4 жовтня у театрі імені Магара знову покажуть прем'єру музичної комедії "Сватання на Гончарівці" за однойменною п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка, якою офіційно відкрили 98-й театральний сезон. Виставу поставив запрошений режисер, заслужений діяч мистецтв Сергій Павлюк з Херсону.
Знакову для театру виставу показували два дні поспіль - 25і 26 вересня і щоразу в залі був аншлаг. У «Сватання на Гончарівці» є всі шанси стати хітом театрального репертуару, як це було і з попередніми постановками.
"Це українська класика, в ній наша мова, характер, гумор, любов, родина і те, що називається українською ідентичністю. А ще ця вистава має особливе значення для нашого театру, тому що це зв'язок з історією. Вона вже тричі була поставлена на нашій сцені - в 1942, в 1969 роках, а в 2000 році театральний сезон відкривався цією виставою після великої реконструкції будівлі нашого театру.
Тому для нас надзвичайно хвилююче і відповідально розпочинати 98-й театральний сезон саме цією виставою. Але з новими акторами, з новим поглядом для нових глядачів, та найголовніше з великою любов'ю до української культури, яка єднає покоління нашого театру", - зазначала журналістам на пресконференції напередодні прем“єри директорка-художня керівниця академічного обласного українського музично-драматичного театру імені В.Г. Магара Наталія Власова.
Сюжет "Сватання на Гончарівці" багатьом глядачам відомий ще, мабуть, зі школи. Уляна і Олексій закохані один в одного. Але мати Уляни Одарка хоче, щоб дочка вийшла не за Олексія-кріпака, а за Стецька, який трохи «вдарений головою”, але має заможного батька.
Ситуацію рятує дядько Олексія — відставний солдат Осип Скорик, який після багатьох років відсутності з’являється перед самісіньким сватанням Стецька до Уляни. Стецько під час сватання отримує від Уляни гарбуза, що дуже обурює Одарку. Але її серце швидко розтануло, бо Осип Скорик викупляє племінника з неволі. Молодята щасливі!
Оскільки вистава музична, то глядачі почують багато пісень і побачать запальні танці у виконанні артистів балету і драми. Гарна режисерська знахідка — хор, який весь час знаходиться на сцені.
Актори не тільки співають, а ще й грають на унікальних народних інструментах – колісній лірі, бугаї, дримбі, цимбалах, а також на флексатоні та штучному дощу.
Точка зору режисера
Сергій Павлюк, режисер-постановник вистави "Сватання на Гончарівці" (Херсон):
"Це дуже весела музична пластична вистава. Нічого супернового в матеріалі або мегасучасного не буде. Це, як на мене, гарна класична постановка. Це має бути весело, щоб під час війни глядачі трішки відволіклися від того, що відбувається в нас на вулиці, така невеличка реабілітація.
Із такого найскладнішого для мене. Не дуже хотів ставити, тому що загалом в таких класичних творах українці виглядають трішки, вибачте, дебільнуватими. Плюс штампи у постановках в «савєтському союзі. Але я погодився на постановку, тому що знайшов деякі ключики.
З цього матеріалу можна робити дуже гарний український контент. Але є проблема. В наш час багато толерантності і це правильно. І коли всі сміються зі Стецька, з дурачка, то в нас зараз це не прийнято. Постійно міняються слова, як правильно називати людей з певними вадами. Тому ми знайшли ключик до образу Стецька, не буду його вам продавати.
Також тема алкоголізму, яка багато піднімається в класичній літературі. Всі українці п'ють. Ми п'ємо, це нормально. Але коли на сцені це занадто сильно гіперболізується, часто коли ставиш класичний матеріал, то постійно кажуть: "Ну що ми такі, що так п'ємо?". Ну п'ємо. І вміємо з цього сміятися, і анекдоти й пісні про це, і застілля про це. Це теж є певна традиція. Але якщо з цього сміятися, то це прийнятно, як на мене.
У автора наприклад, батько перестає пити в кінці вистави, а у нас трошки по-іншому... Що стосується головного персонажа, Стецька, виникає питання: "Чому він такий?".
У автора це є - єдине, що як в тумані. І ми це з акторами розшифрували, як на мене, дуже цікаво. Стецько розповідає історію свого дитинства; "Тато каже, що я вдарений головою, бо мене мама в дитинстві упускала багато разів. А мама упускала мене багато разів, тому що була п'яна завжди. А мама була п'яна тільки тому, що тато її постійно бив".
Ми говоримо про аб'юз в сім'ї, ця тема піднімається. І ми усвідомлюємо, що ця дитина, вона не винна в тому, що вона, як кажуть, вдарена головою. Фінал теж не буду продавати, ми теж знайшли маленький ключик, хай вам це буде цікаво".
...Глядачі не хотіли відпускати акторів, щедро обдаровували їх оплесками, у залі багато разів лунало “Браво!”. Така реакція публіки дуже надихає артистів, які проводили репетиції навіть під час повітряних тривог чи коли поруч лунали вибухи (в театрі вже втретє з початку повномасштабної війни повилітали вікна).
“Ми відкрили 98-й театральний сезон прем’єрою музичної вистави “Сватання на Гончарівці”. Публіка дуже тепло її сприйняла. Зал підтримував акторів оплесками — після якогось жарту, діалогу, пісні чи танцю.
Після вистави глядачі підходили, ділилися враженнями, казали, що дуже сподобалося. Ми досягли своєї мети!
Ще раз подарували всім гарний настрій, показали нашу культуру, нвші традиції, в тому числі і з сучасним підтекстом”, - зазначила Наталія Власова.
Враження глядачів
“Новини Оріхова” зібрали відгуки глядачів, які, справді, у захопленні від нової роботи магарівців.
Ірина Конарева, директорка КЗ «Запорізький фаховий коледж мистецтв і культури ім. П.І Майбороди”, заслужений працівник культури України:
«Магарівці, респект вам! Щиро вітаю з чудовим відкриттям театрального сезону та премʼєрою музичної комедії «Сватання на Гончарівці», яка захопила з першої хвилини!
Блискуча постановка, сучасне прочитання відомого твору, що увійшов до скарбниці української драматургії, яскрава сценографія, цікавий музичний матеріал, колоритні костюми, бездоганна гра улюблених акторів, прекрасний хор, запальні танці та неймовірна атмосфера подарували незабутні враження!
Дякую директору-художньому керівнику Наталії Власовій за запрошення, режисеру-постановнику Сергію Павлюку та всьому колективу театру за мистецьку насолоду! БРАВО!!!».
Галина Гончаренко, депутат Запорізької міської ради, керівник волонтерського центру «Солдатський привал»:
«Вітаю шановну громаду! Панове, у всіх нас друзі з острахом здалеку питають: "Бідні, як ви там в тому Запоріжжі, під постійними обстрілами?" Є таке?
То відповідаємо: ми сьогодні - на прем'єрі, яка відкриває театральний сезон в нашому славетному Театрі імені Магара!
Панове, "Сватання на Гончарівці" у виконанні наших артистів та музикантів, за сценарієм та режисурою вийшло не просто музичною комедією за твором Г. Квітки-Основ'яненко.
Сьогодні глядачі долучилися до феєричної, яскравої вистави! І ця вистава починалася ще у фойє театру - з креативних національних інтер'єрів, музики та неймовірної атмосфери!
А далі запорожці, яким пощастило сюди потрапити (аншлаг повний!) потрапили у казку, де класичний сюжет прикрашений фантастичною грою акторів, гумором, музикою, танцями та співом з сучасними приколами, дивовижним освітленням та шикарними костюмами.
Чому я кажу про казку? Бо для мешканців нашого прифронтового міста ці дві години "без війни та не про війну" стали казковим дивом. Вражень - до неба!!!
Велике ДЯКУЮ всьому творчому колективу та керівництву нашого театру в особі Наталії Власової за справжнє Свято! Щиро та заслужено пишаюся нашим Театром!
Це - не просто прем'єрний спектакль! В наших умовах це - Подія! Запорожці, ми найкрутіші люди в світі, бо бігти на відкриття 98 театрального сезону під ворожими обстрілами, та ще й стояти в черзі за квитками на виставу - можемо тільки ми! З повагою до запорожців!»
Антоніна Букрєєва, ветеран журналістики, переселенка з Якимівки:
«РЯТУЄ СВАТАННЯ. Всі знають, що сватання це давній традиційний обряд і перший етап весільного дійства, під час якого жених та його рідні або представники - свати, просять у батьків дівчини згоди на її шлюб із женихом.
Воно рятує дівчину від нелюбого чоловіка, бо саме від її згоди залежить, чи пов'яже вона сватам рушники, а жениху хустку, чи піднесе гарбуза.
Саме це дійство і відображено у соціально- побутовій комедії Григорія Квітки- Основ'яненка "Сватання на Гончарівці", що стала справжньою перлиною української класики.
Написана вона майже 200 років тому - у 1835, а видана і поставлена у 1836. І відтоді, 190 років, не сходить зі сцени і користується незмінною популярністю у глядачів. Бо тут є все, що треба: і харизматичні герої, і щирий гумор, і справжні почуття, і неповторний український колорит.
Сватання у Гончарівці, завдяки хитрощам відставного солдата, врятувало Улянку від шлюбу зі Стецьком без клепки в голові, і поєднало з коханим ковалем Олексієм.
А всіх, хто завітав 24 вересня в театр на здачу вистави, врятувало (хоч на деякий час!) від постійної тривоги і надмірного нервового напруження, бо життя у прифронтовому місті має дуже небезпечний і суворий колорит.
Це рятувальне коло починається з фойє, де облаштували спеціальну локацію з атрибутами національного побуту, що створює відповідну атмосферу перед переглядом вистави. Все натуральне! Навіть сивуха. Щоправда, наливать не наливали, але чопок із сулії понюхати таки дозволили... Чим я і скористалася. Знаєте, специфічний запах теж налаштовує на відповідний лад.
Режисер-постановник вистави - заслужений діяч мистецтв України з багатостраждального Херсону Сергій Павлюк. Над сценічним втіленням працювала ціла команда з цього південного міста у тісній співдружності з нашими місцевими чародіями.
Як на мене, то справжньою творчою знахідкою режисера і родзинкою вистави стала музична група. Жива музика оркестру народних інструментів - ліри, бугая, дримби, цимбалів і флексатону задавала неповторний тон усьому сценічному дійству. Браво!
Дякую усім, хто творив "Сватання на Гончарівці", за моральну підтримку»
. 
Про виставу
«У театрі є свої традиції. Є ті, що народжуються у щоденній роботі, а є ті, що проходять крізь десятиліття й передаються від покоління до покоління. Одна з таких традицій у нашому театрі - «Сватання на Гончарівці».
Ця історія вже не раз оживала на нашій сцені.
1942 - перша постановка у театрі імені Щорса.
1969 - «Сватання на Гончарівці» знову повертається на сцену.
2000 - після великої реконструкції будівлі театр відкриває свою роботу новою постановкою цієї п’єси.
І ось 2026. Відкриваючи 98-й театральний сезон, ми з вдячністю згадуємо тих, хто створював цей театр, працював на його сцені, здобував і примножував його ім’я.
Продовжуючи їхню справу, ми знову обираємо «Сватання на Гончарівці» - уже у своєму часі й для свого глядача.
Чотири постановки - чотири різні епохи. Адже театр змінюється разом із часом: змінюється сценічна мова, погляд, форма, але незмінною залишається сама історія.
Цього разу ми розповідаємо її сучасніше, ближче до сьогоднішнього глядача, але зберігаємо те, за що любимо цю п’єсу: український характер, гумор, живі почуття та нашу національну іскру.
Бо традиція - це не просто повторення того, що було. Це можливість продовжити історію по-своєму. І наша історія «Сватання на Гончарівці» триває», - зазначається на сайті театру.
Фото з фейсбук-сторінок Ірини Конаревої і Галини Гончаренко
