Кілька десятків рідних та близьких військовополонених пробігли від кільця поблизу ЦПКіВ "Дубовий гай" до каскаду фонтанів "Райдуга", щоб нагадати суспільству про воїнів, які понад 2 роки перебувають у російському полоні.
Забіг був організований на підтримку військовополонених Маріупольського гарнізону, всіх полонених та безвісти зниклих.
Дистанція марафону "Біжу за полонених Азовсталі" склала 7,3 км. Але учасники могли бігти не весь відрізок шляху - вони могли обрати довгу або коротку дистанцію, можна було також йти спортивною ходьбою, як кому зручно.
" Акції на підтримку військовополонених проводимо постійно, кожні вихідні, але такий забіг-марафон у нас перший раз. Наша мета - не дати світу забути про наших оборонців, як вони героїчно тримали оборону Маріуполя, - зазначила організаторка акції, військова волонтерка Стелла Орел. - Ми хочемо долучити більше людей до акції, бачимо байдужість містян, які кажуть, що це не приносить результат.
Ми вважаємо, що результат є. Повільно, але обміни є. Наші захисники гинуть у полоні від ран, не витримують катувань. Всі мають почути про це, всі мають знати. Наша мета - боротися кожного дня. Ми будемо боротися до останнього.
І для нас велика радість, що нарешті з Азова, який півтора року не обмінювали, нарешті наші дівчата і хлопці повернулися додому. Ми плакали вчора разом з ними. І тому я закликаю містян долучатися до акцій. Якщо ви бачите захід на підтримку полонених, будь ласка, долучайтеся.
. Серед учасників пробіжки були Тамара Карнаух і її невістка Ірина. Тамара виїхала з тимчасово окупованої території Запорізької області і тепер у Запоріжжі відвідує акції, учасники яких вимагають звільнити з полону захисників країни.
"Ми з невісточкою Іриною чекаємо з полону мого сина, а її чоловіка. Він виходив з Азовсталі 18 травня 2022 року у т.зв, "почесний полон". Було сказано Гарантом, нашим Президентом, що 2-3 місяці і хлопці будуть вдома. Але бачимо, що "почесний полон" розтягнувся вже на понад 2 роки.
Вони виходили під егідою ООН, Червоного Хреста, який взагалі бездіяльний. Ми вважаємо, що це дає право оборонцям Маріуполя на першочерговий обмін. Але саме захисників, які виходили з Азовсталі чомусь дуже мало обмінюють. Дуже чекаємо на нашого героя! Нам дуже тяжко, інформації про нього майже немає. Знаємо, що живий”, - каже Тамара.
Андрій служить у Запорізькому зональному відділі ВСП, знаходився у Маріуполі на ротації з 12 січня 2022 року, був прикомандирований до частини Нацгвардії 3057. Там були також військовослужбовці Запорізької військової частини ВСП "Сармат". Були всі разом, в полон потрапили 11 військових.
Коли хтось з військовополонених потрапляє в списки на обмін, Андрій дає телефон дружини, так Ірина з Тамарою дізнаються інформацію про нього. "Передає короткі вітаннячка: "Живий, здоровий, люблю усіх, чекаю на повернення", - розповідала Тамара. - Останній раз з ним спілкувалися 7 червня, вже коли був у полоні. Він знаходився в Оленівці. Дзвонив два рази, з чужого номера.
Від побратимів, які повернулись, ми знаємо, де він зараз, що стан його задовільний. Пишаюся своїм сином, вони всі герої. Сьогодні ми біжимо за них. За всіх полонених, але в першу чергу, звичайно, за Андрія.
Тамара також додала: "Завдяки хлопцям, які були в Маріуполі, на Азовсталі, котрі 86 днів тримали "сталеві ворота", не пускали ворога далі на нашу територію, підрозділи Сил оборони змогли укріпитися.
Завдяки стійкості, мужності і героїзму Маріупольського гарнізону - хлопці були без їжі, води, зброї - ворог там затримався. Невідомо, куди б він просунувся, якби не оборонці Маріуполя.
На жаль, їх не поспішають обмінювати. Хоча й повертають помаленьку. У тому числі вже засуджених чи оголошених росіянами "200-ми".
Є інформація, що 158 військових знаходяться у полоні з 2014 року! На Бога вони їх тримають? Що від них хочуть? Усі вони - однозначно герої"
Серед учасників марафону була Людмила Базун, яка чекає додому сина, бійця 25-ї окремої десантно-штурмової бригади. .Жінка бігла за свого 37-річного Дениса, який зник безвісти восени 2022 року:
"Мій син Денис вважається безвісти зниклим з жовтня 2022 року, я про його долю нічого не знаю. Надіюся, вірю, що він живий, що в полоні, тому що дуже багато бійців з нашої бригади ніде взагалі не значиться.Зараз сину повних 37 років. Він служив на Донецькому напрямку.
На всі акції я ходжу, де тільки можу. Потрібно, щоб наша влада бачила, що ми не забуваємо своїх рідних і щоб вони не забували про наших рідних. Ми нагадуємо, що наші рідні страждають в полоні.
Стосовно повернення полонених з 25-ї бригади, ситуація дуже складна. Наскільки мені відомо, за весь час повернули лише близько 5 людей. Але ми продовжуємо вірити і сподіватися. Я вже не дуже фізично активна, але заради цього я витримаю", - розповіла Людмила журналістам.
Долучилася до марафону "Біжу за полонених Азовсталі" і Тетяна Свечнікова. Жінка чекає на сина, який зник безвісти у квітні цього року у Покровському районі на Донеччині, після декількох місяців служби:
"Мій син зник безвісти 20 квітня 2024 року, і вже 5 місяців про нього нічого не відомо. Але я вірю, що син живий, ходжу на кожну акцію. І цей забіг - я буду бігти, буду повзти, але дійду до фінішу.
Він призвався тільки у лютому цього року. Спочатку був на навчанні, потім його направили в Донецьку область. 17 квітня син останній раз виходив на зв'язок. сказав, що наступного дня вони йтимуть на штурм і пообіцяв передзвонити. Під час цього штурму він з побратимами й зник.
В мене просто серце розривається, але тримаюся, чекаю і вірю. Дуже підтримує чоловік, подруги. Я віруюча людина, ходжу до церкви і молюся. Вірю, що Бог почує мою материнську молитву, і мій син повернеться додому", - розповіла запоріжанка.
Коли марафон вже закінчувався, пролунав сигнал повітряної тривоги. Учасники забігу спустилися в укриття, яке функціонує у Вознесенівському парку.
Нагадаємо, 13 і 14 вересня Україна повернула додому 152 своїх громадянина - військових і цивільних. У перший день - 49, з яких 6 - мешканці Запорізької області. Вчора пройшов масштабний обмін - по формулі 103 на 103. Додому повернулися 9 військовослужбовців з нашої області.
Фото авторки і В'ячеслава Твердохліба