У Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці проходить виставка світлин просвітницького фотопроєкту "Спадщина. Хусткування".
Зйомки проєкту, який має на меті повернути моду на барвисті українські хустки, у серпні проводилися у двох містах — Запоріжжі і Хмельницькому.
У рамках проєкту його співавторки - хмельницька фотографиня Ірина Сторож та відома запорізька волонтерка Олена Ярошенко, яка останні кілька років мешкає у Хмельницьку, планують створити календар на 2025 рік з портретами учасниць, а виручені з його продажу кошти передати на потреби військових.
Як розповіла на відкритті фотовиставки провідна бібліотекарка відділу мистецтв ЗОУНБ Любов Щербинка, проєкт стартував 6 серпня 2024 року у Запоріжжі, завершилися ж зйомки 25 серпня в Хмельницькому. Першими фотовиставку побачили мешканці Хмельницького - вона проходила в цьому місті у кінці вересня.
"У стінах музею-студії фотомистецтва презентували 27 портретів учасниць проєкту. Це - волонтерки, медикині, громадські та державні діячки з Хмельницького і Запоріжжя. На кожній фотокартині розміщений OR-код, за переходом по якому є ролик з майстеркласом по зав'язуванню хусток у різних варіаціях", - зазначила Любов Щербинка.
До речі, одна з учасниць зйомок у Хмельницькому - уродженка Хмельниччини Людмила, яка до повномасштабного вторгнення жила в Запорізькій області.
"Мурахи йшли по всьому тілу, тому що я ще ніколи не вдягала українські костюми. У мене дуже багато вишиванок, але вони всі в Енергодарі. Було це все лячно вивозити, люди навіть фотографії з вишиванками не взяли, але Енергодар - це Україна", - розповідала Людмила місцевим журналістам.
А зараз протягом двох тижнів на гарних жінок у національному вбранні можна милуватися у холі Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки.
У Запоріжжі до фотопроєкту "Спадщина. Хусткування" долучилися 12 моделей. Частина прийшла на презентацію фотовиставки і фотографувалася біля своїх портретів. Проєкт "Спадщина. Хусткування", напевне, був би неможливий без участі засновниці мандрівного музею "Родовід" запоріжанки Яни Яковенко, яка зібрала велику колекцію жіночого національного одягу, у тому числі старовинного.
"Запоріжжю дуже пощастило, що в ньому є наша улюблена Яна Яковенко і її пересувний музей історичного українського одягу, - підкреслила на презентації Олена Ярошенко. - Яночка одягала наших гостей на проєкті "Вечорниці у Ярочки".
Ці світлини просто підривали мережу! Всі бачили наших чудових дівчат в українському старовинному одязі і захоплювалися ними.
Ці фото я показала у Хмельницьку Ірині Сторож і вона загорілася. Ми з нею почали розмірковувати, що вишиванка повернулася в моду, а от хустка ще залишається "бабусина".
У нас у мізках закладено: якщо хустка, це - бабуся. Але, передивившись багато фотографій, ми бачили, що хусткування - воно різне. І воно, як і вишиванка, показує з якого регіону жінка, який її статус, які в неї статки.
Про жінку можна багато чого було сказати, побачивши як вона захусткована. Бо хустка, як і вишиванка, була свого роду “пашпорт” української жінки. Ми вирішили не просто повернути хустку через світлини, але оскільки це просвітницький проєкт, то навчити жінок хусткуванню. Бо якщо сподобалось, як вив'язана хустка, можна перейти по кьюар-коду і подивитися майстерклас, як її в'язати.
Загорілися ідеєю приїхати до Яни і зняти тут, у моєму рідному місті. Після того, як я виклала пост про це, за годину усі моделі вже були набрані. Усі вони неймовірні! Для всіх це було дуже важливо!
А наша Олічка (Кошкалда. - Авт.) принесла хустку своєї бабусі. І коли Яна її захусткувала, Оля сказала, що хустка пахне бабусею і що вона на неї схожа".
Після того, як Олена виклала світлини в соцмережу, дівчата з Хмельницького почали ображатися, чому не вони моделі і телефонувати, що вони також хочуть взяти участь у проєкті. У Хмельницьку 20 моделей набрали ще швидше - за 20 хвилин. Правда, деякі потім відсіялися через ковід
. - Усі були дуже захоплені проєктом! Коли моделі заходили в студію - це були одні дівчата, коли вони виходили "з-під пензля" візажистів, у Запоріжжі це була Жанночка Кузьменко, були інші. А коли вже були в національному вбранні, захустковані - то зовсім інші. Багато дівчат казали, що відчувають свою схожість з бабусями, які "стоять за ними", що відчувають своє коріння", - розповіла організаторка.проєкту.
За словами Олени Ярошенко, у проєкті три етапи: перший - це зйомки, другий - показати, як виглядають моделі в хустках і вишиванках, а третій - вихід календаря, у якому будуть розміщені 24 портрети учасниць. Зараз йдуть перемовини стосовно друку.
Поліграфічну підтримку просвітницькому проєкту надав Сергій Венцеславський з київської компанії Колофарб-Принт.
До речі, уже створена і колекція магнітів з портретами моделей. Великих вони своїх не мають, то хоч маленькі будутьнагадувати про участь у проєкті.
Між іншим, проєкт надихнув майстриню Наталію Слободянюк, яка також була моделлю, на створення по фотографіям учасниць колекції брошей "Мотанка".
Перша брошка створена за образом директорки-художньої керівниці театру імені Магара Наталії Власової. А друга відтворила світлину, на якій у національному вбранні під час зйомок зображена Олена Ярошенко, яка у проєкті брала участь лише як організаторка. 50% коштів від продажу брошей буде направлено на допомогу ЗСУ.
До речі, на виставці можна задонатити кошти на придбання автівки для захисників.
"Ми розуміємо, що на фронті автівки - розхідний матеріал, тому один збір закриваємо і відразу розпочинаємо новий", - розповіла Олена Ярошенко. Автомобілі передаються захисникам, які воюють на Запорізькому напрямку.
Запоріжанка Ольга Кошкалда впевнена, що такі проєкти допомагають зберегти національну ідентичність та національну пам'ять.
"Коли побачила пост Олени Ярошенко, що планується такий проєкт, відразу написала їй, - розповідає Ольга. - Дуже хотілося взяти в ньому участь! Я бачила роботу Яни Яковенко у проєкті "Вечорниці у Ярочки". Свого часу на нього не потрапила, але ті образи мені дуже подобалися.
Чого ще захотіла прийти на проєкт? Тому що в мене є кілька дуже красивих хусток моєї бабусі. Я їх бережу, зберігаю в пакеті і вони ще тримають запах бабусі, хоча її вже немає понад 10 років. Одну хустку принесла з собою на зйомки. І хоча вона не потрапила у світлину для фотовиставки, для мене все одно це було дуже символічно. Це пам'ять про бабусю, яка вміла вив'язувати хустки.
Під час зйомок атмосфера була просто неймовірна! Ми усі просто вжилися в образи, які для нас створила Яна. У мене, з моєю статурою, був образ справжньої української жінки, яка може пригорнути чоловіка, а може й дати копняка.
Мені, до речі, схотілося вийти босою фотографуватися, так чомусь раніше зображували селянок. Вишиванку, хустку, вив’язану полтавськими вузликами, інші частини одягу Ользі дали (у бабусиній хустці вона потім сфотографувалася, так би мовити, для себе), коралі були її власні. Гарні сережки після зйомок Оля відразу викупила. А після професійного сеансу макіяжу, каже, купила пудру, тональний крем і рум'яна.
"Якщо Олена проводитиме ще подібні проєкти, обов’язково братиму участь", - ділиться Ольга Кошкалда.
На презентацію Ольга прийшла з сином Володимиром - "дивитися на маму красиву", як написала відома запорізька волонтерка на фейсбук-сторінці.
І поетка Оксана Бевзюк також не роздумувала, брати чи ні участь у фотопроєкті "Спадщина. Хусткування".
"Коли дізналася про цей фотопроєкт, відразу захотіла взяти в ньому участь, - розповідає Оксана. - Можна сказати, сама напросилася!
Я давно хотіла приміряти український одяг, хустку пов'язати. В дитинстві, у школі були такі можливості, але останнім часом не випадалатака нагода. А тут вона випала! Фотографуватися я люблю, тому вирішила долучитися. Приваблювало й те, що проєкт цей благодійний, волонтерський. Захотілося долучитися до доброї справи.
Зйомки проходили в фотостудії. Ми приходили, перевдягалися - нам усе видавали.
Образи для кожної моделі придумувала Яна Яковенко. Вона дивилася, підбирала одяг, хустки, в'язала їх. Візажистка наносила макіяж, а Ірина Сторож фотографувала. Мені дуже сподобалося!
Дуже цікавий образ Яна придумала для директорки-художньої керівниці академічного українського музично-драматичного театру імені Магара Наталії Власової (під час зйомок, щоправда, пані Наталя ще не займала цю поважну посаду, вона також вже не була начальницею управління молоді, фізичної культури і спорту ЗОДА) - Солохи.
"У моєму житті це вперше, але скажу, що я рада стати учасником такого цікавого проекту, який змінив моє відношення до української хустки! - зізнається Наталія Федорівна. - Жіночі хустки - це давній елемент одягу, але в будь-якому випадку жіноча хустка виглядає стильно, додає елегантності і сучасному жіночому образу
. Тому в моєму гардеробі хусток стало більше і тепер ви зможете мене бачити в них частіше!
Коли за запрошенням Олени Ярошенко прийшла на зйомки, побачила, що дівчата викладаються сповна, підбираючи для кожної моделі свій образ. Для мене був цей - вони вважають, що я схожа на українську жінку Солоху, що я асоціююсь з цим образом.
Мені подобається все українське і образ Солохи - теж. Хустку мені пов'язали трикутником. Це, вважаю, поєднання трьох найважливіших рис українки - вона господиня, мати і дружина. Ця хустка якраз і з'єднує це все.
Звичайно, було цікаво, трошки дивно, незвично, адже хустки ніколи так не пов'язувала. Після цього проєкту купила багато хусток.
Участь у проєкті так надихнув пані Наталію, що перед початком вистави "Кайдашева сім'я", якою у театрі відкривали 96-й сезон, для бажаючих глядачок провели обряд хусткування.
А сфотографуватися у барвистих хустках вони могли у спеціально облаштованих фотозонах.
"Ажіотаж був неймовірний! Ми не встигали усім зав'язувати, так багато було бажаючих! - згадує керівниця театру.
Ще одна модель - відома запорізька волонтерка Світлана Василюк, інженер за освітою. 10 років тому Світлана створила волонтерський центр, де запоріжці плели маскувальні сітки для військових у зоні АТО/ООС.
Потім пішла служити - 2 з половиною роки в "Азові". Повернулася до цивільного життя, стала далі працювати.
На початку повномасштабної війни разом з іншими волонтерами зустрічала на "Епіцентрі" евакуйованих з окупованих територій та населених пунктів, які знаходилися поблизу лінії розмежування. Зараз волонтерка у шелтері на Космосі, який відкрила ГО "Всеукраїнське об'єднання "Патріот".
"У мене образ мудрої жінки, - каже Світлана Василюк. - Яна бачила мене саме такою. Маю дуже багато хусток, різних кольорів і розмірів. Але так зав'язувати, як нам в'язали на проєкті, не доводилося. Зараз мені здається, все більше і більше жінок цікавляться, як правильно пов'язувати цей національний жіночий аксесуар. І майстеркласи, які можна переглянути перйшовши по OR-коду, їм у цьому допоможуть.
