26 червня  серед ночі мешканці Запоріжжя і, зокрема, Південного мікрорайону почули потужні вибухи.

За офіційною інформацією, три керовані авіабомби пошкодили багатоповерхівку, житлові та нежитлові будівлі. КАБ влучив в багатоповерхівку на околиці Пісків і на подвір“я Запорізького академічного ліцею №107, де розташована підземна школа.

Авіабомба, за свідченнями мешканців прилеглих будинків, влучила в повітрі в опору електроосвітлення, внаслідок чого вона розлетілася на маленькі шматки бетону.

Учбовий заклад зазнав серйозних руйнувань — вибуховою хвилею повиносило майже всі вікна, двері, пошкодило наземну частину підземної школи. Як не дивно, новий спортивний майданчик залишився цілим. І ввечері на ньому вже  діти грали в футбол

"Сама підземна школа залишилася повністю неушкодженою: вентиляція працює, електропостачання є, і все функціонує у штатному режимі", - розповів Суспільному Запоріжжя директор заклад у Дмитро Кошель.

Під час атаки в наземній школі перебували охоронець і чергові — всі вони цілі, і їхньому життю нічого не загрожує:

"Люди приходили вчора, коли була повітряна тривога. Все працювало і все працює на даний час. За словами присутніх, там під час удару навіть не блимнуло світло", - розповів директор.

Станом на зараз, вже десять поранених: за допомогою лікарів продовжують звертатися люди, постраждалі внаслідок ворожої атаки на Запоріжжя.

Медики вже надали допомогу п'яти чоловікам, трьом жінкам і двом дітям - дівчинці 13 років та дев'ятирічному хлопчику. Життю постраждалих наразі нічого не загрожує.

659 (!) заявок вже залишили запоріжці після останньої ворожої атаки через контакт-центр 1580. Всі вони стосуються тільки (!) пошкоджень житла. Це вибиті вікна, понівечені балкони, дахи, тріщини в стінах. З великою ймовірністю заявки й далі надходитимуть — цифра не остаточна.

Загалом пошкоджено 23 багатоквартирні будинки, 17 приватних осель та нежитлові будівлі у Шевченківському, Олександрівському, Космічному та Хортицькому районах. Вибуховою хвилею пошкоджено вікна, балкони та покрівлі.

Комунальні служби вже закрили більшість вибитих вікон та ремонтують покрівлі, а мешканці повернулися до своїх осель, прибирають уламки й оцінюють масштаби руйнувань.

Розповідають запоріжці

Одну з авіабомб російські війська скинули неподалік багатоповерхівки, де живе випусковий редактор «Українського радіо Запоріжжя» Олександр Пашненко. Під час тривоги він разом із родиною встиг перейти до тамбура, адже після повідомлень про наближення КАБів вирішив не залишатися у квартирі.

«Під вечір знову з'явилося якесь передчуття, що вночі щось станеться. Як тільки побачив повідомлення від моніторингових каналів, що на мій район летять КАБи, негайно зібрав усіх рідних і ми вийшли в тамбур. Буквально за хвилину пролунав дуже сильний вибух. Дім здригнувся, знялася така курява, що за метр нічого не було видно. З'явився страшний і незрозумілий звук — наче земля валиться з-під ніг. У той момент здалося, що авіабомба поцілила прямо в наш будинок», - розповів Суспільному Олександр..

За словами журналіста, після вибуху було страшно навіть повернутися до квартири. Він зазначає, що тоді разом із сусідами люди вийшли на подвір'я, щоб переконатися, чи ніхто не постраждав. Лише після цього кожен почав оглядати власне житло.

«Сусідка дивом уціліла й не зазнала поранень. Вона вже відпочивала, коли всі вікна посипалися прямо на неї. Оговтавшись, ми всім будинком вийшли на вулицю, щоб зафіксувати наслідки та перевірити, чи немає постраждалих, яким потрібна екстрена допомога. Коли з'ясували, що в більшості просто повилітали шибки, я згадав про власну оселю й пішов ліквідовувати наслідки прильоту поруч із багатоповерхівкою»

Найважче, як зазначає Олександр, стало вже після світанку, коли емоції почали відступати.

«Ніч проминула як одна мить. Тільки на ранок "накрило". Тиск підскочив, рідним теж дуже зле, зараз збираюся викликати їм швидку. Головне — ми живі. Одній жінці з нашого будинку вночі вже знадобилася медична допомога, лікарі приїздили на виклик» .

Ще одна мешканка пошкодженого будинку Світлана розповіла, що під час вибуху головним було якнайшвидше врятувати дітей. Родина поспіхом залишала квартиру, а вихід виявився заваленим уламками.

«Я схопила дітей, ми вибігли всі на вулицю. Діти цілі, але злякалися. Найменша плакала. Старші також злякалися. Завалило вихід, чоловік потім все розчистив, щоб пройти. Спускалися сходами» .

Ніч сім'я провела у родичів. Вранці жінка повернулася, щоб оформити необхідні документи та зафіксувати пошкодження.

«Ночували у сестри. У поліцію написали заяву і на 15-80 дзвонили, подамо куди потрібно документи. Не будемо залишатися на Пісках. Страшно. Ми в шоці, що сказати».

Значних руйнувань зазнала й квартира Олександра Сєдого. Чоловік зазначає, що вибух застав родину вже уві сні, тому вони разом із дитиною поспіхом залишали будинок.

«Квартира повністю пошкоджена. Це всі вікна, всі двері, стіни тріснуті. Все, що заробляли все життя, все тріснуло. Ми спали вже. Схопили свою дитину (дитині 14 років) і побігли вниз».

На подвір'ї він побачив розбиті автомобілі та людей, яким уже надавали допомогу.

«Я такого ніколи в житті не бачив. Каміння, розбиті автівки, чоловіка виносили на ношах. Мою автівку побило камінням, осколками. Вся ліва сторона пошкоджена».

Попри втрати, чоловік говорить, що родина не збирається залишати місто. «Плануємо відновлювати й далі жити».

Мешканець шостого поверху Євген також згадує, що все сталося буквально за кілька секунд. Його квартира отримала незначні пошкодження, однак пережитий страх залишився.

«Штукатурка посипалася, вікно вилетіло, але не розбилося. На загальному балконі розбилося, але то швидко робиться. Коли все починалося, то я взагалі не зрозумів: секунда — і я вже в коридорі стою. Стою і чую, як просто бомблять. А через декілька секунд я вже все — на автівці їду геть звідсіля з речами. Тобто все так швидко сталося, незрозуміло, неочікувано» .

Євген зазначає, що силу вибухів відчував навіть через коливання будинку.

«Я спочатку подумав, що то РСЗВ, бо вибухів було багато і за декілька секунд, але це просто КАБи прилетіли. Дуже сильно гучно було, не переплутати. Не лише звук, а й будинок весь хитало».

Під час атаки разом із ним удома були мама, брат, сестра та собака Боня, яка теж дуже злякалася.

«Я був вдома з сестрою, братом і мамою. Сестра з молодшим братом поїхали одразу з мамою. А потім я ще з мамою сюди повернувся, щоб повністю забрати все потрібне і найцінніше, бо казали, що може ще щось буде.

Собака Боня, 3–4 роки їй, гавкала, як всі собаки. Перелякалася, гавкала, бігала. Ми її ось так взяли й вивезли» . Попри пережите, хлопець намагається дивитися вперед. «Я вже трохи заспокоївся. Можна багато про що думати, але вже нічого не зробиш. Якщо хочеш щось змінити, то треба брати й робити, а не просто стояти».