У Запоріжжі відбулися автопробіг на підтримку військовополонених і традиційна акція "Не мовчи - полон вбиває"
Близько ста мешканців Запоріжжя взяли участь у мирній маніфестації, яка пройшла поблизу площі Митців. Вони вишикувались вздовж центрального проспекту з прапорами, банерами, портретами свої рідних.
У рамках акції "Free Azov!" запоріжці виходять на вулицю, щоб стати голосом усіх військовополонених. Дружини, діти, родичі, друзі, побратими - усі небайдужі нагадують: FREE AZOVSTAL DEFENDERS.
Військова волонтерка Стелла Орел організовує акції на підтримку військовополонених з травня, вони проходять щотижня у один з вихідних днів. Локації вже кілька разів змінювалися, але незмінним залишається одне - вимога звільнити захисників України, більша частина яких знаходиться у ворожому полоні з травня 2022 року.
Як, наприклад, бійці "Азову", яких донедавна окупанти взагалі не віддавали на обмін, але останнім часом процес, на щастя, зрушив з місця - так, під час останнього обміну додому повернулися 34 "азовця".
З травня 2022-го у ворожому полоні також перебувають військовослужбовці з запорізьких частин 3033 і 3029 Нацгвардії, 55 артбригади "Запорізька Січ", Запорізького зонального відділу ВСП і частини "Сармат" ВСП, морські піхотинці...
Всі вони 86 днів обороняли Маріуполь, і саме завдяки їх героїзму і мужності ворог не окупував Запоріжжя. За приблизними даними, біля 1500 оборонців Азовсталі з усіх підрозділів і, зокрема, понад 700 бійців 12-ї бригади НГУ спеціального призначення Азов уже третій рік перебувають в російському полоні.
"Це наша постійна акція-нагадування про військовополонених Маріупольского гарнізону, всіх полонених та безвісти зниклих, - зазначає Стелла Орел. - Ми її проводимо щотижня, починаючи з травня.
Збираємось, щоб нагадати суспільству і нашій владі, що більшість оборонців Маріуполя вже третій рік знаходиться у полоні, де ворог їх катує, вбиває.
Ми нагадуємо про бійців "Азову", яких півтора року росіяни взагалі не обмінювали і лише останнім часом азовців почали повертати, обмінювати їх на кадирівців, на строковиків, які потрапили в полон ЗСУ на Курщині.
Але обміни проходять дуже повільно! Ми і далі продовжуватимемо виходити на акції, боротимемося за кожного полоненого. Наша боротьба за їх визволення триває! Будемо стояти, поки додому не повернеться останній полонений.
Ми бачимо, що хлопців там катують. Кричимо про це на весь світ, звертаємось до міжнародних організацій з проханням допомогти повернути наших героїв додому.
Ми не маємо права мовчати, коли наших полонених повільно вбивають у ворожому полоні, а Червоний Хрест заплющив очі і мовчить за злочини росіян над військовополоненими України.
Прошу усіх - долучайтеся, не будьте байдужі, приходьте, підтримуйте родини військовополонених, боріться разом з ними за звільнення військовополонених з полону. Вони виконали свій обов';язок, а наш обов'язок - боротися за їхню волю, за повернення їх додому!"
Стелла Орел також прокоментувала дикий вчинок двох дівчат-підлітків, які записали відео на фоні учасників вкції, в якому насміхалися над родинами військовополонених, і виклали його в соцмережу. Згодом вони записали щось на кшалт вибачення, але було видно, що воно нещире.
"Ми були дуже засмучені, побачивши це відео, - згадує Стелла. - На акцію приходять люди, які щодня плачуть, а тут такі насмішки! Батьки так виховали своїх дітей. Це жах! У їх розкаяння я не вірю! Одна, наприклад, після слів "Слава нації" почала посміхатися.
Серед учасників акції була Ірина Азімова, яка третій рік чекає з полону сина Сеймура. Жінка приходить великою родиною - з дітьми, яких взяла під опіку після того як виросли її власні двоє дітей.
Сеймур Азімов до початку повномасштабної війни 5 років прослужив у військовій частині 3033. У грудні 2021 року разом з іншими нацгвардійцями поїхав на ротацію у Маріуполь, де і зустрів початок повномасштабної війни.
"13 грудня я провела його до частини, він сів за руль і поїхав, - згадує Ірина. - 11 квітня син останній раз подзвонив, сказав, що поранений. Він перебував на заводі Ілліча. Звідти і потрапив у полон. З Оленівки його перевели у Суходольську колонію №36, де він і зараз перебуває. Про Сеймура мені розповідали хлопці, яких звільнили під час обмінів. Казали, що його стан більш-менш. Чекає обміну. Зараз йому 29 років.
Ми їздили до Папи Римського, у Турцію, щомісяця їздимо у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Але обміни йдуть дуже повільно. Якщо хлопці повертатимуться такими темпами, як зараз, то обміни будуть йти ще років 15. На мою думку, у цьому винна влада.
На акції постійно приходить і ветеран російсько-української війни Валентин Окунєв, який служив у 2016-2017 роках у зоні АТО/ООС. У полоні деякі його друзі, військовослужбовці 55 бригади.
"Мета таких акцій - привернути увагу до військовополонених. Чим більше уваги - тим більше ворушаться міжнародні організації.
Візьміть ситуацію з Юлією Паєвською з батальону "Госпітальєри". Як тільки до Тайри почали привертати увагу міжнародної спільноти - її повернули. Так само було і з командирами "Азову". Зараз процес зрушив, бо був розголос. Є розголос - є дія, - вважає Валентин Окунєв..
.Учасники акції скандували "Не мовчи - полон вбиває", "Поверніть героїв з полону", "Будь голосом полонених", "Байдужість світу вбиває героїв", "Поки світ мовчить, герої гинуть".
Водії на знак солідарності з вимогами учасників акції натискали на клаксони.
Рідні військовополонених налаштовані і далі щотижня виходити на акції і нагадувати суспільству про те, що захисників України треба якнайскоріше повернути додому.
