерево життя з 2015 року. Вперше про нього дізналася від відомої харківської художниці Олесі Вакуленко, тому саме три її малюнки першими вишила в цьому проекті.
Вона приїздила до нас, розповідала про дерево життя, показувала його і презентувала свою книгу. З того часу я вишивала дерево життя на писанках, які ми дарували новонародженим в перинатальному центрі, на фартушках мотанок. Бо це потужний зв’язок поколінь! Квіти — це наші діти, гілки — ми, а корені — наші пращури.
Збирала в комп'ютер малюнки дерева життя і думала, що колись це вишию. Тому коли Олена сказала: "Вишиваємо дерево життя", дуже зраділа. У мене було мільйон ідей. І з’явилася ідея — вишивати цитати. Коли сказала про це Олені, виявилося, що у неї така ж була. Лєна також сказала, що, окрім дерева життя, на писанках можна ще й мотанок вишити. Тому у мене є і дерево життя, і мотанки.
Я в цьому два місяці жила! У мене, та й в усіх наших дівчат, було натхнення, просто виросли крила! Такою щасливою я себе відчувала, коли раніше писала вірші. Вишивала і стрічками, і бісером, і хрестиком, і гладдю. Вишила 19 великих яєць.
Сама за цей час виросла — естетично, мистецьки. І свою 87-річну маму заохотила, вона вишила 10 маленьких яєць і одне велике. 10 років скинула!
Неймовірна радість — коли вишукуєш цитати, і вони підходять до твоєї писанки. Поєднання поезії і малюнку на яйцях вийшло напрочуд гармонійним.
Всесвіт посилав мені те, що шукала. Так було і при підборі малюнку до слів Залужного, улюбленої з дитинства пісні на слова Старицького, рядків Сосюри про вишневу Україну.
Так було, коли цілий день не могла підібрати цитату до сліпучої вишивки стрічками, а зранку прийшла мені в телефоні ця цитата. Так було, і коли сама природа підказала мені рядки Шевченка, які я неодмінно повинна вишити.
Ми використовували цитати наших титанів і моральних авторитетів - Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола, Ліни Костенко, Павла Тичини, Івана Багряного, Олександра Олеся, Лесі Українки, Максима Рильського, Івана Франка, Олександра Довженка, Григорія Дудки (це учасник бою під Крутами, учасник УПА, фінансовий референт Організації оборони чотирьох свобод України в США, нещодавно пішов у засвіти), Валерія Залужного. Поєднували мистецтво з просвітницькою місією.
Було щастя єдності між рідними і подругами, коли ділишся тим, що виходить, підбираєш, радишся, яка цитата найкраще підходить, коли радієш не тільки тому, що створюєш ти сам, а і тому, що виходить у кожної берегині, зокрема, у тих дівчат, яких саме я залучила до наших лав!
Чому колекцію назвали “Український Всесвіт”? Дивіться - “руський мір” - усі однакові, ніхто не висовується. А у нас Всесвіт — ми усі різні і це вітається. На наших писанках жодного повтору!”
...Майстрині Анна Мартенс і Тетяна Дем’янова постійно беруть участь у проєктах “Запорозьких берегинь” і кожного разу роблять це з великим задоволенням
. “У Олени Шевчук з’явилася чудова ідея нової колекції — щоб на великих яйцях з одного боку було дерево життя, а з другого — цитата відомого українця чи українки. Спочатку думала — де ж мені брати схеми? Потім організувалася, зробила пару яєць з карпатськими візерунками, у мене є маленький альбомчик таких візерунків, і справа пішла. Підібрала схеми, кольори.
Коли вишила одну схему — квіти, листя, відразу згадала рядки Лесі Українки “Стояла я і слухала весну”. Потім вишила інше — і відразу прийшло: “Мої думки, як квіти золоті”. На одному яйці вишила цитату гуляйпільської поетеси Любові Геньби. Робила не тільки великі з деревом життя.
Вишила і слова з пісні Тіни Кароль “Моє ім’я Україна”: на писанці “Сонях” - “Моє ім’я — синє небо, я сонях малий під ним”, на іншій - “Моє ім’я вишиванка, я хрестик на полотні». Вишиваю ці слова — а вони аж просяться на яйце!
Коли були обстріли, біжу в коридор, несу свою вишивку і продовжую вишивати. Бо коли ти чимось зайнятий, це рятує, коли гучно. Читаю “Отче наш” і вишиваю писанку. Вишила 8 маленьких і 2 великі”, - розповіла Анна Мартенс.
А Тетяна Дем’янова дуже любить цифру 13, тому вишила одне велике яйце і 12 маленьких писанок.
“Писанка з деревом життя символізує життя, Всесвіт, силу роду. На темно-синьому фоні зобразила дерево життя з зірочками в нічному небі, прикрасила білими ниточками, стрічкою. Щоб це було як казка! Вишила і слова Василя Симоненка: “Заглядає в шибку казка з сивими очима. Материнська добра ласка в неї за плечима”.
Дуже легко працювалося! Дерево життя за один вечір вишила на великому яйці. Взагалі Симоненко — мій улюблений поет. “Лебеді материнства”, з якого взяла цитату, дуже подобаються. Єдина трудність — я не дуже люблю вишивати шрифтом”, - розповіла Тетяна Дем’янова.
Вишиті писанки просто неймовірні! Усі унікальні і неймовірні!
Візьміть до уваги
У бібліотеці почали проводити творчі зустрічі з майстринями. Вони готові розповідати запоріжцям і гостям міста про їхню неймовірну колекцію вишитих писанок "Український Всесвіт".
Сьогодні, 9 квітня, вона відбудеться о 15.00. Інклюзивна бібліотека знаходиться за адресою: вул. Незалежної України, 68а (у районі Фонтану життя).
Факти
- Тетяна Соловйова при вишиванні використала орнамент “українські павучки”, це символ українських берегинь. На писанці майстриня в техніці “лиштва” вишила два дрони. Один — розвідник, а другий, як зазначила лідерка берегинь Олена Шевчук, “несе благодатний вогонь прямо на москву”.
- Вікторія Бієнко з Києва до “Запорозьких берегинь” долучилася кілька років тому і з того часу бере участь у кожному вишиваному проєкті. Цього разу вона вишила запорізький дуб — зелений, могутній.
