До 30 листопада у Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці можна переглянути виставку картин, які Наталія Коробова написала в різні роки. Найбільш рання — 1999 року написання.

Всього на виставці живопису представлено 15 робіт мисткині, відомої не лише у Запоріжжі, а й далеко за межами нашого міста. 5 з них — це квіти, написані під час війни, про що свідчать написи в куточках полотен, ще 2 - диптих “Ханука”, присвячений світлому єврейському святу, він написаний у 2019 році

На відкриття прийшли численні друзі і знайомі художниці, яка є однією з найвідоміших у Запоріжжі. Авторку робіт представляла завідувачка відділом мистецтв ЗОУНБ Світлана Чучко.

«Наталія Коробова — художниця, майстриня станкового живопису, монументального розпису, дизайну широкого спектру призначення, дипломована викладачка у сфері арт-терапії.

Навчалася в Київській середній художній школі імені Т.Г. Шевченка. Її наставниками були Микола Глущенко і батько, відомий запорізький живописець Володимир Коробов.

З 1969 року Наталія Коробова бере активну участь у вітчизняних та міжнародних виставках. Зокрема, картини запоріжанки експонувалися у Бельгії, Німеччині, США, Фінляндії, Франції, Японії.

Твори Наталії Коробової зберігаються у вітчизняних та зарубіжних музеях, а також в багатьох приватних колекціях в Україні, США, Ізраїлі, Німеччині, Франції, Фінляндії, Польщі тощо.

Сьогодні ми відкриваємо виставку “Квіти мипу і війни”. Подивіться, в цих квітах стільки життя, любові, краси і сили!”, - зазначила Світлана Чучко.

За словами Наталії Коробової, картини для виставки вона відбирала разом з Оленою Савкіною (Олена - головна бібліотекарка відділу мистецтв ЗОУНБ).

“Вирішили зупинитися на ноті оптимізму, - розповідає художниця. - Тому що зараз ми бачимо так багато нещастя, горя, що, як мені здається, хочеться бачити більше світлого.

Мені хотілося показати ноту радості. Коли я взагалі дивлюся на квіти, я вражаюся тому, як вони створені!. Їх створюють, як на мене, якісь небесні архітектори.

Вчора я стояла біля клумби з різнокольоровими хризантемами. Здавалося б, прості квіти, але яка ж це краса! І тут згадуєш, що сьогодні у нас війна...

Я дуже рада, що зробила цю виставку. Дістала зі стелажів картини з квітами і віддала на виставку. У бібліотеці не так багато мольбертів, тому частина картин залишилася вдома.

Два натюрморти на виставці — з серії “Ханука”. Ханука — це свято щастя, свято дива: у лампадці знайшлася олія для того, щоб кожного дня запалювати свічку. З надією на завтрашній день. Мені захотілося, щоб ці дві картини разом з квітами були на виставці”.

З відкриттям виставки Наталію прийшли привітати чимало друзів та знайомих. Серед них - директорка Чернігівської школи Олена Денисенко, художники Лариса Єрмак-Долгова і Вадим Мітков, перша заступниця голови Бердянської РДА, депутатка обласної ради Ірина Півень, співзасновник і голова правління ГО “Мейнстрім” Сергій Андрух, ветеран педагогічної освіти Галина Соловйова та інші.

Так, переселенка з окупованої Михайлівки Олена Денисенко познайомилася з Наталією Коробовою в рамках мистецького проєкту “Ми є. Українство”, який об’єднав представників 20 національних спільнот Запорізької області.

Олена Денисенко представляла німецьке товариство, бо має німецьке коріння.

Проєкт втілювала громадська організація “Мейнстрім”. У учасників були куратори —  відомі запорізькі художники, які допомагали створювати картини.

“Вдячна долі, що звела мене з Наталією Коробовою, - розповідає директорка школи. - Я — переселенка, в проєкт прийшла малювати. Керівники проєкту сказали, що я буду працювати з Наталією Коробовою. Кожного разу я закохувалася в цю жінку!

Вона зробила з мене художницю. Три мої картини вже побували на виставках у Запоріжжі, Львові, Івано-Франківську і Києві. Наталія запросила мене до себе в майстерню, де я побачила її роботи. Я була дуже вражена! Вдячна долі, що вона для мене тепер не лише художниця, а й подруга”.

А депутат обласної ради Ірина Півень вітала авторку виставки від імені внутрішньо переміщених осіб. Ірина Григорівна розповіла, що з Наталією Коробовою познайомилася в художньому музеї, де проходила творча зустріч з мисткинею.

“Ми зібрали делегацію з Бердянського району і прийшли. І з того моменту я зачарована творчістю пані Наталії. Це лікує наші душі, дає надію, що все ще у нас буде — у людей, яких хвиля війни вирвала з рідних домівок і розкидала по світу. Дякую пані Наталії за творчість і чекаю на нові зустрічі!”, - сказала Ірина Півень.

Про квіти і війну

Наталія Коробова, художниця:

“На виставці є бузок, який я малювала в травні 2021 року на пленері в Ірпіні, а вже в лютому наступного року почалася повномасштабна війна.

Коли вона розпочалася, у мене стояли квіти, писала натюрморт. Але це був такий шок, що я не могла продовжувати роботу.

Потім, коли все ж таки закінчила картину, підписала “25-й день війни”. Цей натюрморт зараз в хмельницькому музеї. Потім малювала якісь квіти і підписувала, який тоді був день війни.

Коли під останнім натюрмортом написала, що це 1000-й з чимось день війни, мені стало не по собі. Я зрозуміла, що вже не можу підписувати квіти цифрами, які вказують на день з початку повномасштабної війни...

Я сподіваюся, що почну якийсь натюрморт — красивий, великий, на якому зможу написати “Перший день миру”. Дуже цього хочу!”

Фото авторки