Близько ста учасників зібрала  традиційна акція "Не мовчи - полон вбиває",  яка пройшла у Запоріжжі поблизу площі Поляка.

У рамках акції, яка більш відома як "Free Azov", мешканці та гості міста виходять на вулицю, щоб стати голосом усіх військовополонених. Дружини, діти, родичі, друзі, побратими, усі небайдужі нагадують: "FREE AZOVSTAL DEFENDERS".

Водії автомобілів на знак солідарності з вимогами учасників акції нажимають на клаксони.

Військова волонтерка Стелла Орел організовує акції на підтримку військовополонених з травня, вони проходять щотижня у один з вихідних днів. Співорганізатори - родини військовополонених та спільнота "Центурія".

Локації вже кілька разів змінювалися, але незмінним залишається одне - вимога звільнити захисників України, більша частина яких знаходиться у ворожому полоні з весни 2022 року.

Як, наприклад, бійці "Азову", яких донедавна окупанти взагалі не віддавали на обмін, військовослужбовці з запорізьких частин 3033 і 3029 Нацгвардії, Запорізького зонального відділу ВСП і частини "Сармат" ВСП, морські піхотинці...

Всі вони навесні 2022-го 86 днів обороняли Маріуполь, і саме завдяки їх героїзму і мужності ворог не окупував Запоріжжя.

За приблизними даними, біля 1500 оборонців Маріуполя з усіх підрозділів та понад 700 бійців 12-ї бригади НГУ спеціального призначення "Азов" з квітня-травня 2022 року перебувають в російському полоні.


"Це акція-нагадування про військовополонених Маріупольского гарнізону, всіх полонених та безвісти зниклих, - зазначає Стелла Орел. - Більшість оборонців Маріуполя вже третій рік знаходиться у катівнях ворога! Наша боротьба за їх визволення триває!"

Серед присутніх були переселенці з села Кінські Роздори Олена та Ігор, батьки військовополоненого. Як розповіло подружжя Суспільному Запоріжжя, їхній син потрапив у полон 19 березня 2022 року:

"Син відбув на ротацію разом із побратимами у грудні 2021 року. Першими прийняли бій 24 лютого. Обороняли Маріуполь, звідки потрапили в полон. На даний час відомо, де його утримують. Ми виходимо на акції, щоб нагадати не тільки за свого сина, а взагалі за весь гарнізон Маріуполя, вони найдовше в полоні. Їм найтяжче. Сподіваємося, що його скоро обміняють".

До акції долучилася Валентина, мати військовополоненого, який пішов на фронт з першого дня повномасштабної війни:

"З заводу Ілліча 12 квітня 2022 року потрапив у полон. Він був травмований, в нього була травма спини. Росія сама підтвердила, що він у полоні. Ми вірили, а вже Україна підтвердила в 2023 році. Розповів про нього хлопець, що був з ним у полоні. Каже, що все добре, він позитивно налаштований".

Ще одна учасниця акції — Тамара, мати військовослужбовця Запорізького зонального відділу ВСП, розповідає, що син потрапив на ротацію в Маріуполь і на початок війни там і залишився, захищати країну:

"Разом з побратимами, вони не втекли, не зрадили. Без води, їжі, снарядів захищали Маріуполь. Він потрапив в Оленівку, далі ми дуже довго не знали, де він. Зараз знаємо, що живий, що після контузії, зубів немає, але в них майже у всіх, як хлопці розповідають, немає зубів".

Тамара каже: вийшла на акцію не лише заради сина, а й заради всіх інших полонених:

"І в Київ їздили, ніяк не зрушимо цю залізобетонну стіну, щоб його повернули. А так боремося, за всіх наших хлопців, за всіх наших дівчат.  Дуже хочеться, аби всі повернулися додому, не лише полонені, але й поранені, безвісти зниклі, щоб знайшлися живі, здорові. Для нас він герой і не лише він, а усі хлопці, що там були".

Вже 30 місяців у полоні чоловік Каміли, дружини військовослужбовця. Жінка каже: він потрапив у полон у квітні 2022 року:

"Він у перший тиждень війни пішов захищати нас, він не хотів зустріти війну на порозі свого дому. Він захищав Донецьку область. Я йому писала листи. Але від його побратимів, які повернулися знаю, що він їх не отримав жодного".

Рідні військовополонених налаштовані і далі щотижня виходити на акції і нагадувати суспільству про те, що захисників України треба якнайскоріше повернути додому.

"Ми не маємо права мовчати, коли наших полонених повільно вбивають у ворожому полоні, а Червоний Хрест заплющив очі і мовчить за злочини росіян над військовополоненими України, - вважає Стелла Орел. - Наша боротьба за звільнення полонених триває у всіх містах України, а також за кордоном.

Прошу усіх - долучайтеся, не будьте байдужі, приходьте, підтримуйте родини військовополонених, боріться разом з ними за звільнення військовополонених з полону. Вони виконали свій обов'язок, а наш обов'язок - боротися за їхню волю, за повернення їх додому! Тільки разом ми сила!"

Фото: Суспільне Запоріжжя та з фб-сторінки Стелли Орел