29 вересня Запорізькому обласному художньому музею виповнилося 55 років. Напередодні цієї ювілейної дати тут відкрили виставку «Під Покровом», яку музейники створили з 55 експонатів.

В експозиції - картини запорізьких митців, а також художників з інших міст, частина з яких брала участь у всеукраїнських пленерах "Запорізький пейзаж" (організатор - художній музей) і "Хортиця крізь віки" (його понад 10 років проводила обласна організація НСХУ).

Як розповів заступник директора музею з наукової роботи Ігор Люльченко, у виставковій залі розмістили 31 картину і старовинну ікону 19 сторіччя, автор якої - невідомий. В експозиції представлені роботи 26 художників

Серед них — картина художника з Оріхівщини Анатолія Завгороднього “Поминки”, яку через рік після його персональної, на жаль, посмертної виставки музею передала донька митця. Усього вона передала до фондів дві картини батька.

У фоє центральне місце займає ескізна скульптура "Козаки в дозорі" Владлена Дубініна (1931 - 2020), яку він мріяв встановити на Хортиці. Після смерті скульптора його роботу привезли в музей, де вона зберігалася в зачиненому для відвідувачів корпусі.

Поруч зі скульптурою можна побачити дві козацькі хоругви - роботи найвідомішої запорізької художниці з текстилю Тетяни Власенко, яка працює головною художницею театру юного глядача.

Біля входу музейники розмістили 6 стендів з інформацією зокрема про діяльність музею, його заслужених працівників.

До них віднесли колишню директорку музею Галину Борисову, яка пропрацювала в музеї 45+ років і головну хранительку фондів Алефтину Медвєдєву, яка працює в музеї з першого дня його роботи, тобто 55 років, хоча на стенді по-новомодньому вказана цифра “50+”.  До речі, багаторічної директорки музею, яку звільнили з посади тво керівниці в цьому році, на святі не було.

Як на мене, можна було б згадати наукову співробітницю Людмилу Травень, стаж роботи якої в музеї понад 40 років (Людмила Іванівна пішла на заслужений відпочинок кілька місяців тому).

Та і наукова співробітниця Тамара Гончаренко до свого звільнення, яке оскаржує в суді (її звільнила не нинішня керівниця, а тво директора Галина Борисова) пропрацювала в музеї понад 35 років. Тобто в музеї плинності кадрів, вважайте, і не було за ці роки.

Відкриття нової виставки, на якій оспівується козацтво і Хортиця, поєднали з офіційним заходом з нагоди ювілею музею.

Його історія почалася 29 вересня 1971 року — в цей день був підписаний наказ про створення музею. Для відвідувачів заклад  відкрився 2 лютого 1972 року виставкою з Третьяковської галереї.

За цей час музейникам вдалося зібрати  понад 18000 експонатів (така цифра вказана на стенді) - це живопис, графіка, ікони, скульптура та декоративно-ужиткове мистецтво. Частину робіт музейники купили, а частину їм подарували автори. У музеї навіть склалася така традиція, що після персональних виставок митці передавали музею кілька своїх робіт.

За цей час тут  експонували мистецькі твори з Франції, США, Китаю, Австралії та інших країн.

На початку повномасштабної війни музей на певний час припинив виставкову діяльність. А унікальну колекцію робіт видатної художниці Марії Примаченко взагалі евакуювали до Литви, де показували її на виставках в кількох містах цієї країни.

Після відновлення виставкової діяльності в музеї проводилися виставки запорізьких художників, які не виїхали з міста і могли надати свої роботи для “персоналок”. Для експозицій їх відбирала наукова співробітниця Ольга Дворна, яка, на жаль, з приходом нового керівника звільнилася після 19 років роботи в музеї.

У цьому році в музеї провели і одну виставку авторів з іншого міста, вона приїхала до нас з Києва.

З нагоди ювілейної дати присутніх привітали директорка департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА Альона Власова і  виконувачка обов’язків директора Леніана Елоян, а про мистецьку і історичну цінність виставки розповів заступник директора музею з наукової роботи Ігор Люльченко.

– За цими 55 роками стоять люди. Є працівники, які пройшли разом із музеєм майже весь його шлях, є ті, хто долучився пізніше і сьогодні продовжує цю роботу.

За останні роки музей пережив ще одну чергу евакуації цінностей.

І навіть коли було страшно приходити на роботу, колектив продовжував берегти мистецтво та працювати з фондами. Сьогодні наш художній музей – це справжня скарбниця. Ми хочемо, щоб його колекції бачили далеко за межами Запоріжжя і України, а сам музей розвивався як потужна мистецька та наукова установа, – зазначила Альона Власова.

Альона Власова не тільки виголосила вітальне слово, а й виконала  приємну місію — вручила нагороди трьом працівницям художнього музею.

Головна зберігачка фондів Алефтина Медведєва (її зазвичай називають більш звичним Алевтина, але жінка не ображається на "перейменування") працює тут від самого початку.

Вона бачила, як формувалася колекція, приймала нові роботи та разом із колегами берегла їх у різні періоди життя музею. З нагоди ювілею музею і Алефтину Медведєву нагородили медаллю «За розвиток Запорізького краю».

Отримавши нагороду, головна хранителька фондів звернулася до присутніх з невеличким спічем.

– Коли багато років працюєш із мистецтвом, починаєш бачити за кожною роботою особистість автора: його манеру, характер, те, що для нього було важливим. У нашій колекції дуже різні художники, різні покоління і різні роботи, але багато з них через десятиліття залишаються актуальними. Я люблю нашу колекцію і те, чим займаюся. Коли бачиш, що ці роботи цікаві людям і сьогодні, розумієш, заради чого всі ці роки їх зберігали, – розповіла Алефтина Медведєва.

Колектив обласного художнього музею відзначили Подякою Запорізької ОДА. Нагороду отримала виконувачка обов’язків директора установи Леніана Елоян.

– Передусім дякую нашим Захисникам і Захисницям за можливість зустрічатися, жити, творити й відкривати виставки. Дякую всім, хто залишається поруч із музеєм. І особливо – нашому колективу. Ці люди власними руками зберігали фонди, а разом із ними нашу культуру, ідентичність і нашу картину світу. Сьогодні ми продовжуємо цю роботу і хочемо, щоб музей залишався місцем, куди люди приходять за мистецтвом, – зазначила Леніана Елоян.

За багаторічну роботу Подяками департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА нагородили провідну бухгалтерку музею Олену Шелудько та старшу музейну доглядачку Людмилу Калашникову.

Як на мене, на урочистому заході з нагоди 55-річчя музею мало би бути значно більше людей, ніж прийшло. Так, з великої когорти запорізьких живописців були присутні лише кілька — зокрема, Микола Боровик, його робота є на виставці, та Олександр Демиденко, чтю картину можна бачити на роздрукованій цифровій копії.

А ще — син першого директора музею Григорія Соколенка Андрій, який, як то кажуть, виріс у цьому музеї, оскільки тут мало того, що батько працював, так ще й художня школа розміщувалася.

Андрій Григорович точно щось би цікаве з історії музею розповів! Але його не те що не запросили до слова, навіть не відзначили його присутність в залі.

На відкритті виставки не було кількох  митців, чиї роботи є в експозиції. Їх просто не запросили.

Як не запросили і колишніх працівників, які багато років свого життя віддали музею. Чи прийшли б вони — це інша справа, а от запросити їх треба було б.

Напевне, це такий стиль комунікації нової молодої команди, яка прийшла в музей у цьому році: ми розмістили анонс заходу у соцмережах, хто хоче - хай приходить.

У цьому зв’язку мені пригадалися наші ювілейні урочистості в редакції обласної газети “Индустриальное Запорожье”, де я пропрацювала після закінчення столичного університету імені Шевченка 36 років.

Будучи першим заступником головного редактора я телефонувала ветеранам, які пропрацювали у нас 10+ років (список готували разом з головою профкому Любов’ю Ярошенко) і  кожного запрошувала на ювілей газети. До сих пір пам’ятаю, як вони раділи цим зустрічам!

А під час урочистого заходу в музеї у мене було таке враження, що до ювілею причетна лише нова команда, а не колишні працівники і запорізькі митці, які проводили тут свої персональні виставки, дарували картини і взагалі вважали музей своєю другою домівкою.

Здивування викликав і той факт, що колектив музею на урочистому заході не вітали колеги - з історико-краєзнавчого музею імені Я.П. Новицького, а ще - з Національного заповідника “Хортиця”, які передали для виставки два експоната.

Не знаю, як у кого, але в мене ювілей художнього музею залишив гіркий присмак. Особливо, зважаючи на те, що виставковий простір в музеї до його 55-річчя зменшився з п’яти приміщень до однієї зали (другий поверх віддали обласному методичному центру культури і мистецтва).

Тобто, якщо раніше в музеї одночасно могло проходити кілька виставок, то тепер - одна.

...І тільки бесіда після закінчення офіційного заходу з новим заступником директора з наукової роботи Ігорем Люльченком про перспективи музею та його діяльності, зізнаюся, трохи поліпшила настрій...