У Преображенській громаді Запорізької області вранці 25 квітня 2026 року трагічно загинула сімейна лікарка Наталія Іванець. За попередньою інформацією, жінка ймовірно випадково наступила на вибухонебезпечний предмет. Останнім часом вона проживала у селі Микільське. Її смерть стала несподіваним ударом для рідних, колег і пацієнтів.
Про втрату повідомили у КНП «ЦПМСД» Преображенської сільської ради: «Вона була не лише висококваліфікованим фахівцем, але й надійною, щирою людиною. Її внесок у розвиток нашого закладу важко переоцінити. Пам’ять про Наталію Миколаївну назавжди залишиться в наших серцях», — зазначили колеги.
Лікарка, яку знала вся громада
Наталія Іванець ще до початку повномасшабного вторгнення працювала сімейною лікаркою в селі Омельник, де очолювала місцеву амбулаторію. Вона належала до тих медиків, які фактично тримають на собі первинну медицину в селах: приймала пацієнтів різного віку, консультувала, лікувала, супроводжувала хронічно хворих.
Освіту здобула у Запорізькому державному медичному університеті.
За словами колег і пацієнтів, вона була не лише лікаркою, а й людиною, до якої зверталися за підтримкою.
«Вона була лікарем від Бога»
Ця сумна новина швидко поширилося серед жителів громади та викликала хвилю підтримки.
У соцмережах люди діляться спогадами про Наталію Іванець. У цих словах — неформальний портрет лікарки, який часто говорить більше, ніж офіційні біографії.
Світлана Руденко пише: «Вона була не лише висококваліфікованим лікарем, а й щирою, доброю людиною, яка присвятила своє життя допомозі іншим».
Інші згадують її як відкриту й енергійну людину: «Таким живчиком була, енергійна, завжди з посмішкою… хоч і тяжка праця сімейного лікаря по селах лягла на плечі маленької тендітної дівчини, але вона справлялась», — пише Тетяна Тарановська.
Жителі сіл, де вона працювала, наголошують на її людяності: «Була добра, завжди допомагала жителям села. Хай буде земля їй пухом», — зазначає Світлана Дроздова.
А для багатьох її смерть стала особистою втратою: «Це непоправна втрата для колег та пацієнтів», — пише Валентина Пластініна.
Втрата для сільської медицини
Робота сімейного лікаря у сільській громаді — це постійний контакт із людьми та велике навантаження. Часто один лікар обслуговує одразу кілька населених пунктів.
Наталія Іванець була саме таким медиком — тим, хто не лише виконує професійні обов’язки, а фактично стає частиною життя громади.
Після її смерті залишилися не лише медичні картки пацієнтів чи службові записи. Залишилася пам’ять — у словах людей, яким вона допомогла, у вдячності колег, у спогадах родини.
«Пішла людина з великим і добрим серцем… Вона назавжди залишиться у наших серцях», — пишуть у соцмережах.
У невеликих громадах такі втрати відчуваються особливо гостро. Тут лікар — це не просто професія. Це людина, яку знають, якій довіряють і яку пам’ятають.
Світла пам’ять
