Внаслідок шахедної атаки на село Спасівка трагічно загинули Дирявко Володимир Опанасович та Дирявко Надія Миколаївна. Про непоправну втрату з невимовним болем повідомила їхня донька Лариса Бельман.
«Мій тато народився і виріс у Юрківці. Він безмежно любив своє рідне село і проніс цю любов через усе життя. Завжди згадував Юрківку з теплом і гордістю, розповідав про своє дитинство, про друзів, про людей, з якими зростав.
Особливо любив свою річку, береги якої назавжди залишилися в його серці.
Де б він не був, Юрківка завжди залишалася для нього найдорожчим місцем на землі, його малою Батьківщиною, частиною його душі.
Мої батьки були добрими, щирими, працьовитими і світлими людьми. Вони жили для своєї родини, любили своїх дітей, онуків і правнуків, раділи кожній зустрічі, кожному дзвінку, кожній можливості бути поруч.
Їхня загибель стала страшним горем для всієї нашої родини. Біль цієї втрати неможливо передати словами.
Також звертаюся до жителів Юрківки з проханням. У селі проживають рідний брат мого тата Дирявко Микола Опанасович та його племінник Дирявко Костянтин Миколайович. На жаль, зараз із ними втрачено зв’язок.
Якщо хтось має інформацію про них або може допомогти зв’язатися, будь ласка, напишіть мені в особисті повідомлення.
Прошу всіх, хто знав мого тата і маму, згадати їх добрим словом і помолитися за упокій душ Володимира Опанасовича та Надії Миколаївни.
Тату, твоя Юрківка назавжди залишиться в наших серцях так само, як вона жила у твоєму. Світла і вічна пам’ять нашим рідним. Нехай земля буде їм пухом».
Про непоправну втрату повідомила і онука загиблих Альона Бельман.
«08.06.2026 — чорний день для нашої родини та всіх, хто знав і любив Надію Миколаївну (Панченко) та Володимира Опанасовича Дирявко.
У селі Спасівка Запорізької області внаслідок прямого влучання російського дрона в житловий будинок життя моїх бабусі і дідуся обірвалися в одну мить. Разом із ними пішла ціла історія любові, доброти, праці та турботи про близьких.
Будинок, у якому минали роки їхнього життя, був повністю знищений. Але найстрашніше — що неможливо повернути рідних людей.
Неможливо знайти слова, які б змогли втамувати біль цієї втрати.
Неможливо повірити, що більше не почуємо їхніх голосів, не побачимо їхніх усмішок, не обіймемо дорогих серцю людей. Російська війна забрала ще два безцінні життя.
Забрала батьків, рідних, друзів, сусідів. Забрала частину наших сердець. Світла пам’ять Надії та Володимиру Дирявко.
Нехай Господь прийме їхні душі, а ми збережемо пам’ять про них у своїх серцях назавжди. Просимо помолитись за упокій їхніх душ та згадати добрим добрим словом. Вічна пам’ять».
Висловлюємо щирі співчуття родині загиблих...
Спасівка після прильоту ворожих дронів
