22 картини художника, публіциста і патріота Анатолія Завгороднього можна побачити на виставці "Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами", яка відкрилася у Запорізькому обласному художньому музеї.
На жаль, виставка посмертна -15 серпня Анатолій Михайлович помер від травм, отриманих під час ДТП, вони були несумісними з життям.
На відкриття виставки завітали не тільки рідні художника, а і його друзі, знайомі, земляки з Оріхівщини.
Анатолій Михайлович народився 1 січня 1950 року в місті Жидачів Івано-Франківської області. Коли йому виповнилося 5 років, родина переїхала до села Кірове (нині Таврійське) Запорізької області, де і прожив усе життя.
Ще в дитячі роки хлопець дуже цікавився історією рідного краю та проявив талант до малювання. За словами його рідних, сильний вплив на формування світогляду Анатолія справила книга "Тарас Бульба" Миколи Гоголя. Образи вільних лицарів степу - козаків пробудили в ньому національну свідомість, гідність і патріотизм, які Анатолій Завгородній проніс через усе життя.
Художню освіту митець отримав спочатку в Дніпропетровському художньому училищі, а потім в Київському державному інституті за спеціальністю "художник-графік", педагог. Більшу частину свого життя Анатолій Завгородній працював вчителем в Оріхівській гімназії Сузір'я, пізніше - в Кіровській загальноосвітній школі (нині Таврійська гімназія "Перспектива").
Впродовж усього життя займав активну громадянську позицію, відстоював значення української мови і право нею говорити у російськомовному середовищі, боровся за незалежність України, через що був під "особливим наглядом" радянської влади.
Засновник і керівник Оріхівського міськрайонного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Т.Шевченка. І, звичайно, малював. Понад усе художник обожнював степи Оріхівщини.
На полотнах часто зображував багате різнотрав’я, ковилові далі та скіфські кургани з кам’яними бабами. Недоторканий степ він змальовував з краєвидів недалеко від рідного села та із заказника Балка Білоглинка (Оріхівщина).
Частину творчої спадщини можна побачити на виставці у художньому музеї. Також тут багато картин з зображенням козаків.
"Роботи зберігалися в "Просвіті", - розповіла старший науковий співробітник відділу фондів Юлія Мартиненко. - Ми подивилися, вони були цікавими. Звісно, Анатолій Михайлович хотів зробити цю виставку при інших обставинах, але склалося як склалося.
Художник цікавий. По представлених роботах видно, що він цікавився історією нашого краю, історією козаччини. Все, що зображав, пропускав через себе, це також дуже добре видно на картинах. Ці картини Анатолій Завгородній вивіз з Оріхова, з-під обстрілів. Нам дуже важливо, що художник зберіг свої роботи для нащадків, що ми можемо познайомити запоріжців з його творчістю.
Це виставка пам'яті художника Анатолія Завгороднього. Але мені хотілося б, щоб вона була виставкою пам'яті усіх творчих людей, громадських діячів, які пішли в засвіти через цю нелюдську війну. Вони б ще могли творити, але їх життя обірвалося...
Дружина Анатолія Михайловича Валентина згадувала, яким був її чоловік за життя.
"Анатолій був великим патріотом. Він лягав спати, прокидався і жив з Україною в серці. Любив книги про історію, про козацтво, любив степи, які малював на своїх картинах. На жаль, його картини загинули в Оріхівській гімназії "Сузір'я", яку розбомбив ворог, він дуже багато малював для нащадків. Хотів усе передати, але війна все забрала. Є картини в музеї Києва, також їх замовляли в Київській області.
Він мав багато планів, багато задумів. Донька Анатолія мене запитала: "У нього був заповіт?". Який заповіт? Він зовсім не думав помирати. Сталася трагедія, дуже жаль... Це не тільки ми в родині його втратили, це втрата для України.
Святослав Щербина - земляк і друг Анатолія Завгороднього, вони разом росли в селі, яке колись мало козацьку назву Жеребець. Жили майже поруч, а з другою дружиною художника Валентиною вчилися в одному класі.
Село кілька разів перейменовували, але старовинну назву влада навіть під час декомунізації не повернула, що дуже обурює Святослава.
Святослав розповів, що у їхньому селі народилася відома на весь світ оперна співачка Марія Сокіл, яку, на жаль, в Україні мало знає (у Запорізькій обласній філармонії у минулому році представили глядачам унікальну програму "Генії оперної сцени", у якій розказували про життя і творчість Марії Сокіл. - Авт.). І це при тому, що талант Марії порівнювали з талантом Соломії Крушельницької!
Відомо, що перед Другою світовою війною співачка разом з чоловіком — диригентом і композитором Антіном Рудницьким гастролювала в США. Там родина і оселилася, Марія померла 20 січня 1999 року.
"Загородній хотів, щоб про цю дівчину знали як можна більше людей, щоб у селі пам'ятали про свою славетну землячку, - поділився Святослав. Він також зазначив, що Анатолій з дитинства зростав патріотом.
Він завжди розповідав про велич українського народу. Боляче, що навіть у цей важкий час люди не хочуть повертатися до свого коріння, своєї мови.
У 90-х роках ми з Анатолієм привозили листівки з Галичини і роздавали у Запоріжжі. І цю про боротьбу за Україну Анатолій відображав на своїх полотнах. Взяти кожну картину — це неймовірна глибина і велич!
Болить в душі, що таких людей ми втрачаємо. Так, дуже боляче, що на фронті гинуть хлопці і дівчата. Але Завгороднього ніхто не замінить. Він все своє життя боровся за Україну! Хай його світла душа завжди залишається з нами, а часточка душі в кожній картині нагадуватиме нам про цю Людину з великої літери, - сказав Святослав Щербина.
А кращий друг, побратим, краєзнавець Іван Панченко згадав, як разом з Анатолієм 24 серпня 1991 року підняли жовто-блакитний прапор над центральною площею Оріхова, біля райкому партії.
"Коли він вже вистрьопався, ми його зняли і передали в музей", - розповів Іван Панченко. Разом з Анатолієм Завгороднім вони власним коштом виготовляли пам'ятні дошки борцям за Українську державність, на честь 100-річчя Української революції 1917 року. Влада фінансово не допомагала.
Він згадав, як їздили разом з Анатолієм в ковиловий степ, як сам шукав гарні поля, брав в машину друга і вони їхали дивитися ту красу. Яку потім художник відтворював на своїх полотнах.
"Мені дуже його не вистачає, - зізнався Іван Васильович. - Все чекаю, що він зателефонує. Уявіть собі, ми дружили 35 років".
Гарну пам'ять про себе Анатолій Завгородній залишив у ЗДО №226 "Дивограй", що в Шевченківському районі Запоріжжя.
"Анатолій Михайлович провів у нашому садочку майстер-клас з діточками та батьками, - говорить музичний керівник Валентина Садова. - У нас ніколи такого не було! Атмосфера була просто неймовірна! Ми дуже йому вдячні!
У садочку є музей "Козацький шлях" і там зберігається картина, яку нам передали товариші Анатолія Михайловича. Передали буквально за день до його смерті...
До речі, в рідному селі Анатолій Михайлович подарував дитсадочку портрет Шевченка, який малював на прохання сестри. Портрет він намалював за кілька годин і приніс його ще й фарба олійна не встигла висохнути.
А працівниця Національного заповідника "Хортиця" Олена Палійчук повідомила, що завдяки Анатолію Завгородньому в історико-культурному комплексі "Запорозька Січ" на День Конституції відкрили нову експозицію "Козак Мамай і дерево життя". Він провів у дитсадочку майстер-клас, зацікавив дітей, а потім малеча малювала "Мамаїв". Так в одному з куренів з'явилася виставка дитячих малюнків. ...
Після того як всі бажаючі виступили, керівниця музею Інга Янкович промовила традиційне "Виставка відкрита".
Малював картини для "Світлиці"
Для Оріхівської гімназії "Сузір'я" Анатолій Завгородній намалював близько десяти картин.
"За ініціативи директора, заслуженого вчителя України Володимира Івановича Галича у гімназії була створена "Світлиця", - розповідає директорка "Опорного закладу загальної середньої освіти "Сузір'я" Оріхівської міської ради Наталія Кудіна.- У ній показували основні етапи розвитку дитини - народження, школа, випускний, вступ у самостійне життя. Їх відображали картини Анатолія Завгороднього.
У "Світлиці" було 5 картин художника. Ще дві великі - з зображенням яблуневого саду та річки Конки з очеретом та лебедями - знаходилися у приміщенні школи у переходах.
Були ще невеликі картини - половецька баба, кінь у степу, які художник подарував закладу зі своєї колекції. Скоріше всього, усі роботи художника знищені у результаті ворожих обстрілів будівлі. Хоча, може бути, що одна картина збереглася, вона знаходилася у майстерні. Будемо сподіватися!
Цікаві факти
- Створив ескізи одягу для хору "Запорозькі козаки", однойменного кінного театру (Запоріжжя) та Гуляйпільського самодіяльного народного хору.
- Створив ескізи козацького вбрання для зйомок фільму Єжи Гофмана "Тарас Бульба" (на жаль, зйомки не відбулися) та для "Малої енциклопедії Українського козацтва".
- Ілюстрував книжки "Українська національна символіка" та "Морські походи запорожців" Арнольда Сокульського, "Герої України" Віталія Шевченка, посібник з рукопашу "Спас" Олександра Притули.
- Автор гербів міста Оріхів і Таврійської громади (1995-98 роки). Брав участь у районних та обласних художніх виставках (1982, 1989, 2012 роки).
- Перша персональна виставка відбулася в Оріхові в краєзнавчому музеї у 2020 році. Також проходила і в гімназії "Сузір'я", де Анатолій Завгородній ато років працював викладачем.
