Презентація каталогу, присвяченого результатам мистецького пленеру «Хортиця крізь віки… та війну — 2026», відбулася в галереї «ЩЕ» Запорізької організації НСХУ.
Видання об’єднало репродукції всіх робіт, створених учасниками пленеру, та супровідні тексти.
"Кожну роботу оцифрували, щоб зберегти її не лише у виставковому просторі, а й зробити доступною для ширшої аудиторії. Відтепер, мистецькі враження, погляди й осмислення Хортиці крізь історію та досвід війни отримують продовження — тепер і на сторінках каталогу", - зазначили в Центрі сучасного мистецтва.
Галерея «ЩЕ», створена на місці майстерень кількох запорізьких митців, відкрилася місяць тому виставкою всеукраїнського мистецького пленеру "Хортиця крізь віки… та війну-2026", який з 6 по 16 вересня проходив у Запоріжжі. Тепер ці роботи є і в каталозі
Пленер "Хортиця крізь віки" проходив у Запоріжжі з 2003 по 2020 рік, всього їх було 15 (проводили з перервами). Після кожного Запорізька організація Національної Спілки художників України (ЗО НСХУ), яку тоді очолювала Ірина Гресик, випускала каталог (збірки картин учасників пленерів можна побачити в галереї).
А митці залишали організаторам по дві картини, які потім експонувались на виставках у Виставковій залі ЗО НСХУ.
В цьому році малювали Хортицю 10 іногородніх та четверо запорізьких майстрів пензля.
Це - Артем Погрібний (Харків), Валентина Погрібна (Харків), Ірина Позняк (Харків), Варвара Гаврилюк (Одеса), Сергій Степанов (Охтирка, Сумська область), Андрій Зубенко (Дніпро), Валерій Сосна (Дніпро), Марина Кондурова (Дніпро), Ангеліна Бабіна (Дніпро), Софія Єрусалімська (Запорізька обл.) і четверо запоріжців: Микола Боровик, Тетяна Височина, Віталій Марченко, Євген Прокоф'єв.
На виставці було представлено понад 40 робіт - живопис і графіку. Вона вийшла яскравою і цікавою.
Пленер відбувся за фінансової підтримки Українського культурного фонду у партнерстві з департаментом культури і туризму Запорізької міської ради, Центру сучасного мистецтва Запоріжжя та Запорізької організації Національної спілки художників України.
Про галерею «ЩЕ»
Як розповів голова Запорізької організації НСХУ Олександр Шкаліков, свого часу на першому поверсі, де відкрили галерею, були майстерні скульпторів Владлена Дубініна, Андрія Дикого (обидва вже пішли з життя), подружжя Лілії і Сергія Бережненків (пізніше це була майстерня художниці Тетяни Височиної) та творчого тандема Федора Зайцева (пішов з життя) і його учня Бориса Чака.
Оформлення та обладнання галереї профінансував Український культурний фонд.
"Цієї галереї не було, вона абсолютно нова, ми її створили. Тут були окремі майстерні, і ми, власне, підлогу залишили, як музей цих майстерень. Це такі сліди, відбитки роботи скульпторів, які працювали в цій локації.
Тут було чотири майстерні. Вони на підлозі відображені майже всі. Ми довго тут демонтували стіни, прибирали...
Художниця Яна Ясунас фарбувала. Ще один учасник - запорізький скульптор Павло Жуков. Дуже багато зробив для створення галереї Олександр Петриченко - тимчасово переміщена особа, яка приїхала із села Таврійське. Я йому дякую", - розповів Олександр Шкаліков.
У галереї планують проводити виставки та вже проводять майстер-класи. А нещодавно, до речі, художники малювали один одного на занятті Студії рисунку..
Є суттєвий мінус, який може ускладнити роботу нового мистецького простору - в будівлі, побудованій ще за радянських часів, немає опалення.
Щодо такої незвичної назви галереї - «ЩЕ» Олександр Шкаліков розповів:
"Придумав я. По-перше, літера "Щ" - це наш ідентифікаційний код, тому що в шрифті "Рутенія" вона виглядає як герб України, тобто як тризуб. З'ясувалося, що це слово ніхто ще не використав. І нам завжди хочеться ще більше мистецтва.
Логотип з літерою "Щ" і тризубом розробила запорізька художниця і дизайнерка Лариса Клімова. Такий логотип є на вході в галерею. І на моїй футболці, яку виготовив Віталій Марченко.
Крім того, після декомунізації ця вулиця змінила назву з Волгоградської на Володимира Грищенка - і в середині прізвища теж є наш код "ще".
Адреса галереї "ЩЕ": вул. Грищенка (колишня Волгоградська), 29.
Вхід безкоштовний.
Фото Валерія Кємєнова, Лариси Єрмак і авторки
