Понад 130 картин можна побачити на новій виставці “Мистецька історія Запоріжжя» в обласному художньому музеї.

Це роботи 50 запорізьких художників різних поколінь, картини розташовані за хронологією . До речі, чимало корифеїв попри поважний вік досить плідно працюють і сьогодні.

В експозиції представлені роботи, які зберігалися в приватних колекціях, передані музею художниками, друзями або нащадками художників, які вже відійшли у вічність. А Сергій Ліповцев приніс картину у день відкриття виставки. “Я вирішила, що його роботи нам не вистачає”, - розповіла керівниця обласного художнього музею Інга Янкович.

Нова виставка займає увесь музейний простір: картини зустрічають відвідувачів музею при вході, вони розміщені на стінах першого поверху, займають велику залу та три невеличкі кімнати на другому поверсі.

“Перша ідея була — зробити ретроспективу. А потім вирішили, що треба показати і сучасність. На виставці багато робіт з приватних колекцій, більшість я ніколи не бачила. Вони, можливо, виставлялися дуже давно або взагалі не були на виставках”, - розповіла Інга Адольфівна.

Частину картин надала головна хранителька Алевтина Медведєва, яка купувала у художників картини і дарувала їх своїм родичам чи знайомим.

А ще художники чи їх нашадки дарували хранительці музею невеличкі картини. І зараз ці усі подарунки можна побачити в експозиції.

Алевтина Федорівна працює у музеї з моменту його створення, тобто понад 50 років. Спочатку вона відповідала за виставки в експозиційному відділі образотворчого мистецтва. А з 1992 року стала хранителькою.

Зокрема головна хранителька надала для експозиції картину Георгія Колосовського, на якій зображений гарний запорізький пейзаж. Георгій Колосовський (він 1913 р.н.), який мав талант педагога і вплинув на багатьох митців, був першим членом Спілки художників в нашому місті. Коли членів професійної спілки було 10. вони створили обласний осередок СХ.

Але і до його створення митці не були роз’єднані. У 1948 році у Запоріжжі засновано Товариство художників і саме на їхнє прохання була створена виставкова зала на головному проспекті, зараз там працює художній салон.

Художники, як розповіла Інга Янкович, збиралися у виставковій залі, яку для них побудували на центральному проспекті (зараз там виставкова зала обласної організації національної спілки фотохудожників України). Там знаходилася і студія.

"У товаристві були “творчі четверги”, на яких художники проводили дуже цікаві обговорення, які сприяли творчому вдосконаленню митців. До речі, художник Владлен Дубінін, який майже до останніх своїх днів приходив до нас, у музеї поводив себе так, як наче він виступав на обговореннях. Тобто, розповідав, що, на його думку, в картині добре, а що — ні”, - поділилася в.о. директора музею.

Одним з очільників товариства був художник Григорій Соколенко, який для музею є знаковою особистістю, адже Григорій Олександрович у 1971 році став першим директором.

Музей не відбувся би без іншої знакової особистості, неперевершеного колориста Володимира Коробова, який на міській раді виступав за створення музею у нашому великому індустріальному місті.

Мистецька історія Запоріжжя невід’ємно пов’язана з функціонуванням запорізького осередку Спілки художників України, яка існує з 1962 року. Першим головою спілки став Євген Чуйков – яскравий художник із власною живописною манерою.

На виставці немає робіт, які б відображали радянську епоху. За словами Інги Янкович, музейники не знають, куди поділися “кілометри полотен” з зображеннями партійних і радянських лідерів.

“Їх треба було тоді писати, бо саме “правильні” в ідеологічному плані картини брали на виставки. А це — замовлення, гроші, врешті решт, ім’я. На щастя, у художників залишався час на творчість. І саме те, що вони творили для душі — залишилося. У нашому музеї, у приватних колекціях. І ми ці роботи можемо побачити на нашій виставці”, - розповіла Інга Янкович.

Куратором унікальної виставки є старша наукова співробітниця Людмила Травень, яка, як і Алевтина Медведєва, працює в музеї з дня його відкриття.

“У нас 16000 експонатів, які Алевтина Федорівна і Людмила Іванівна, вона теж була хранителькою, перенесли на своїх руках, привозили їх з Києва, москви і інших міст. Кожну картину вони знають “в обличчя”, кожного художника, адже спілкувалися з митцями. Тому їх по праву можна вважати берегинями нашого музею”, - зазначає Інга Янкович.

На виставці можна побачити пейзажі з зображенням рідного міста, які вже стали історичними, Олексія Якушенка, захоплення подорожами Миколи Пашканіса та Леоніда Фащенка, захопленість природою серця України Полтавщиною Олексія Матюшенка, портрети близьких Владлена Дубініна, Володимира Коробова, Григорія Соколенка, Анатолія Якімця.

“Особливе місце в експозиції займає автопортрет Олександра Кошеля, який представляє класичний образ художника за роботою з палітрою та пензлями у руках та вражає майстерністю живопису.  

Нове покоління художників відзначилося творчими пошуками та проявами індивідуального стилю. Не все проходило гладко. Були не прийняті роботи, були закриті виставки та поламані долі, але творчість все долає.

Неможливо оминути яскраву та нестримну творчість Миколи Колядка з його сучасними та глибоко народними сюжетами. Віртуозний майстер пензля Віктор Заруба представлений неймовірними акварелями, які знаходяться на грані предметного і нефігуративного мистецтва.

Подруги Галина Сапегіна, Тамара Дружина – неймовірні живописиці кожна із власним проявом таланту. Юрій Остапов – майстер ліноритів, якій з легкістю міг зобразити веселку на чорно-білому естампі.

Наталія Луценко знайшла свою улюблену техніку – примхливу та непередбачувану акватипію, що створює примарні образи.

Георгій Карадуманов – майстер живопису гуашшю з безкінечними кольоровими нюансами. Валентина Чікіна закохана у декоративність, але з глибоким філософським змістом.

 Твори останніх років відзначаються пошуками індивідуальності: яскраві фантазії Сергія Ліповцева, кольорові експресії Євгена Прокоф’єва, живописна декоративність Павла Добрєва.

Ковток свободи 1960-х, законсервованість 1980-х, протестні настрої 1990-х, переосмислення соціального життя 2000-х, розбудова незалежності України, воєнне лихоліття сьогодення – все відобразилось у творчості митців, але над всім стоїть індивідуальність та талант. Наша виставка тому яскраве підтвердження.

Вдивляючись у роботи запорізьких художників, можна зробити висновок: вони люблять Запоріжжя, шанують Україну, глибоко вкорінені у народні традиції. Це вони зберігали та відображали у творах свою українську сутність за часів суцільної русифікації, це їхня творчість, незламний характер та самовідданість стали підґрунтям незалежності України, вони сьогодні дають нам сили вистояти”, - зазначається в пресрелізі виставки.

Відома запорізька художниця Наталія Луценко надала шість своїх робіт, ще кілька, які можна побачити на виставці,  художниця комусь дарувала.

“Вибрала ті, які не були заховані, - розповідає Наталія. - Після персональної виставки привезла картини додому, не захотіла везти в майстерню. Тут є офорти і роботи, зроблені в техніці “акватипія”.

Офорти більш сюжетні, це була улюблена техніка у 80-і роки. А ще - монотипія. Мені хотілося проломити простір!

Мене лаяли, не пускали на виставки — казали, треба малювати реальність. Мені ж подобалось покрутити, поламати, пробити двомірність, зробити її більш об’ємною.

А на початку 90-х мені стало не вистачати кольору! Офорт кольоровий — дуже трудомісткий. Я б замучилась його робити. Так прийшла до акватипії. Як вийшло? Розлила воду і прилип папірець. Віддерла його, як глянула — а там такий фантастичний пейзаж! Саме те, що мені не вистачало! - поділилася художниця.

Наталія Коробова представила на виставку не тільки свої роботи “Діана”, “Агава”, а й три картини свого легендарного батька. Їх можна побачити в центрі експозиції зали на другому поверсі. Це "Портрет Майї Бакаєвої", "Портрет доньки" і "Гора Аібга".

 

“У картини “Гора Аібга” цікава історія, - каже Наталія Коробова. - Це у Краснодарському краї. Батько тут воював. Якось він поїхав туди, взяв в оренду будиночок, вирішив трохи пожити в цих місцях.

Власник будинку Гриша повіз його в гори, де на Військово-грузинській дорозі батько отримав поранення. А там стоїть обеліск загиблим і на ньому — ім’я і прізвище тата. Ми ще думали — чому саме там його представили до нагороди? Після цього бою чотири бійця залишилися. Він отримав контузію, був тяжко поранений.

Гриша був приголомшений, пропонував батьку переписати на нього один будинок (всього у нього було три). Думаю, обеліск, на якому написано “Владимир Коробов” і зараз стоїть на дорозі у горах".

Є своя історія і у картини “Портрет доньки”.

“Мені тут 10 років. Тато купив пальто у москві, у магазині “Дитячий світ”. Воно було дуже гарне. А моя єврейська бабуся вдягла на мене 3 чи 4 кофтинки. Так він мене і малював”, - згадує відома запорізька художниця.

Приходьте!

  • Виставка "Мистецька історія Запоріжжя" працюватиме орієнтовно до кінця січня.
  • Адреса художнього музею: вул. Незалежної України, 76-Б (зупинка "ТЦ "Україна"). Телефон для довідок 067-168-87-33
  • Музей працює кожну п’ятницю, суботу та неділю з 10.00 до 16.00.
  • Вхідний квиток 25 грн, пільговий 15 грн.