“Війна так і не відпустила”: у Запоріжжі зворушливо грали непрофесійні актори

В обласному центрі молоді відбулося перформативне читання п’єси відомої запорізької драматургині Наталії Ігнатьєвої “Карамель”.

Організатор — Центр ветеранського розвитку приурочив захід до 3-ї річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну. Його головний сенс - «вшановуємо наші втрати і перемоги».

Квитки на читання не продавали, вхід був за вільний донат, який можна було зробити, опустивши купюру в банку на столі у фоє або з допомогою Q-коду.

Глядачі також могли подивитися виставку щемливих робіт відомої фотокореспондентки Катерини Клочко “Мій дім”, які розповідають про наслідки російсько-української війни в Запорізькій області.

Авторка п’єси та постановниця читання – Наталія Ігнатьєва, драматургиня, громадська діячка, керівниця літературно-драматургічної частини театру імені Магара, репетиторка з техніки мови театру юного глядача, дружина військовослужбовця.

П’єсу “Карамель” Наталія Ігнатьєва написала у жовтні 2019 року, а вже наступного року вона була удостоєна третьої премії в номінації «п’єси» на Міжнародному конкурсі романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики “Коронація слова-2020”.

Про що “Карамель”. У затишному осінньому саду випадково зустрічаються двоє. Він – військовий, що повернувся з фронту, але війна його так і не відпустила. Вона – маленька дівчинка, таємнича, як дух саду, і гостра на язик, як усі розумні діти. У кумедних діалогах із Камількою та драматичних сценах-флешбеках Зольд проживає всі свої болючі спогади і знаходить надію на нове життя…

«Це одна з моїх п’єс про війну, - розповіла глядачам перед початком перформативного читння пані Наталя. - Мене дуже тригерило непорозуміння, яке наростало між військовими, патріотами, волонтерами і тією частиною цивільного суспільства, яке не розуміло, заради чого ми боремося, за що боремося і за що гинуть найкращі люди нашого часу.

Це герої апріорі. Потім — характер, професія... Військовий, який взяв до рук зброю захистити наше життя, це герой. Крутіший усіх американських суперменів! Найголовніша людина України. Саме з такими думками написана п’єса “Карамель”.

Постановниця читання, до слова, попередила глядачів, що під час вистави будуть гучні звуки стрілянини, зміна світла та інші тригерні ефекти, тому “до цього треба бути готовими”.

Глядачів привітала проректорка з освітнього процесу, інвестиційної діяльності та роботи з ветеранами Хортицької національної академії, керівниця Центру ветеранського розвитку Елліна Позднякова-Кірбят’єва.

“Цей захід проходить завдяки співпраці Центру ветеранського розвитку з театром імені Магара та обласним центром молоді, і, звичайно, завдяки нашим акторам,- зазначила Елліна Позднякова-Кірбят’єва. - Всі вони дотичні до слова “ветеран”, бо це або військовослужбовці, або родини ветеранів.

Нашою виставою ми показуємо, що ми вистояли і вистоїмо. І що ми вже ставимо п’єси! Дуже вдячна, перш за все, нашим хлопцям, які нас захищають і завдяки яким ми можемо збиратися. Вдячна усім, хто прийшов підтримати непрофесійних акторів!"

Керівниця Центру ветеранського розвитку оголосила хвилину мовчання в пам’ять героїв, хто віддав життя за незалежність України

. Усі учасники читання за фахом, повторюсь, – непрофесійні актори: ветерани, військові, члени родин військових. Але грали дуже щиро і зворушливо, за що глядачі у фіналі дякували їм бурхливими оплесками.

Головні ролі виконували: Камілька — Ярина Преображенцева, донька військового, вихованка “Спас-Яру”; Зольд — Сергій Лаврик, ветеран, викладач предмету «Захист України» у коледжі моди і стилю.

Ролі інших дійових осіб (у п’єсі кожна названа “людина в образі (масці)”), грали:

Мати — Ганна Язиніна, дружина військового, підприємиця;
Політик — Богдан Василенко, офіцер Національної гвардії України, учасник російсько-української війни;
Водій маршрутки — Тимур Книш, ветеран, фахівець ЦВР, викладач предмету Захист України;
Побратим Крим — Валентин Окунєв, ветеран, спеціаліст в сфері соціального захисту населення;
Колишня дружина Аня - Анастасія Сацюк, юрист Центру ветеранського розвитку, секретар Молодіжної ради при ЗМР;
Мирослава — Владислава Левченко, соціальний працівник Центру ветеранського розвитку, член родини загиблого захисника.

Враження авторки

«Це вперше п’єса “Карамель” вийшла на сцену, - поділилася емоціями після закінчення читання драматургиня Наталія Ігнатьєва. - Це перформативне читання, не повна вистава, але ви самі бачите, скільки всього зробили актори-аматори. Я дуже рада, що ця п’єса вийшла на сцену. І що саме такі люди її вперше показали!

Для мене важливо, щоб п’єси, які я пишу душею, люди так само з душею і втілювали. Хотіли цього, відчували! І сьогодні саме такі були люди. І військові, і ветерани, і донечка військового. Всі учасники цього читання знають, що таке війна. Так, вони непрофесійні актори, але вони були переконливими, вони проживали свої ролі.

Мені здається, що якби ми мали більше часу, то могли б зробити це повноцінною виставою, а не просто читанням. Подивимось, чи буде продовження. Чи завершимо на цьому нашу цю історію і будемо робити іншу.

Я дуже вдячна Центру ветеранського розвитку, Ользі Червінській, яка звернулася з ідеєю поставити мою п’єсу. Я запропонувала декілька, і Ольгя обрала “Карамель”.

Після закінчення вистави глядачі, серед яких було багато родичів, друзів чи знайомих виконавців, не поспішали розходитися. Вони жваво обговорювали побачене на сцені.