День народження Тараса Шевченка у Запорізькому академічному обласному українському літературно-драматичному театрі імені В.Г. Магара відзначили дійством у літературному салоні
У літературному салоні, облаштованому на другому поверсі у фоє, магарівці відкрили Поетичний театр «Шевченко. Про сьогодні».
Інтерес до події був настільки великим, що, як розповіла директор-художній керівник театру, господиня салону Наталія Власова, що коли вони відкривали реєстрацію, розраховували на 70 глядачів, але вже за перший день набралася така кількість бажаючих. У підсумку на відкритті Шевченкове слово слухали 90!
«Шевченко актуальний. Його слово — на всі часи. Його енергетика живить українців десятиліттями. Театралізована програма — це більше, ніж традиційні «шевченківські читання» до річниці. Це діалог сучасників словами класика. Це розмова з Пророком і людиною.
У виставі — декілька вирішальних епох у житті України, які оживають перед очима глядача тут і тепер. Музика і вірші, класичні та сучасні пісні на слова Кобзаря, акторське проживання шевченківських образів занурюють в атмосферу живого слова, актуального театру, арт-терапевтичного спілкування», - так анонсували мистецький захід у театрі.
Авторка ідеї, щоб у театрі був поетичний театр — Наталія Власова. Сценарій написала завліт Наталія Ігнатьєва - драматургиня, чиї п’єси ставлять театри у різних містах України, режисером театралізованого дійства стала Олеся Плохоткіна.
- Щойно ми з Олесею Плохоткіною прийшли до театру Магара, а це було в грудні 2024 року, Наталія Власова відразу завела з нами розмову про те, що у нас буде поетичний театр. І, звісно, ким, як не Шевченком, відкривати поетичний театр? Адже Шевченко — це поет на всі часи! , - зазначила Наталія Ігнатьєва. - Вся наша сучасна, новітня, модерна, теперішня література - вона так чи інакше спирається на Шевченка. Він — дуже знакова особистість, громадянин, який, власне, усі ці меседжі передав до нас, і ми з його словом боремося за Україну.
Ви знаєте всі ці випадки, коли на Майдані читали вірші Шевченка, коли наші військові зривали банери з російською пропагандою на тимчасово окупованих територіях, і там відкривалися слова Шевченка.
Це дуже знаковий поет, знакова людина в історії України, і логічно було, щоб таку значущу для нас подію ми відкривали саме його віршами, саме присвятою йому і саме в день його народження.
- Чим ви керувалися, коли підбирали вірші?
- Завжди спрацьовують два головних моменти: перше — вірші мають бути ті, які найбільше зараз відгукуються, найактуальніші, найгостріші. Водночас — найулюбленіші.
Тому у нас звучали "Сон", "Кавказ", "І мертвим, і живим, і ненародженим", «Давидові псалми», «Великий льох», дуже знаковий його твір. У нас було багато тих віршів, які на слуху, які улюблені і які про сьогодні. Водночас ви чули, що були також гарні пісні — і в класичному, і в сучасному виконанні.
Друга сторона вибору віршів - що буде цікаво сценічно. "Сон", який хлопці зробили дуетом, пісні “Зоре моя вечірняя», як її зробили дівчата, “Борітеся-поборете”, яка у нас фінальна, - це все дуже сценічно, красиво, актуально. І воно відгукується.
Ми коли співали у фіналі, я бачила, що нам підспівували. Підспівують завжди хіти, світові хіти. Тому Шевченко у нас ще й хітовий.
Щодо композиції. Коли ми з Олесею обговорювали, то ледь не в один голос сказали: “А давай будуть епохи!”, щоб слово Шевченка переходило від його днів до наших. Вималювалося все! Яке буде 19 століття, який буде перехід на 20 століття, яка буде середина 20 століття і що в ній буде відбуватися, і як ми перейдемо на наші дні.
Одне за одним все вибудувалося. І, як то кажуть, зійшлися зірки. Нам важливо було зібрати людей, які могли, хотіли і мали можливість репетирувати, адже зараз актори дуже завантажені.
Головне для мене — щоб вони не тільки могли, а й щоб хотіли брати участь у дійстві. Працювали усі з душею, щиро. Я дуже люблю репетиційний процес, і було видно, що вони неформально підходили. В таких речах як поетичний театр, як Шевченко - це мастхев, це необхідно. Такі речі формально не робляться.
Ми планували, що це житиме далі. Мені б хотілося, щоб так було. І Шевченко — це лише початок. Далі будемо думати, які у нас будуть поетично-театралізовані дійства і яка саме буде поезія. Певне уявлення, як це повинно далі рухатися у нас є.
Поетичний театр відкрила авторка ідеї його створення Наталія Власова. До речі, про його створення пані Наталія розповідала журналістам ще перед відкриттям театрального сезону.
Нагадаю, театр імені Магара Наталія Власова очолила на початку вересня 2024 року. З її приходом у цього провідного закладу культури області наче відкрилося друге дихання. І це глядачі помічають!
«Сьогодні було відкриття Поетичного театру, який розповідав про Шевченка. Ми взяли 19 століття, коли жив поет, і вийшли до нашого часу. Усі вірші, які писав Тарас Шевченко, ми проживаємо по-новому, тому що для нас зараз це дуже близько, і дуже боляче, і дуже влучно.
Вірші його правдиві, вони торкаються струн душі і серця кожного. Він надихає нас, розповідає про минуле, сьогодення і наше майбутнє.
Радо зустрічала всіх глядачів і разом з ними поринула у світ глибокої та правдивої поезії великого Кобзаря. Адже вірші Тараса Шевченка — це джерело невичерпної мудрості, сили та віри у незалежність рідної землі. Хоча його поезія була написана понад століття, але вона залишається актуальною й досі.
Сьогодні можна сперечатися про те, чи міг Тарас Шевченко знати, що його слова про нашого східного сусіда не втратять актуальності і через більше як два століття після його смерті. Але одне можна сказати напевно — в багатьох творах Кобзаря можна побачити тему непростого шляху України до незалежності та свободи, яка актуальна й досі.
Ми читали його вірші і співали пісні на його вірші. Сьогодні актори були поруч з глядачами і глядачі проживали разом з ними, що відбувалося на сцені. Це дуже така вдала форма для нас!
Людям сподобалось, тому що - “Шевченко. Про сьогодні”. Глядачі, виходячи, дякували і питали, коли буде повторення, казали, що ще прийдуть. Молодь, я бачила, підспівувала і це каже про те, що Кобзар близький для всіх.
Серед глядачів було чимало письменників. Своїми враженнями поділився ветеран журналістики, автор майже сотні книг Іван Кушніренко з Гуляйполя: “Дуже потрібний захід. Коли йде українсько-російська війна, коли хочуть знищити нас, нашу пам’ять, історію, ідентичність поезія Тараса Шевченка актуальна як ніколи. Слово Шевченка повинно допомогти нам вистояти у цій боротьбі. Перемога буде за нами!”
***
Театралізоване дійство створили: режисерка-постановниця – Олеся Плохоткіна, авторка сценарію – Наталія Ігнатьєва, концертмейстерка – заслужена артистка України Світлана Ващенко, хормейстерка – Ірина Лічманова-Орел, художниця-постановниця – Наталія Мацук, музичне оформлення – Олеся Плохоткіна, звукорежисери – Нінель Савенко, Олександр Смирнов, Ігор Тодика, художники з освітлення – Світлана Юдіна, Юрій Нестеренко, помічники режисера – Павло Лаврухін, Анатолій Руденко
Читецькі та вокальні номери виконували: заслужена артистка України Ольга Беженарь, артисти Ольга Грищенко, Анна Петрушина, Софія Кобрісова, Євген Биковченко, Олексій Маковоз, Тетяна Григорьєва, Клара Щедріна, Вікторія Середа, Алла Білоцерковець, Олег Котеньов, Діана Арзамаскова, Анастасія Адаменко, Дар’я Александрович, Богдан Кумунджиєв, Наталя Зубик, Марко Первухін та юні артисти Іван Ванжа та Владислав Кир'ян
