Відкриття музейного простору в обласному академічному українському музично-драматичному театрі імені В.Г. Магара у Міжнародний день театру стало ще одним кроком по увіковічненню історії цього храму Мельпомени та вшануванню видатних акторів, які її творили.

Першим кроком було встановлення у 2024-2025 роках пам“ятних табличок на гримерках, в яких готувалися до виходу на сцену народні артисти України Іван Смолій, Олександр Гапон, Владилен Попудренко, Григорій Антоненко, Тетяна Мірошниченко та Володимир Лук’янця.

Цих артистів можна сміливо віднести до “золотого фонду” - служінню театру вони віддали десятки років життя, ставши невід’ємною частиною його історії. І у музейному просторі, звісно, є згадки про цих корифеїв — вони зображені на раритетних світлинах зі знакових вистав, детальну інформація про них розміщена на диджітал-дошці.

Але найбільше “дух” видатних акторів, їхню енергетику можна відчути в художньо реконструйованій невеличкій гримерці, де розміщені особисті речі майстрів магарівської сцени, які в основному передані родинами. Тут дуже атмосферно!

Серед експонатів :

  • гармонь та набір для гриму Олександра Гапона,
  • окуляри і примірник “Кобзаря” Івана Смолія, з його робочими нотатками та авторськими правками,
  • чайник, цукорниця, чашечки і ложечка з сервізу народної артистки УСРС Алли Морозової (актриса запорізького театру імені Щорса була справжньою зіркою, вона увійшла до ТОП-100 видатних жінок СРСР), а також її ридикюль,
  • концертна сукня і сумочка-клатч заслуженої артистки України Валентини Косташ, яку вона використовувала як реквізит у виставах,
  • капелюшок заслуженої артистки України Світлани Бобир,
  • є тут і капелюшок балетмейстерки Тамари Бобрової (у якому вона з задоволенням попозувала).

Серед безцінних реліквій — екземпляр п’єси “Любов під в’язами” (1992-1993), режисерський варіант народного артиста України Володимира Шинкарука, який, на жаль, через хворобу дуже рано пішов з життя.

Екземпляр містить нотатки, режисерські текстові правки, коментарі щодо мізансцен, зроблені під час підготовки вистави. Дивишся і бачиш перед собою режисера, який готував прем’єру...

А ще — текст ролі Тараса у виконанні народного артиста України Івана Смолія з вистави “Тарас Бульба” (2007) у постановці заслуженого діяча мистецтв України Євгена Головатюка з особистими акторськими примітками Івана Івановича щодо характера персонажа.

До речі, у музейному просторі можна побачити макет історико-культурного комплексу на Хортиці “Запорозька Січ”, на території якого магарівці грали під відкритим небом цю виставу.

В гримерці можна побачити і ще один раритет з акторськими примітками Івана Смолія - текст ролі Ковіньки з його улюбленої вистави “Шлюб за оголошенням" у постановці народного артиста України Олександра Короля.

Окрім особистих речей акторів, в гримерці розмістили цікаві старі афіші, які відбирали за критеріями епохи, критеріями естетичності.

“Звичайно, це не всі, які у нас є. Якими оформили гримерку, вони мають дух епохи, на них бачимо обличчя відомих акторів, зокрема Костянтина Параконьєва В цій гримерці — згусток акторської енергетики”, - зазначила керівниця літературно-драматичної частини Наталія Ігнатьєва, яка займалася добором і систематизацією архівних матеріалів.

У спеціальній вітрині можна побачити нагороди театру — державні і професійні.

Авторка ідеї створення музейного простору — директорка-художня керівниця театру Наталія Власова, яка працює керівницею, нагадаю, з вересня 2024 року.

У минулому році до Міжнародного дня театру у фоє другого поверху відкрили оновлену фотогалерею. Концепція її створення (автор фото — Валерій Кошеленко, йому допомагала запорізька фотографиня Ліана Краснопольська) була чудова - актори позували у костюмах з улюблених вистав.

Цьогоріч у день професійного свята відкрили нову цікаву локацію.

"Дуже тішуся, що ми відкрили музейний простір, адже театр має дуже велику і славну історію. І не розповідати про неї — це неправильно. Ми намагаємось коротко розказати історію нашого театру від початку. Це настільки цікаво підіймати!

Нам вдалося зробити простір, де можна доторкнутися до історії, але зробили по-сучасному, з застосуванням новітніх технологій", - зазначила Наталія Власова.

Так, у просторі розміщено сенсорний екран, користуючись яким, відвідувачі самі можуть обирати, з яким саме розділом історії запорізької муздрами ознайомитися.

У цифровому архіві представлені фото вистав, видатних акторів, режисерів та керівників театру тощо.

На жаль, не все задумане вдалося здійснити до відкриття - з причин, які від театру не залежали. Так, запорізька фірма не встигла виготовити дві великі пластикові настінні книги - з іменами видатних особистостей, які служили в театрі, і про сценографію вистав, костюми. Кріплення під них на стіні вже є.

Причина поважна — у розташовану на Космосі компанію  був приліт, внаслідок якого згорів пластик. Матеріал довелося замовляти у Львові, у понеділок він повинен прибути в Запоріжжя і робота розпочнеться".

Наталя Власова привітала колектив з професійним святом, подякувала всім за злагоджену роботу і вручила Почесні грамоти департамента культури, туризму, національностей і релігій Запорізької ОДА скрипальці оркестру Ксенії Кізюн, акторам Ользі Грищенко і Антону Попудренко, який грає головну роль в прем’єрній виставі ”Балканський любовний експрес”, поставленій головним режисером театру, заслуженим діячем мистецтв України Віктором Поповим.

Яскраву комедію в театрі показували 27 і 28 березня. Глядачам дуже сподобалась!

На відкриття музейного простору запросили і ветеранів театру. Серед почесних гостей була народна артистка України Любов Матвіїшина, яка виходила на сцену понад 60 років.

“Це дуже важливо, що наша дирекція зробила музей. Зараз він невеличкий, але буде розширятися. Глядачу хочеться зазирнути в минуле, це цікаво і потрібно!

Головне, що люди люблять наш театр, приходять на вистави. Особливо це потрібно в наш непростий час. Зараз цікавий репертуар і приємно, що попри війну, в театр приходить багато глядачів.

Я грала в дуже багатьох виставах, на старих афішах можна побачити і моє дівоче прізвище — Лісовська. Були вистави, були нагороди, були, сльози, перемоги... Було все!

Театр — це поклик душі. Інколи мене питали, ким би я була, якби не стала артисткою. Та я ж нічого більше не вмію робити...

Що запам’яталося? Коли присвоювали звання: спочатку — заслуженої артистки, потім - народної. Я раділа, раділи мої друзі.

Коли прийшла в театр, працювала з багатьма відомими акторами, які були старші за мене — це Бережна, Просяніченко, Хорош, Параконьєв, працювала і з акторами мого віку: це Володя Шинкарук, Володя Лук’янець, Саша Гапон, я з ним вчилася.

Спогадів багато! Я зараз на пенсії, живу спогадами, дуже добре, що вони є. Я люблю наш театр. І помру з любов’ю до театру”, - поділилася Любов Матвіїшина.

Після закінчення офіційної частини керівниця літературно-драматичної частини Наталія Ігнатьєва провела дуже пізнавальну екскурсію по музейному простору.  Вона розповідала  захоплюючі історії про старі афіші та театральні програмки, про вистави, зображені на раритетних світлинах. 

На стіні музейного простору "ожили" вистави "Нафта"  (фото 1930 року),  "Майська ніч" (1962), "Кассандра" (1971), "Енеїда" (1978),  "У неділю рано зілля копала" (1955), "Ярослав Мудрий" (1969, вистава - лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка), "Байда, князь Вишневецький" (1991), "Сто тисяч"  (1993),  "Дім Бернарди Альби" (1997)

За словами пані Наталії, робота з архівними матеріали у театрі розпочалася не зараз: з ними працювали і її попередники на посаді керівника літературно-драматичної частини — Валерій Гайдабура, Тетяна Нещерет.

У театрі багатющий архів, проте світлини потребують впізнаваності та цифрової обробки. Коли живі були актори старшого покоління, до них зверталися з проханням допомогти впізнати вистави і акторів.

Наталя Ігнатьєва каже, що “людиною-енциклопедією” був Григорій Антоненко, який понад 20 років пропрацював з легендарним Володимиром Магаром і знав дуже багатьох артистів. На жаль, в засвіти пішли не тільки він, а й багато акторів “золотого складу”.

“Історія театру ім. Магара – це вже 97 років, близько 600 вистав і сотні, сотні імен. Від року заснування і до сьогодні театр не припиняв своєї діяльності навіть у найкризовіші періоди: під час Другої світової війни, в повоєнні роки без власного приміщення, під час реконструкцій будівлі в 1990-ті, під час пандемії та російсько-української війни колектив театру знаходив спосіб продовжувати свою роботу і створювати вистави та програми заради глядачів.

Усе це – наша історія, якою хочеться поділитися. Яку точно варто знати всім небайдужим до театрального мистецтва та нашого Запоріжжя. Тож у цьому сезоні ми вирішили оновити музейну експозицію театру та презентувати яскраві експонати нашого архіву.

Власне, ідея створення нового музейного простору виникла у директорки-художньої керівниці театру Наталії Власової ще торік. Проте потрібен був час, кошти і багато ретельної роботи для втілення цієї ідеї. І ось сьогодні, до Міжнародного дня театру, довгоочікуване відкриття Музейного простору.

Музейний простір театру ім. Магара охоплює діджитал-версію та «живу» експозицію. Так у реальному просторі глядачі можуть бачити виставку афіш та програмок від 1940-х до 1990-х років, фотографії знакових вистав, сторінки, присвячені легендарним особистостям, презентацію ескізів оформлення вистав, макет будівлі театру та макет вистави «Тарас Бульба», а також зможуть зазирнути до художньої реконструкції акторської гримерки – символічно оформленої кімнати, в якій зокрема розміщено предмети, що належали акторам та режисерам нашого театру.

У наших планах – продовжити роботу над музейним простором, створити реконструкцію майстерні художника, задіяти ще один майданчик і наповнити його іншими унікальними експонатами”, - зазначила Наталія Ігнатьєва.

Довідково

Музейний простір створили

  • Авторка ідеї – Наталія Власова
  • Концепція оформлення музейного простору – Наталія Петен-Ступакова
  • Добір і систематизація архівних матеріалів – Наталія Ігнатьєва
  • Дизайн приміщення та друкованих матеріалів, створення макетів вистав і будівлі – Наталія Мацук, Віталія Білик
  • Обробка і програмування цифрового архіву на діджитал-дошці - Геннадій Лещенко
  • Монтувальні роботи, виготовлення макетів, оформлення стін та інші роботи виконали начальники та майстри виробничих цехів, працівники технічних служб театру.