Запорізький скульптор Олександр Жолудь просто неба, біля Виставкової зали обласної організації Національної спілки художників України, випалив на дровах величезну скульптуру “Берегиня Запоріжжя”.
Йому допомагав гончар Сергій Спасьонов із села Решетилівка Полтавської області.
Цим яскравим арт-фаєр-шоу офіційно закрився скульптурний симпозіум “Сила нації”, який проходив у Запоріжжі вперше за понад 10 років.
З 1 по 10 серпня дев’ять скульпторів з різних куточків України - Львова, Івано-Франківська, Києва, Запоріжжя, Решетилівки, Чернігова творили монументальні скульптури на локації в центрі міста.
Вісім митців працювали з кримським вапняком, ще один виготовляв скульптуру з дерева. У рамках симпозіуму відбулися пізнавальні майстеркласи для дітей та дорослих, які викликали великий інтерес у запоріжців.
З секретами гончарства їх знайомили знаний кераміст із Решетилівки Сергій Спасьонов і відомий майстер із Запоріжжя Олег Павлік (Олег провів додатковий майстерклас), різьблення по дереву — заслужений майстер народної творчості з Чернігова Андрій Каменецький, роботи з каменем — відомий запорізький скульптор Олександр Шкаліков.
Скульптурний симпозіум “Сила нації” став другим масштабним заходом, який збирав у Запоріжжі митців, працюючих з каменем. Попередній відбувся у 2013 році. Тоді в рамках Першого всеукраїнського скульптурного пленеру "Обереги Запоріжжя. Від героїчного минулого до сьогодення" митці із Запоріжжя, Києва, Харкова, Львова та Сімферополя створили 7 скульптур-оберегів з кримського вапняку.
Творили просто неба — на бульварі Шевченка, де їхні монументальні роботи були розміщені певний час. Після облаштування майдану "Козацьке коло" на Хортиці скульптури перевезли туди, де вони і зараз знаходяться.
Цікаво, що нинішній симпозіум спочатку задумувався для створення скульптур з дубу. Але за місяць до його початку матеріал, з яким мали працювати учасники симпозіуму, організатори замінили на кримський вапняк.
«Насправді, ми хотіли провести його ще в 2020 році, потім у 2021-му, подавали гранти в Український культурний фонд, - розповідає заступниця директора — начальниця управління культури департамента культури і туризму Запорізької міської ради Катерина Прокоф’єва. - Думали проводити біля Запорозького дубу, хочемо там територію поступово привести до ладу. І все щось не виходило.
А от цього року вирішили з Олександром Семеновичем (відомий запорізький скульптор-кераміст Олександр Жолудь. - Авт.) - давайте спробуємо. Ми ще й почали активно співпрацювати з обласною організацією НСХУ, яку очолив скульптор Олександр Шкаліков. Всі разом сколаборувалися, щоб провести цей симпозіум.
Задумали одне, вийшло трохи інше. Спочатку планували, що скульптури будуть з дерева, але завдяки одній добрій душі знайшли камінь — кримський вапняк. Його років 20 тому завезли для будівництва будинку, та так він собі й лежав. Добра людина нам запропонувала, ми не відмовилися...
Кам’яні скульптури встановимо у Парку Честі на Хортиці, там вже висаджена Алея пам’яті захисників. А дерев’яну скульптуру ("Життя продовжується", її створив Володимир Симчук із Запоріжжя. - Авт.), можливо, розмістимо в ботанічному саду.
У рамках симпозіуму проводили для дітей, дорослих майстеркласи, бо на них є запит. Людей 50 було. Ми обмежували реєстрацію, бо майстри просили — не більше десяти осіб. О сьомій вечора ніхто не хотів звідси йти, так було людям цікаво... У нас у Запоріжжі 13 мистецьких шкіл і в 10 є художні відділення. Зараз оголосили набір дітей на навчання”.
Скульптури для меморіального Парку Честі створили:
- Марина Товкач (Запоріжжя-Львів) - "Боривітер"
- Наталія Лейкіна (Львів) - "Протистояння"
- Сергій Олешко (Полтава) - "Ніка Запорізька"
- Микола Лампека (Київ) - "Князь Святослав"
- Олександр Шкаліков (Запоріжжя), Андрій Каменецький (Чернігів) - "Козацький хрест"
- Олександр Шкаліков (Запоріжжя), Андрій Каменецький (Чернігів) - "Співчуття".
Відомий київський скульптор Микола Лампека у Запоріжжі побував вперше. На симпозіум його запросив Олександр Жолудь, з яким митець знайомий дуже давно — вчилися у Львові в одному інституті. Тільки пан Микола закінчив виш по спеціальності “кераміка” роком раніше
. “У нас гарні дружні відносини. Коли Сашко запропонував, погодився відразу, - розповідає Микола Лампека. - Тут гарні умови, гарний колектив, організатори — друзі. Я викладач, тому не маю змоги їхати, коли навчальний рік. А от влітку вибираюсь. У цьому році був на Кіпрі, у Франції. Зараз у Запоріжжі, ще, можливо, поїду у Польщу — друзі звуть: “Поїхали, зробиш скульптуру”. Насичене літо вийшло, трохи втома відчувається, але є задоволення від результату.
У Запоріжжі трошки мало часу на виготовлення скульптури. Мав бути симпозіум по дереву, дерев’яні скульптури робляться скоріше, тому термін в 10 днів був би достатнім. Потім знайшли камінь, концепцію поміняли, але термін проведення залишився. Камінь м’який, обробляється добре. Єдине - треба більше часу, адже камінь великий, скульптура велика.
Тема симпозіуму - “Сила нації”. Я зобразив Святослава Хороброго. Він воював за свою державу, розширював її кордони. Є прив’язка до міста — загинув на території сучасного Запоріжжя. Запоріжжя — це свята земля, знакова земля для України. Колиска нашої державності, колиска нації. Оскільки князь є знаковою фігурою для державності, пов’язаний з запорізькою землею, вирішив зробити його”.
Микола Лампека працює з деревом, з каменем, з глиною. У рідному місті Дубно після закінчення школи прийшов працювати на меблеву фабрику “Зірка” різьбярем. В інститут спочатку вступав на “проєктування інтер’єру меблів”, а потім сподобалася кераміка і вирішив вступати на цю спеціальність. З керамікою пов’язаний практично все життя, 16 років був дизайнером на Київській порцеляновій фабриці.
Кам’яною скульптурою почав займатися у 2011 році. Товариш запросив на симпозіум, а там матеріалом для учасників був граніт.
“Сподобалось. Камінь, мабуть, найулюбленіший матеріал, але люблю і глину, і дерево, - каже митець. - Кожного літа стараюсь кудись поїхати і попрацювати. Був у Франції тричі, у Швейцарії виготовляли дерев’яні скульптури, у Туреччині працювали з мармуром, у Пущі-Водиці у 2016 році скульптури з дерева робили. А у Буковелі з друзями — Людмилою і Юрієм Мисько - робили скульптури з льоду”
. ...Скульптурний симпозіум “Сила нації” проходив в дуже цікавому місці — поруч з ангаром, в якому у радянські часи запорізькі митці створювали скульптури на “потреби часу”.
“До 1991 року тут виготовляли пропагандистські скульптури, - розповідає голова Запорізької обласної організації Національної спілки художників України, відомий запорізький скульптор Олександр Шкаліков. - Тут можна побачити героїв громадянської війни, Другої світової війни, Гагаріна, Карла Маркса, десь лежить велика голова Леніна.
1 серпня тут все кардинально змінилося. Ми прибрали сміття, яке накопичилося за десятиліття. У результаті знайшли різнопланові скульптури — чотирьох атлантів, Прометея, Батьківщини-матері. Вони тепер прикрашають територію.
Знайшли серед сміття також голови запорізьких альпіністів, які загинули в горах. Тут виготовляли скульптуру загиблим. Це, можливо, така позитивна магія — ми дістали із сміття те, що тепер буде повагою до загиблих альпіністів.
Як скульптор, я з повагою ставлюсь до всіх скульптур. Це в об’ємі відбиток часу. Жоден матеріал на нашій планеті не є довготривалим, у порівнянні з каменем. Скульптури, написи на камені переносять інформацію на віки, на тисячоліття.
Якщо говорити про скульптурний симпозіум, який проходив у Запоріжжі з 1 по 10 серпня, то його тема пов’язана з подіями, які зараз відбуваються — з російсько-українською війною. І з героями, які захищають нашу землю. Не всі роботи говорять напряму, але основна лінія, яка об’єднує скульпторів — це сила нації."
Під час симпозіуму Олександр Шкаліков у співпраці з другом, майстром по дереву Андрієм Каменецьким з Чернігова виготовив великий козацький хрест і скульптуру “Співчуття”.
“У мене була давня мрія — зробити великий козацький хрест, - ділиться Олександр. - Я робив козацькі хрести — плоскі, на гранітній плиті. В урочищі Сагайдачного є такий козацький хрест, який захищає урочище. Потім робив такий хрест на могилу на Хортиці. Тут випала нагода зробити великий козацький хрест.
Гадаю, він впишеться в ландшафт і його буде видно здалеку. Для скульптури іноді важливо, щоб вона була більше від людини, була масштабнішою”.
Козацький хрест постає тут, як символ сили. Він пов'язаний не тільки з пам'яттю, історією Запоріжжя, а й з символом єднання зусиль з чотирьох сторін - це те, що нам зараз потрібно. Таким чином козацький хрест збирає енергію. Всередині хреста зображено коло з променями, які, по задуму авторів, випромінюють цю енергію.
У другій роботі митців відображається співчуття, як розуміння болю людини (у тому числі психологічного), що постраждала під час бойових дій, під час війни росії проти України.
“Ідея — під час війни страждають майже всі — психологічно, фізично. Одна істота в скульптурі відрізняється від іншої. На постраждалій видно сліди війни. Той, хто поранений, кому болить, притуляється до більшої — щоб отримати силу нації. Той, хто може співчувати, приймає того, хто потребує допомоги. На жаль, зараз не всі співчувають нам. Нам не вистачає тих, хто може співчувати.
Через отвір між фігурами, що притулились одна до одної, відбувається комунікація із зовнішнім світом. Сподіваюсь, що колись у цей отвір залетить пташка і наповнить життям неживий об'єкт. Хотілося б, щоб наша скульптура, коли її виставлять у громадський простір, викликала у людей щирі емоції”.
Фото авторки і Валерія Кємєнова
